Загрузка...
Учебная работа. Дипломная работа: Люмінесцентні світильники
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛУБЕНСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ
Дипломна робота
На тему: Люмінесцентні світильники
Виконав: учень групи № 14
Куц Олександр Миколайович
Перевірив: викладач:
Колісник Володимир Миколайович
Лубни 2007
Зміст
Вступ
1. Влаштування та основне обладнання освітлювальних електроустановок, їх характеристики та будова
2. Характеристика люмінесцентних ламп
3. Схеми вмикання
4. Основні несправності
5. Охорона праці
Використана література
Вступ
Застосування електричної енергії в народному господарстві висунуло на одне з перших місць проблему виробництва електротехнічних матеріалів високої якості, що повністю відповідають вимогам технічного прогресу і виготовляються з вітчизняної сировини за допомогою найсучаснішої технології.
Сьогодні причину значних грошових затрат на експлуатацію електрообладнання у багатьох випадках можна пояснити неякісним виконанням слюсарно-ремонтних робіт, передчасним спрацюванням деталей і спряжень. Без правильно організованого, високоякісного ремонту неможливо раціонально використовувати електроустановки, підвищити продуктивність праці. Крім того, в результаті ремонту відновлюється технічний ресурс машин, збільшується загальний строк їх служби в господарстві, що також знижує собівартість робіт.
Правильний вибір електротехнічних матеріалів дозволяє збільшити ККД електричних машин та апаратів, зменшити їх масу і габаритні розміри, підвищити надійність роботи та знизити вартість їх виробництва і експлуатації.
Під час ремонту часто доводиться замінювати одні матеріали іншими без зниження технологічних показників і надійності обладнання, тому електрикам всіх спеціальностей і слюсарям по ремонту і налагодженню електрообладнання необхідно знати властивості електротехнічних матеріалів. Такі знання також дають можливість правильно експлуатувати електрообладнання, запобігати аваріям, відновлювати властивості матеріалів, які змінилися за час експлуатації тощо.
Найбільш зручним видом енергії в промисловості, побуті та будівництві є електрична. Це пояснюється тим, що вона з найменшими непродуктивними витратами може бути транспортована чи перетворена в інші види енергії (механічну, теплову, світлову), причому це перетворення буде екологічно чистим, що неможливо при використанні інших видів енергії. Саме завдяки такій властивості електрична енергія практично єдина, яку застосовують у міському цивільному чи промисловому будівництві. Обсяг використання електричної енергії на споруджуваних об‘єктах також зростає. Збільшується й обсяг робіт, пов’язаних з монтажем електротехнічного устаткування та електричних мереж у процесі будівництва.
зараз при висотному будівництві в житлових будинках 16 і більше поверхів заввишки використовуються лише електроплити, а це пов’язано із збільшенням потужності електричних мереж живлення як у самих будинках, так і в мікрорайонах і житлових масивах. При цьому зростають потужності та кількість трансформаторних підстанцій, кількість і площа перерізу кабелів, потужність розподільної апаратури. Це потребує збільшення кількості робітників електротехнічних спеціальностей (зокрема, електромонтажників освітлювальних; силових мереж і електроустаткування), загальної кількості робітників будівельних спеціальностей, підвищення рівня професійної майстерності робітників усіх електротехнічних спеціальностей.
Набуття нових професій в умовах переходу до ринкової економіки має масовий характер. Це потребує скорочення часу для оволодіння професією і впровадження інтенсивних методів навчання, що утруднюється через відсутність відповідної літератури з дозуванням навчального матеріалу. Подання навчального посібника у формі запитань і відповідей дає змогу зосередити увагу учнів на конкретних питаннях, пов’язаних з їх майбутньою трудовою діяльністю, та значно спростити процес засвоєння матеріалу, що має підвищити ефективність навчання.
Запитання та відповіді в посібнику охоплюють всі питання навчальної програми для спеціальностей «Електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж», «Електромонтажник з силових мереж та устаткування».
Посібник дає уявлення про сучасні індустріальні методи монтажу освітлювальних і силових електроустановок, про споживачів електричної енергії, про найсучасніші джерела та пристрої для освітлення, про монтаж кабельних і повітряних ліній, електропередачі, про будову та принципи дії електроустаткування й електроапаратів, про влаштування та монтаж шинопроводів, пристроїв заземлення, а також трансформаторних підстанцій.
У посібнику наведено дані про значну кількість сучасного електроустаткування та монтаж електротехнічних пристроїв. Це дає змогу учням при їх майбутній трудовій діяльності на виробництві вибирати устаткування, найбільш сприятливе для конкретних умов його застосування.
Особливу увагу в посібнику приділено індустріалізації електромонтажних робіт як засобу скорочення терміну будівництва, підвищення його якості, зниження собівартості та зростання продуктивності праці.
Здебільшого подано посилання на чинні нормативні документи (правила влаштування електроустановок, будівельні норми та правила), що регламентують виконання електромонтажних робіт у будівництві. Це зроблено для того, щоб прищепити учням навички користуватися цими документами та підвищити рівень кваліфікації випускників ПТУ.
Електротехніка та її значення для підготовки висококваліфікованих робітників
Різноманітність електричних і електронних приладів та апаратів вимагає від спеціаліста-електрика глибоких знань. Недосвідченість, недостатня кваліфікація можуть призвести до тяжких наслідків для людей і обладнання.
Сучасні вимоги до знань висококваліфікованого робітника сягають за рівнем майже інженерних. Щоб якісно виробляти, налагоджувати та експлуатувати сучасні електротехнічні пристрої, треба мати глибокі знання, набути вмінь і навичок. Професія електрика дуже цікава, і щоб засвоїти її, треба сумлінно вчитися. Тоді праця буде творчим процесом, а працівник – творцем, який отримує від праці не лише матеріальне, а й моральне задоволення.
Електротехніка – наука про технічне використання електричних явищ
Усі об‘єкти матеріального світу побудовано з молекул, а молекули – з атомів, що складаються з елементарних частинок. Ці частинки характеризуються масою спокою, часом життя, електричним зарядом, магнітним моментом тощо. Частинки пов’язані з атомом речовини або можуть бути вільні.
Виходячи з корпускулярної теорії побудови речовини, вважається, що кожна частинка зосереджена в обмеженій області простору речовини, а між частинками – вакуум.
В електротехніці розглядають частинки, які мають електричний заряд і магнітний момент. Це протони та електрони. Протон має позитивний заряд, електрон – негативний. За модулем ці елементарні заряди однакові і дорівнюють 1,602∙10–19 кулона. Маси протона і електрона різні: відповідно 1,67∙10–27 кг та 9,1∙10–31 кг. Окрім сил всесвітнього тяжіння, на заряджені частинки діють набагато більші електричні сили. Взаємодіють частинки через свої поля. Поля розташовуються у просторі безперервно і діють на великі відстані.
У кожному атомі будь-якої речовини кількість додатних і від’ємних зарядів однакова, тому тіло має загальний нейтральний заряд. Під дією зовнішніх сил тіло та його частинки, наприклад вільні електрони, можуть рухатись у просторі. Швидкість їх руху залежить від зовнішніх сил, які на них діють. Швидкість електричного чи електромагнітного поля залежить тільки від середовища. Так, у вакуумі вона дорівнює швидкості світла. Зміна стану частинок тіла спричинює зміну стану поля і навпаки. Тобто між частинками і полем є взаємозв’язок. Під впливом зовнішніх сил виникають різноманітні електричні явища.
Електротехніка – наука про практичне використання явищ, що зумовлені електричними зарядами та їх рухом у просторі. Електротехніка розглядає тіла з великою кількістю елементарних зарядів. З достатньою точністю можна розраховувати їхню спільну дію за інтегрованими показниками, не враховуючи їхньої природної дискретності.
Місце електротехніки у прискоренні науково-технічного прогресу
Важко навіть уявити собі сучасний і майбутній світ без електротехніки як галузі науки і техніки. В умовах сучасної науково-технічної революції електротехніка як наука дає можливість успішно розв’язувати складні проблеми високоефективного перетворення різних видів первинної енергії (механічної, теплової, ядерної, сонячної та ін.) в електричну, оптимального використання електроенергії в технологічних процесах щодо цілеспрямованого перетворення речовин. Без електротехніки не існували б сучасні інформаційні системи від цехових (автоматизовані системи керування технологічними процесами) до світової мережі Інтернет.
Усе це стало можливим завдяки відкриттям та винаходам багатьох вчених, винахідників, інженерів. Наведемо деякі з них:
1600 р. – англієць Гільберт ввів у науку термін «електричний», як сукупність явищ, пов’язаних з наявністю і дією електричних зарядів;
1753 р. – М. Ломоносов запропонував теорію атмосферної електрики;
1785 р. – француз Ш. Кулон встановив законзакон
1800 р. – італієць А. Вольт винайшов гальванічний елемент;
1802 р. – В. Петров сконструював електричну дугу та зазначив галузі її використання.
1820 р. – фізик з Данії X. Ерстед пояснив дію електричного струму на магнітну стрілку, а француз А. Ампер – встановив закон
1827 р. – німецький фізик Г. Ом виявив співвідношення між струмом, напругою та опором електричного кола (закон
1831 р. – англійський фізик М. Фарадей відкрив явище електромагнітної індукції, Е. Ленц – найважливіші положення електромагнітної індукції та теплової дії струму;
1834 р. – Б. Якобі винайшов двигун постійного струму, 1838 р. – гальванопластику, 1840 р. – створив теорію електромашин, 1850 р. – літеродрукуючий телеграф;
1847 р. – німецький фізик Г. Кірхгоф встановив закони розподілу електричних величин у розгалужених колах постійного струму;
р. – О. Столєтов запропонував методику експериментального дослідження феромагнітних матеріалів;
р. – О. Лодигін сконструював лампу розжарювання;
1873 р. – Д. Максвелл створив теорію електромагнітного поля; 1877 р. – В. Чиколєв винайшов дугову лампу з диференційним регулятором;
р. – Т. Едісон сконструював лампу з вугільною ниткою;
р. – Д. Лачинов довів можливість передачі електроенергії на великій відстані;
р. – М. Бенардос запропонував дугове електрозварювання з вугільним електродом;
р. – В. Чиколєв створив електропривід швейної машини;
р. – М. Слав’янов запровадив зварювання з металевим електродом;
р. – М. Доліво-Добровольський створив трифазну систему і вперше в світі передав електроенергію трифазним струмом на віддаль;
1893 р. – американський інженер Ч. Штейнметц запропонував для розрахунку електричних кіл метод комплексних величин.
1895 р. – О. Попов винайшов і створив перший в світі радіоприймач і радіотелеграф.
Значну увагу розвитку електроенергетики приділялося в Радянському Союзі. Згідно з планом «ГОЕЛРО» і подальшим його розвитком побудовано мережу гідро-, тепло- та атомних електростанцій. Істотний вклад у розвиток цієї галузі внесли вчені Г. Кржижановський, О. Вінтер, Р. Классон, В. Миткевич, М. Костенко, Л. Нейман, М. Шателен, Г. Петров, І. Глєбов, В. Попков та ін.
Необхідність раціональнішого використання електроенергії, підвищення коефіцієнта корисної дії (ККД) генераторів і споживачів. Розгорнулися дослідження з використання нетрадиційних джерел енергії. Розроблені і впроваджуються сонячні батареї для живлення автономних споживачів невеликої потужності. У місцевостях, де дмуть сильні вітри, використовуються вітроелектростанції. Споруджуються комплекси, що повністю забезпечують свої потреби в енергії нетрадиційними джерелами. Розробляються і впроваджуються високоефективні системи дистанційного керування, контролю і сигналізації. Електроенергією користуються важка і легка промисловість, транспорт, нафтопереробна промисловість, побутова техніка, наука і комп‘ютерної мережі Іпіегпеі; від простого електронного регулятора до штучного інтелекту; від найпростішого радіоприймача до найскладніших електронних систем спостереження за підводним, наземним, повітряним та космічним простором; від електронного мікрозонду в медицині для дослідження органів людини до міжпланетних ракетних зондів для дослідження інших планет.
Основні напрями розвитку електроенергетики та електричної промисловості
На сучасному етапі розвитку промисловості виникли важливі питання раціонального використання та якості електроенергії, а також екологічні проблеми, пов’язані з енергетикою. Аналізуючи наслідки бурхливого зростання кількості виробленої електроенергії, вчені дійшли висновку про необхідність раціональнішого використання електроенергії, підвищення коефіцієнта корисної дії (ККД) генераторів і споживачів. Розгорнулися дослідження з використання нетрадиційних джерел енергії. Розроблені і впроваджуються сонячні батареї для живлення автономних споживачів невеликої потужності. У місцевостях, де дмуть сильні вітри, використовуються вітроелектростанції. Споруджуються комплекси, що повністю забезпечують свої потреби в енергії нетрадиційними джерелами. Розробляються і впроваджуються високоефективні системи дистанційного керування, контролю і сигналізації. Електроенергією користуються важка і легка промисловість, транспорт, нафтопереробна промисловість, побутова техніка, наука і комп‘ютерної мережі Іnternet; від простого електронного регулятора до штучного інтелекту; від найпростішого радіоприймача до найскладніших електронних систем спостереження за підводним, наземним, повітряним та космічним простором; від електронного мікрозонду в медицині для дослідження органів людини до міжпланетних ракетних зондів для дослідження інших планет.
1. Влаштування та основне обладнання освітлювальних електроустановок, їх характеристики та будова
1. Освітлювальні електроустановки – це складний комплекс електротехнічних пристроїв, призначених для освітлювання об‘єктів.
Ці установки складаються із джерел світла, електроустановочних виробів, освітлювальної арматури, електропроводок, ВРП, щитів, щитків, апаратів захисту й керування та ін.
2. Світловим потоком F називається частина променистого потоку, що сприймається зором людини як світло. Світловий потік виражається в люменах (лм).
3. Проводом називається виріб, який складається з однієї не-ізольованої або однієї й більше ізольованих жил, зверху яких залежно від умов прокладання та експлуатації можуть бути неметалева оболонка та (чи) обплетення дротом або волокнистими матеріалами.
4. Номінальний переріз струмопровідних жил проводів і кабелів вибирається згідно з чинними нормативними документами: 1; 1,5; 2,5; 4; 6; 10; 10; 25; 35; 50; 70; 95; 120; 150; 185; 240; 300; 400; 500; 625; 800; 1000 мм2.
5. Для розподілу електричної енергії в силових і освітлювальних мережах, а також для енергопостачання електроустановок використовують установочні проводи. Вони бувають з гумовою, полівінілхлоридною та поліетиленовою ізоляцією. Струмопровідні жили виготовляють з мідних, алюмінієвих і алюмомідних дротів.
Установочні проводи випускаються з ізоляцією на напругу 380, 660 і 3000 В. Для захисту ізоляції від механічних пошкоджень, а також від діяння вологи та світла використовують оболонку з гуми, пластмаси чи бавовняної пряжі, просоченої протигнильною сполукою.
6. В умовному позначенні установочних проводів їх конструктивні елементи можуть зустрічатися в різних комбінаціях, але більшість проводів мають таку структуру позначення:
7. Для вимикання та вмикання джерел світла в освітлювальних мережах використовують вимикачі, перемикачі, а також пакетні вимикачі та установочні автомати.
Вимикачі та перемикачі для освітлювальних мереж виготовляють стосовно відкритої і прихованої електропроводок. Останнім часом для нормальних умов експлуатації здебільшого їх випускають у клавішному виконанні (рис. 1), причому розміри клавіш у деяких випадках можуть досягати майже розмірів декоративної кришки. Для зручності користування клавіші вимикачів іноді покривають люмінофором, щоб вони світилися в темноті.
Перемикачі зі шнурковими приводами використовують для відкритої електропроводки. Конструкція перемикача дає змогу почергово перемикати, різні кола і таким чином вмикати різну кількість ламп (рис. 2).
Рис. 1
Рис. 2
До цього часу ще застосовуються контактні (механічні) вимикачі і перемикачі. Будова їх і кінематичні схеми різноманітні. Конструкція привода з тяговим шнурком має перекидний механізм з пружиною стискання; повзункова конструкція привода – пружину розтягування або кулачковий механізм; поворотна конструкція – ексцентрик або кулачковий механізм; клавішна та кнопкова конструкція – двоплечовий хитний механізм з пружиною стискання та одноплечовий такий механізм з пружиною розтягування. Однокнопкова конструкція привода може мати механізм з гумовою мембраною та пневматичний механізм з поршнем. Вимикач з такою конструкцією привода може працювати як реле часу.
Для підвищення довговічності й надійності вимикачів і перемикачів їх виготовляють з металокерамічними контактами, стійкими проти спрацювання.
На відміну від контактних вимикачів і перемикачів промисловість випускає аналогічні вироби з безконтактними системами. Це сенсорні вимикачі для стаціонарного встановлення в стінових перегородках; сенсорні вимикачі-світлорегулятори, вмонтовані всередину побутових світильників; прохідні світлорегулятори з резисторним приводом для встановлення на проводі; світлорегулятори з резисторним приводом для стаціонарного встановлення в стінових перегородках. Такі пристрої можуть забезпечити кілька мільйонів циклів «увімкнено – вимкнено», що значно перевищує можливості найсучасніших контактних пристроїв.
Незалежно від конструкції приводів вимикачів і перемикачів до них ставляться певні вимоги: надійність, вібраційна стійкість контактної системи, миттєвість вимкнення, стабільність контактного натискання за час всього строку служби, безшумність спрацьовування, малі габаритні розміри, простота та технологічність виготовлення, невисока вартість.
8. Основними апаратами захисту від перевантаження і струмів короткого замикання в освітлювальних і силових електромережах є запобіжники з плавкими вставками та установочні автомати.
9. В електричних мережах використовують автоматичні вимикачі серій АЕ1000, АЕ2000, А3700, АП50Б, АК50, ВАБ, ВАТ, «Електрон» та ін.
Автоматичні вимикачі серії АК-50 використовують в освітлювальних і силових електромережах. Вимикачі обладнують електромагнітним розчіплювачем з гідравлічним сповільнювачем спрацьовування для захисту в зоні перевантаження або без сповільнювача спрацьовування (відсічка), а також випускають без розчіплювача (неавтоматичний варіант).
Номінальні струми розчіплювача: 0,6; 0,8; І; 1,6; 2; 2,5; 3,2; 4; 5; 6; 8; 10; 12,5; 15; 20; 25; 32; 40; 45; 50 А.
10. Електричні джерела світла за способом генерації ними оптичного випромінювання поділяються па температурні та люмінесцентні. До першої групи належать лампи розжарювання (теплове випромінювання), до другої – газорозрядні лампи (випромінювання завдяки електричному розряду в газах, парах або їх сумішах).
11. Основними параметрами джерел світла є: номінальна потужність; світлова віддача; номінальний світловий потік і йога зниження через певний проміжок часу; напруга мережі живлення; напруга на лампі; пускові та робочі струми; середній або номінальний строк служби.
Газорозрядні джерела світла
Газорозрядні джерела світла – це пристрої, в яких електрична енергія розряду у газі перетворюється на світлову.
Найпоширенішим газорозрядним джерелом світла є люмінесцентна лампа.
Люмінесцентна лампа складається з циліндричного скляного балона, наповненого парою металу або газу (рис. 3). На торцях циліндричного балона розміщено вольфрамові катоди, по яких пропускають струм розжарювання. Для запалювання лампи призначений пускорегулювальний апарат (ПРА), який формує імпульс напруги, що перевищує імпульс запалювання.
ПРА має стартер, дросель і конденсатор.
Стартер складається із скляного балона, в якому розміщено пару контактів. один з контактів – рухомий, прикріплений до біметалевої пластини, другий – нерухомий, жорстко закріплений на виводі (рис. 4). Скляний балон стартера закривається алюмінієвим ковпачком.
рис. 3 рис. 4
Схему увімкнення люмінесцентної лампи наведено на рисунку 5.
Рис. 5
Якщо електричне коло з люмінесцентною лампою (рис. 5) увімкнути до мережі, то контакти стартера замикають коло і по ньому проходить струм. Під дією струму катоди лампи нагріваються і з їх поверхні починається емісія електронів. Нагрівається також і біметалева пластина стартера, і через деякий час вона, нагрівшись, розмикає контакти – електричне коло розривається. У момент розмикання контактів стартера у дроселі внаслідок самоіндукції наводиться електрорушійна сила, яка разом із напругою мережі прикладена до газового проміжку між катодами лампи. Під дією цієї сумарної напруги, яка перевищує напругу запалювання, лампа запалюється і в ній починається газовий розряд.
Унаслідок рекомбінації електронів, випущених катодами, з іонами газу випромінюється квант світла ультрафіолетової частини спектра. Шар люмінофору поглинає ці кванти і випромінює видиме світло, близьке за спектральним складом до сонячного.
таким чином, за допомогою люмінофора змінюється спектр випромінювання.
2. Характеристика люмінесцентних ламп
1. До газорозрядних належать лампи, в яких випромінювання видимого діапазону хвиль виникає завдяки електричному розряду в середовищі інертних газів, парів металів і їх сумішей. Це люмінесцентні лампи, дугові ртутні лампи з люмінофором (ДРЛ), дугові ртутні лампи з йодидами (ДРЙ), дугові натрієві та ксенонові лампи високого тиску (ДНаТ, ДКсТ).
2. Люмінесцентні лампи належать до джерел світла низького тиску. Люмінесцентна лампа (рис. 6) має вигляд скляної трубки, внутрішню поверхню якої вкрито тонким шаром люмінофора 2. В скляних ніжках 4 всередині трубки впаяно електроди 3, які приєднано до контактних штирів 6 цоколя 5. З трубки викачано повітря і введено невелику кількість чистого аргону й дозовано крапельки ртуті.
Рис. 6
Для можливості попереднього підігрівання електродів і полегшення початку розряду електроди виконано у вигляді подвійної чи потрійної спіралі з вольфрамового дроту, який покрито шаром оксидів лужноземельних металів (барію, стронцію, кальцію). Лужноземельні метали сприяють більш інтенсивному випромінюванню електронів.
При вмиканні лампи в електромережу ртуть випаровується і в її парах створюється інтенсивне ультрафіолетове випромінювання, під дією якого люмінофор створює світло.
3. структура умовного позначення люмінесцентної лампи має такий вигляд:
Використовують також лампи типів ЛЕ (для житлових і громадських приміщень), ЛХЕ (для лікувальних закладів), ЛТБЦ (для житлових приміщень, кафе, ресторанів), ЛДЦУФ – з підвищеною часткою ультрафіолетового випромінювання (для підприємств текстильного виробництва).
4. Люмінесцентні лампи випускаються потужністю 8. 13, 15, 20, 30, 40, 65, 80 Вт.
5. Особливостями люмінесцентних ламп є: можливість вмикання в мережу тільки з ПРА, тому що напруга на лампі повинна бути приблизно вдвічі нижча від напруги мережі: робота в обмеженому діапазоні температур (від 5 до 40 °С); велика чутливість до відхилення напруги мережі від номінальної (при зниженні на пруги на 20 % лампа не засвічується).
6. Основним недоліком люмінесцентних ламп є періодичні пульсації їх світлового потоку з частотою, що дорівнює подвійній частоті електричного струму. Через зорову інерцію око людини не спроможне помітити ці миготіння світла. Якщо частота обертання деталі збігається з частотою імпульсів світла, то деталь може здатися нерухомою або такою, що повільно обертається в протилежний бік через стробоскопічний ефект. Це може призвести до травматизму людини.
При вмиканні люмінесцентних ламп у різні фази трифазного струму пульсації світлового потоку виникатимуть у різний час і стробоскопічного ефекту не буде.
7. Перспективами вдосконалення люмінесцентних ламп є поліпшення їх світлотехнічних параметрів. Цього можна досягти вдосконаленням галофосфатного люмінофора і застосуванням більш ефективних конструкцій електродів і лампи в цілому. Останнім часом виробництво переходить на випуск енергоекономічних люмінесцентних ламп зі зниженою потужністю (18 замість 20 Вт; 36 замість 40 Вт; 58 замість 65 Вт), із зменшеним діаметром колби лампи (25 замість 40 мм), із підвищеною світловою віддачею.
8. ПРА газорозрядних ламп призначені для обмеження струму їх дугового розряду. ПРА вмикаються послідовно з газорозрядними лампами і складаються з дроселя, компенсуючого конденсатора для підвищення коефіцієнта потужності та конденсатора, що блокує радіозавади. За способом засвічування ПРА поділяються на три групи: стартерного, швидкого та миттєвого засвічування.
9. структура умовного позначення більшості ПРА має такий вигляд:
Рис. 7
10. Люмінесцентні лампи можуть вмикатися в електричну мережу за двома схемами: стартерною та безстартерною. Ці лампи вмикають в електричну мережу послідовно з баластним опором, який обмежує струм у лампі, охороняючи її від руйнування.
Баластним опором можуть бути дросель LL – котушка з великим індуктивним опором (рис. 7, а) чи послідовно з’єднані дросель LL і конденсатор С (рис. 7, б).
Для зменшення напруги засвічування люмінесцентної лампи її електроди попередньо нагрівають за допомогою стартера до температури 800–900 °С.
Конструктивно стартер складається з неонової лампи, що має два електроди: рухомий і нерухомий. Перший виготовляється з різнорідних металів (біметалевий). Після вмикання лампи між електродами стартера виникає розряд, під дією якого біметалевий електрод нагрівається і, згинаючись, замикається з другим електродом стартера, утворюючи коло для проходження струму. Останній підігріває електроди люмінесцентної лампи, які починають випромінювати електрони.
При проходженні струму в електричному колі розряд у стартері відсутній, його електроди охолоджуються і розмикають електричне коло. В момент розмикання електричного кола в дроселі LL виникає імпульс підвищеної напруги завдяки електрорушійній силі самоіндукції, який спричинює розряд у лампі і засвічує її.
При виникненні дугового розряду напруга на електродах стартера стає недостатнього для появи тліючого розряду. Якщо лампа не засвічується, то на електродах стартера буде повна напруга мережі, і весь процес повторюється.
Для підвищення коефіцієнта потужності мережі та блокування радіозавад, які створюються розрядами в лампах й іскрами в стартерах, в схеми вводять компенсуючі конденсатори.
Якщо необхідно позбутися стробоскопічного ефекту, який негативно впливає на зір людини та недопустимий при освітленні приміщень, де є устаткування з швидкодіючими частинами (при наявності стробоскопічного ефекту частини, які обертаються, здаються нерухомими, що може призвести до травматизму людей), використовують схеми вмикання люмінесцентних ламп з ПРА антистробоскопічного типу. Останні дають змогу вмикати люмінесцентні лампи паралельно (рис. 7, в) чи послідовно (рис. 7, г). В цих схемах конденсатори здійснюють зсув фази напруги живлення однієї лампи відносно іншої, завдяки чому одночасне миготіння обох ламп виключається.
Люмінесцентні лампи можуть вмикатися також за допомогою безстартерного ПРА (рис. 8). тут ПРА живиться від трансформатора ТУ, який попередньо нагріває електроди лампи. Такі схеми застосовуються в металевих заземлених світильниках, які живляться від електричної мережі напругою 380/220 В.
Рис. 8
11. Освітлювальний прилад складається з двох основних частин: джерела світла та оптичного пристрою. Останній перерозподіляє світловий потік джерела світла в просторі.
Освітлювальний прилад має також пристрої, що комутують і стабілізують електричний струм, і деякі інші конструктивні вузли.
Освітлювальні прилади можна поділити на два класи:, ближньої дії (світильники) та дальньої дії (прожектори).
12. Світильник – це пристрій для штучного освітлення відкритих просторів, приміщень і окремих предметів. Освітлювальна арматура світильника складається з металевого або пластмасового корпусу, відбивача, патрона (або лампотримача), захисного скла (або розсіювача), пристроїв для кріплення світильника та приєднання до системи живлення, а якщо світильник має газорозрядну лампу, то до складу його арматури входить ПРЛ.
13. Світильники класифікують за характером світлорозподілу, способом захисту від дії навколишнього середовища, способом установлення та цільовим призначенням.
За характером світлорозподілу залежно від того, яка частина всього світлового потоку спрямована в нижню півсферу, розрізняють світильники прямого, переважно прямого, розсіяного, переважно відбитого та відбитого світла.
За способом захисту від дії навколишнього середовища світильники поділяються на відкриті, перекриті (які мають екрануючу сітку або решітку), бризкозахищені (не попадають краплі та бризки, що падають під кутом 45°), водозахищені й утеплені (не попадають вода, пил і волога), пилозахищені та пилонепроникні (не проникають частинки пилу), вибухозахищені (виключають виникнення іскор), вибухонепроникні (витримують найбільший тиск внутрішнього вибуху без пошкодження).
3. Схеми вмикання
4. Основні несправності
1. Нова лампа не засвічується: причиною може бути поганий контакт у патроні, розрив проводів в електродів або повітря в трубці.
2. Нова лампа при вмиканні блимає і не засвічується: при цьому рекомендується декілька раз її ввімкнути, це може ліквідувати блимання. Якщо лампа продовжує блимати, то причиною може бути несправність стартера, тоді його потрібно замінити.
3. У лампи спостерігається потемніння трубки з одного або двох боків на 50-80 мм. від основ до центру: причиною може бути те, що строк служби лампи закінчується.
4. Ненадійний контакт пружинних контактів і виводів стартера. Щоб усунути цю несправність потрібно підігнути контакти.
5. Послаблена різьба на гвинтах. Щоб усунути цю несправність потрібно закрутити гвинти, перевірити надійність кріплення провідників.
6. Несправність лампотримачів усуваються аналогічно несправностям стартеротримачів.
7. Ненадійний контакт провідників у конденсатора з виводами в кінці пайки.
8. Замикання одного чи двох виводів на „корпус” конденсатора. Потрібно перевірити розгін.
5. Охорона праці
Правила встановлюють заходи щодо забезпечення особистої і колективної безпеки при виконанні робіт при установленні, ремонті і технічному обслуговуванні електроустаткування.
Правила поширюються на всі підприємства України, незалежно від форми власності та відомчого підпорядкування, які виконують роботи, щодо установлення, ремонту і технічного обслуговування електроустаткування.
3агальні положення
1. До робіт щодо установлення, ремонту і технічного обслуговування електроустаткування особи віком до 18 років не допускаються згідно з переліком важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх.
2.Працівники, зайняті на роботах щодо установлення, ремонту і технічного обслуговування електроустаткування, повинні:
пройти медичний огляд (відповідно до положення про медичний огляд працівників певних категорій);
пройти інструктаж і навчання безпечним методам роботи і перевірку знань відповідно до положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці;
— знати правила гасіння вогню і вміти застосовувати первинні засоби гасіння пожежі;
— під час роботи мати при собі посвідчення про перевірку знань правил охорони праці.
3. Працівники відповідно до переліку робіт з підвищеною небезпекою проходять попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці не рідше одного разу на рік.
4. 3ахисні засоби і запобіжні пристосування (діелектричні рукавички, запобіжні пояси, страхуючі канати, вірьовки, ізолюючі підставки, інструмент з ізолюючими ручками тощо) повинні бути наявними на підприємстві в необхідній кількості згідно з нормативами річної потреби в засобах захисту при експлуатації електроустановок і задовольняти вимогам правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок.
5. Ізолюючі засоби захисту і запобіжні пристосування необхідно зберігати в спеціально відведеному місці і періодично випробовувати в установлені термінів згідно з додатком 1.
6. 3асоби захисту і запобіжні пристосування щоразу перед використанням необхідно перевірити зовнішнім оглядом і при. виявленні несправності негайно замінити.
Користуватися несправними захисними пристосуваннями і інструментом забороняється.
Регулювальні /ремонтні/ роботи з вмиканням напруги необхідно виконувати в одягу з рукавами, застебнутими на кистях рук.
7. Усі роботи щодо установлення, ремонту і технічного обслуговування ПРЕА необхідно проводити згідно з порядком виконання робіт підвищеної небезпеки.
8. Усі підприємства забезпечуються аптечками першої допомоги.
9. На підприємстві дотримуватися таких правил:
— під час руху по території підприємства бути пильними до сигналів рухомого транспорту;.
— не переходити і не перебігати дороги перед рухомим транспортом;
— не наступати на кришки люків і різних перекриттів /ямів, каналів, котлованів /, щоб не впасти в них;
— не стояти і не ходити під вантажем який переміщається, а також під настилами, або в місцях, де можливе падіння різних предметів;
— не загромаджувати підходи до електроустановок, пускачів і вимикачів;
— не відкривати, не вмикати і не торкатися руками або предметами електропристроїв і електрообладнання, якщо обслуговування їх не входить в прямий обов’язок;
— виконувати тільки ту роботу, яку доручив майстер, при умові, що відомі безпечні методи її виконання;
— електричні дроти повинні бути захищені від механічних пошкоджень, доторкатися не повинні до стальних каналів, гарячих поверхонь, мастил, кислот, які руйнують ізоляцію;
— не дивитися незахищеними очима на електричну дугу, яка може привести до пошкодження очей;
— не виконувати розпорядження, якщо вони суперечать правилам техніки безпеки і їх виконання може привести до нещасного випадку;
— не користуватися захисними засобами, які не пройшли установлені випробування, а також такими, в яких закінчився строк дії;
— при враженні електричним струмом необхідно звільнити потерпілого від дії електричного струму, відключити живлення, а при неможливості відключення відтягнути потерпілого від струмопровідних частин за одяг або використавши підручний ізоляційний матеріал;
— при відсутності у потерпілого дихання і пульсу необхідно зробити йому штучне дихання і непрямий масаж серця і звернути увагу на зіниці. Розширені зіниці вказують на різке погіршення кровообігу. При такому стані оживлення треба починати відразу;
— необхідно вміти надавати допомогу при опіках. Не можна знімати з опаленого місця одяг і відокремлювати від рани його. При опіках очей електричною дугою необхідно робити холодні примочки розчином борної кислоти.
10. Розслідування аварій нещасних випадків, що мали місце при роботах щодо установлення ремонту і технічного обслуговування електроустаткування, повинні проводитися у порядку, установленому положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях.
Вимоги перед початком і під час роботи.
1. Електромонтери, які здійснюють технічне обслуговування і ремонт електроустаткування зобов’язані користуватися типовою галузевою інструкцією з безпеки праці при виконанні електромонтажних робіт /для монтажників електромеханічних і радіотехнічних приладів/ і правилами з охорони праці при обслуговуванні побутової електроапаратури , а також правилами безпеки при роботі з інструментом та пристроями.
Електромонтер зобов’язаний бути одягнений в одяг з довгими рукавами, або в нарукавниках, зобов’язаний мати при собі такі засоби індивідуального захисту:
— набір ручного інструмента з ізольованими ручками;
— індикатор напруги;
— захисні окуляри
2. Засоби індивідуального захисту, а також вимірювальні прилади, що використовуються при виконанні робіт, – перехідні шнури живлення, переносний електроінструмент, переносні лампи для підсвічування монтажу повинні бути у повній справності .
3. Виробничі приміщення /стаціонарна майстерня/ відноситься до категорії приміщень без підвищеної небезпеки. Вони забезпечуються засобами гасіння, пожежі і не повинні захарщуватись.
4. 3аземлені конструкції, що знаходяться у виробничих приміщеннях /батареї опалення, водопровідні труби, кабелі, що мають заземлені відкриті екрани тощо/, надійно захищається діелектричними щитами або решітками.
5. Побутові приміщення /гардеробні, умивальні, вбиральні, кімнати для паління тощо/ обладнуються згідно з вимогами СНиП.
6. Електромережа,що служить для живлення електрообладнання вимірювальних приладів, електроінструмента та іншого електрообладнання, повинна мати в доступному місці вимикаючий пристрій – розподільчий щиток з рубильником і запобіжниками.
тут же повинні постійно знаходитись чергові, діелектричні рукавички.
7. На підприємствах з кількістю робочих місць 12 і більше допускається додатково передбачати кімнату для електриків, площа якої визначається ї розрахунку 3 кв.м. одного електрика. На підприємствах з кількістю робочих місць 15 і більше слід передбачати кімнату змінного електромонтера з площею 9 м2.
8. Робочі місця електромонтерів необхідно добре освітлювати /обладнувати лампою для підсвічування монтажу/; якщо вони призначені для ремонту електроапаратури то відділяються одне від одного перегородками.
Площа кожного робочого місця електромонтера не повинна бути меншою за 10 кв.м.
На кожному робочому місці необхідно мати діелектричний килимок.
9. Електроживлення робочих столів являється роздільним з груповим запобіжниками на кожний стіл.
10. Перевірити стан ізолюючих підставок, решіток, переносних драбин. Перевірити справність ручного інструменту – рукоятки, кусачок і плоскогубців повинні бути ізольовані:
— робоча частина відкрути повинна бути правильно загострена, а рукоятка міцно насаджена і ізольована; гайкові ключі повинні бути справними і відповідати розміру гайок; використовувати прокладки – забороняється.
11. Ручний інструмент необхідно зберігати в переносному ящику або сумці для інструментів.
12. Отримувати наряд або усне розпорядження на послідуючу роботу і пройти інструктаж по безпечному її виконанню. Усне розпорядження на виконання роботи необхідно записати в оперативний інструктаж, журнал. При цьому необхідно вказати ким видано розпорядження, місце й найменування роботи і строк ЇЇ виконання.
13. Подивитися записи в журнал про несправності, порушення техніки безпеки за попередню зміну. Переконатися в готовності засобів пожежогасіння і засобів надання першої медичної допомоги.
14. Особа яка обслуговує діючі електричні установки повинна проходити медичні огляди, при влаштуванні па роботу і періодичні огляди не менше одного разу на два роки.
15. Приступати до виконання робіт електромонтеру необхідно тільки після інструктажу і перевірці знань з техніки безпеки, а також присвоєння кваліфікаційної групи по електробезпеці.
16. Упевнитись в справності вмикаючих і вимикаючих пристроїв, сигналізації і блокуючи пристроїв.
17. Перевірити справність освітлювальних пристроїв, електромереж і світильників. Відрегулювати місцеве освітлення так, щоб робоча зона була достатньо освітлена і світло не засліплювало очі.
18. Для підготовки робочого місця при роботах з частковим або повним зняттям напруги необхідно виконувати у сказаній послідовності слідуючі операції:
— виконати необхідні відключення і прийняти міри, які перешкод жують поданню напруги до місця роботи внаслідок самочинного включення комутаційної апаратури;
— встановити механічний запір приводів вмикачів, рубильників і роз’єднувачів;
-вивісити плакати: "НЕ ВМИКАТИ, ПРАЦЮЮТЬ люди!"; "НЕ ВМИКАТИ РОБОТИ НА ЛІНІЇ"; "НЕ ВІДКРИВАТИ – ПРАЦЮТЬ люди" а при необхідності встановлювати огорожі;
— приєднувати до заземлюючих пристроїв переносні заземлювачі;
— перевірити відсутність напруги на струмопровідних частинах, на які повинно бути накладено заземлення;
— огородити робоче місце і вивісити плакати: СТІЙ ВИСОКА НАПРУГА, НЕ ЗАЛІЗАЙ УБ’Є. При необхідності зробити огорожу струмопровідних частин, які залишилися під напругою
20. Перевірити відсутність напруги на електроустановках до 1000 В показником напруги або переносним вольтметром. Перевірку виконує особа, що мас кваліфікаційну групу не нижче третьої.
21. Перевірити справність показника напруги і відсутність напруги. При цьому користуються діелектричними рукавицями.
22. 3аземлювати електроустановки при напрузі 500 В і вище /змінного і постійного струмів/ у всіх випадках. Крім цього необхідно заземлювати корпуси електрообладнання з підвищеною небезпекою і особливо небезпечних і в зовнішніх установках з номінальною напругою 42 В і вище змінного струму і 110 В постійного струму, а також встановленого в вибухонебезпечних приміщеннях.
23. В електроустановках, будова в яких така, що накладення заземлення небезпечне або неможливе /наприклад в деяких розподільчих шафах контрольно-розподільчих установках окремих типів/ при підготовці робочого місця повинні бути прийняті додаткові міри безпеки:
— запирання приводу роз’єднувача на замок – огородження ножів, або верхніх контактів із ізоляційного матеріалу.
24. До частин які повинні заземлюватися відносяться:
— корпуси електричних машин, трансформаторів, апарати
освітлення та інше;
— приводи електричних апаратів;
— вторинні обмотки вимірювальних трансформаторів;
— каркаси розподільчих щитів, щитів керування і інших електричних шаф;
— металеві конструкції розподільчих пристроїв, металеві кабельні конструкції, металеві корпуси кабельних муфт,
сталеві труби електромереж та інші металеві конструкції, які зв’язані з установками електрообладнання;
— металеві корпуси пересувних і переносних електропристроїв.
25. Необхідно постійно слідкувати за надійністю приєднання і справністю заземлюючого пристрою. Забороняється використовувати для заземлення будь-які проводки, не призначені для цих цілей, а також приєднувати заземлення скручуванням.
26. При виконання робіт па відключеній частині електроустановки заземлення накладати на струмопровідні частини фаз із всіх сторін звідки можливе попадання напруги, включаючи і зворотну трансформацію. Накладання заземлення необхідно виконувати безпосередньо після відключання напруги.
27. При користуванні переносними заземлювачами їх комплекти перед перевіркою відсутності напруги повинні знаходитись у місцях накладення заземлення і бути закріплені до за жиму ЗЕМЛЯ. Зажими переносного заземлення необхідно накладати на заземлюючі струмопровідні частини за допомогою штанги із ізолюючого матеріалу в діелектричних рукавицях. Закріплення зажимів виконувати цією ж штангою або безпосередньо руками, але при цьому обов’язково користуватися діелектричними рукавицями.
28. 3няття переносного заземлення з приміщенням штанг і діелектричних рукавиць слід викопувати в зворотній послідовності, тобто спочатку зняти його з струмопровідних частин, а потім від’єднати від заземлюючого пристрою. Накладання і зняття переносних заземлень в установках напругою вище 1000 В повинне виконуватися двома особами – із оперативного персоналу з кваліфікаційною групою не нижче четвертої і із числа неоперативного електротехнічного персоналу з кваліфікаційною групою не нижче четвертої, які пройшли інструктаж і ознайомлені із схемою електроустановки.
29. При неможливості зняття напруги в електроустановках напругою 500, В і нижче дозволяється виконання робіт під напругою ис менше чим двома особами. Виконавець роботи повинен мати кваліфікаційну групу не нижче четвертої. При цьому необхідно:
— працювати в гумових калошах або стоячи на ізольованій підставці;
— користуватися інструментом з ізольованими ручками / у викруток крім цього повинен бути ізольований стрижень/. При відсутності такого інструменту необхідно користуватись діелектричними рукавичками; огородити струмопровідні частини, які знаходяться під напругою до яких можливе випадкове дотикання ізолюючими накладками /гумовими ковбиками, електрокартоном, міканітовими листами і іншим/.
30. При виконанні робіт на струмопровідних частинах, що знаходяться під напругою за допомогою основних захисних ізолюючих засобів / оперативні і вимірювальні штанги, штанги для зачищення ізоляції, показники напруги, ізолюючі і струмопровідні кліщі і інше /.
НЕОБХІДНО:
— користуватися тільки сухими і чистими ізолюючими засобами з непошкодженим лаковим покриттям; — тримати ізолюючі засоби за ручки – захвати не дальше граничного кільця;
— розташувати ізолюючі засоби таким чином. щоб не виникала небезпека перекриття по поверхнях ізоляції між струмопровідними частинами двох фаз або на землю: При виявленні порушення лакового покриття чи других неполадках захисних ізолюючих засобів користуватися V ними забороняється.
31. При роботі під напругою використання ножівок, напилків, металевих лінійок забороняється. ,
32. При роботі із багато разовим зняття напруги, коли частина електроустановки відключається але с близько частини або інших електроустановки під напругою і доступні до виконуючого роботи — ці роботи повинні виконуватися двома особами.
33. Заміну головних вставок запобіжників при наявності рубильника необхідно виконувати при знятій напрузі. При неможливості зняття напруги /напри-клад па групових щитах/ заміну плавких вставок запобіжників дозволяється викопувати під напругою, але із зняттям навантаження. Остання вимога не відноситься до запобіжників із закритими плавкими вставками.
34. 3аміну плавких вставок запобіжників під напругою необхідно виконувати в захисних окулярах, в діелектричних рукавицях, користуючись ізолюючими кліщами. Заміна може виконуватись однією особою з кваліфікацією не нижче третьої групи, а при заміні з приставних драбин — двома особами.
35. Ввімкнення і підключення, ідо виконується оперативним персоналом на розподільчих щитках у внутрішніх і зовнішніх електромережах і приставних драбин і підставок, а також де ці операції по місцевих умовах важкі — повинні виконуватися двома особами, одна і яких повинна мати кваліфікацію не нижче четвертої групи.
36. У випадках, коли відключення цехового обладнання виконувалося згідно усної заявки цехового персоналу для виконання будь-яких робіт, послідуюче відключення цього обладнання може бути виконано по вимозі особи, що дала заявку на відключення, особи яка її замінила або особи яка в даний момент її заміняє. Перед включенням обладнання тимчасово підключеного по заяві цехового персоналу, оперативний персонал повинен його оглянути, впевнитись до готовності прийому напруги і попередити працюючих на них про включення.
37. При виявленні замикання на землю забороняться наближуватись до місця замикання па відстань 4–5 м. у закритих і 8–10 м. у відкритих розподільчих пристроях.
38.Для попередження трансформації напруги ч низької сторони на висоту необхідно відключити вимірювальні трансформатори низької сторони.
39. При виявленні неполадок в електричних пристроях /іскріння, пошкодженим ізоляції проводів і кабелів та ін./ а також при залишенні неогороджених струмопровідних частинах необхідно попередити майстра.
40. Необхідно терміново вимкнути струм у випадках:
— пошкодження будь-якої із деталей, при виявлені неполадок в роботі механізмів, електрообладнання;
— отриманням травм обслуговуючим персоналом;
— пожежі в зоні виконання робіт.
Допоміжні роботи
робота на верстатах і ручним інструментом.
1. Працювати на верстатах дозволяється особам, які спеціально навчені і пройшли інструктаж ч охорони праці.
2. Верстати необхідно установлювати па міцних основах і надійно закріплювати.
3. Всі відкриті частини верстатів, що рухаються і обертаються і являють небезпеку під час роботи, необхідно огороджувати.
4. Деталі, що виступають, закриваються кожухами без гострих країв.
5. Деталі, що обробляються на верстатах, необхідно міцно закріпити.
6. Працювати на свердлильному верстаті слід при нормальному числі обертів шпинделя. Подавати свердло па деталь, що обробляється, потрібно не ривками, а рівномірно.
7. Міняти свердло можна тільки після повної зупинки верстата. Свердло необхідно точно установити і мінно закріпити. Працювати па свердлильному верстаті в рукавицях забороняється.
8. При роботі на токарному верстаті закріплювати і знімати деталі, що обробляються, в патроні чи планшайбі можна тільки після зупинки верстата. Патрон планшайби знімають в ручну. Знімати патрон чи планшайбу вмиканням електромотора забороняється.
9. 3аточувальний верстат необхідно обладнати захисним кожухом і спеціальним упором. Якщо нема захисного екрана заточувати інструмент слід в захисних окулярах. Заточу ваги інструмент об бічні порожнини точильних кругів забороняється.
10. Працювати па верстатах слід тільки в спец одягу і головному уборі; поли одягу і краватка тощо, не повинні розвіватися, рукава необхідно застібати.
11.Випадкове спрацьовування вмикаючи пристроїв ні при яких умовах не повинно статися.
12. Видаляти стружку з верстата слід спеціальними пристосуваннями /щітками, гачками тощо/ тільки після повної зупинки верстата. Видаляти стружку руками забороняється.
13. Інструмент повинен бути завжди справним. Перед початком робіт інструмент необхідно перевірити, а несправний – негайно замінити. Користуватися несправним інструментом забороняється.
Ручний інструмент видасться робочим в потрібній кількості і відповідно рукоятки не допускаються вибоїни і сколе. Робоча частина інструмента не повинна мати тріщин, задирок і підсічок.
15. На ручних інструментах ударної дії /зубила, пробійники тощо/ не допускаються: пошкодження /вибоїни, сколи/ робочих кінців; задирки і гострі ребра на бічних гранях в місцях затискання їх рукою; тріщини, задирки, наклепи і сколи на затилковій частині; довжина ручок інструмента менша за 150 мм.
16. При роботі зі шлямбуром та іншим ручним інструментом працівники повинні працювати в захисних окулярах з небитким склом і в рукавицях..
17. Лещата повинні бути в повній справності і мати на губках насічки.
18. Монтерськй інструмент з ізолюючими ручками допускається в якості основного захисного засобу в електроустановках з напругою до 1000 В. для робіт під напругою.
Ізолюючі ручки або діелектричні чохли повинні щільно прилягати до металевих частин інструмента і повністю ізолювати ту частину інструмента, яка під час роботи знаходиться в руці у працюючого, ізолюючі ручки обладнуються упорами для виключення змоги з зіскакування пальців чи долоні на металеву частину інструмента. Ізолююча частина інструмента повинна бути гладкою, без тріщин і задирок. Довжина ізолюючих ручок не повинна бути меншою за 100 мм.
Електроінструмент і переносні електричні лампи.
1. До роботи з електроінструментом допускаються особи, які пройшли виробниче навчання і склали іспити з техніки безпеки. При роботі з переносними електроінструментом ручними електролампами необхідно керуватися правилами техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів, а також посібником техніки безпеки при монтажних роботах в енергетиці. Всі електроінструменти нумеруються зберігаються в сухому приміщені.
2. Електроінструмент повинен задовольняти таким основним вимогам:
швидко підключатися і відключатися від електромережі /але не самочинно/;
бути безпечним в роботі і мати недоступні для випадкового дотику струмопровідні частини.
3. Напруга електроінструмента не повинна були вищою за:
— 220 В в приміщенні без підвищеної небезпеки;
— 36 В приміщеннях з підвищеною небезпекою і поза приміщенням.
4. В особливо небезпечних приміщеннях і при наявності несприятливих умов дозволяється працювати електроінструментом на напругу не вищу за 36 В. з обов’язковим застосуванням захисних засобів/діелектричні рукавички, килимки тощо. /
5. Корпус електроінструмента па напругу вищу за 36 В обладнується спеціальним зажином для приєднання заземлюючого проводу з розпізнавальним знаком "З" або " Земля".
6. Штепсельні з’єднання, призначені для підключення електроінструменту, повинні мати недоступні для дотику струмопровідні частини і додатковий заземлюючий контакт.
Штемпельні з’єднання /розетки, вилки/, що застосовуються на напругу 12 і 36 В, по своєму конструктивному виконанню повинні відрізнятися від штепсельних з’єднань, що застосовуються па напругу 127 і 220 В, можливість вмикання вилок, що застосовуються на напругу 12 і 36 В., в штепсельні розетки з напругою на 127 і 220 В виключаються.
7. Оболонки кабелів і проводів повинні заводитися в електроінструмент і міцно закріплюється для запобігання їх зламу і стирання.
8. В приміщеннях з підвищеною небезпекою допускається застосовувати переносні електричні лампи напругою не вищою 36 В. В приміщеннях особливо небезпечних і поза приміщеннями допускається застосовувати переносні електричні лампи з напругою не вищою за 12 В.
9. Приєднання переносних електричних ламп напругою па 12 і 36 В до трансформатора може здійснюватися наглухо або за допомогою штепсельної вилки; в останньому випадку па кожусі трансформатора з боку 12 чи 36 В. повинна бути передбачена відповідна штепсельна розетка з написом "12 В" чи "36 В". Живлення електроінструмента і переносних ламп від автотрансформатора забороняється.
10. Перевірка на відсутність замикань на корпус і стан ізоляції проводів, відсутності обриву заземлюючої жили /проводу/ електроінструмента, переносних електричних ламп, а також ізоляції понижуючих трансформаторів проводиться мага омметром не рідше 1 разу на місяць особою з кваліфікаційною групою не нижчою за 111.
11. Електроінструмент, понижуючі трансформатори і переносні електричні лампи перевіряються ретельним зовнішнім оглядом, звертається увага на справність заземлення та ізоляції проводів, відсутність оголених струмопровідних частин і відповідність інструмента до умов роботи.
Перед видачею на руки робочому електроінструмент перевіряється на стенді чи приладом щодо справності заземлюючого проводу і відсутності замикання на корпус.
Електроінструмент, що має дефекти, видавати для роботи забороняється.
12. Перед початком робіт з електроінструментом необхідно перевірити:
— затяжку гвинтів, що кріплять вузли і деталі електроінструмента;
справність редуктора шляхом прокручування рукою шпинделя електроінструмента /при відключеному двигуні/;
стан щіток і колектора;
стан проводу електроінструмента, цілість ізоляції, відсутність зломів жил;
справність заземлення.
13. Для приєднання електроінструмента до електромережі застосовується шланговий провід; допускається застосовувати багатожильні гнучкі проводи (типу ПРГ) з ізоляцією на напругу не нижчу за 500 В укладені в гумовий шланг.
14. При користуванні електроінструментом чи переносними електричними лампами їх проводи і кабелі по можливості підвищуються.
Безпосереднє дотикання проводів і кабелів до металевих гарячих, вологих і масляних поверхонь або предметів не допускається.
При виявленні будь-яких несправностей робота з електроінструментом чи переносними електричними світильниками негайно припиняється.
15. При припиненні подачі струму під час роботи з електроінструментом чи перерві в роботі електроінструмент від’єднується від електромережі.
16. Особам, які користуються електроінструментом, забороняється:
— передавати електроінструмент, хоч на найкоротший час, іншим особам;
розбирати електроінструмент і проводити самим будь-який ремонт /як самого електроінструмента, так і проводів, штепсельних з’єднань тощо/;
триматися за провід електроінструмента чи доторкатися до ріжучого інструмента, що обертається;
— видаляти руками стружку чи ошурки під час роботи інструмента або до повного його зупинення;
— працювати з приставних драбин на висоті більшій за 2,5 м. Заземлення електрообладнання, вимірювальних приладів і електроінструмента.
1. При напрузі вищій за 36 В змінного і 110 В постійного струму в приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних, а також при роботах на даху, горищі чи сходовій клітці електрообладнання, вимірювальні прилади і електроінструмент необхідно заземлити.
2. Заземленню підлягають:
стенди для перевірки кінескопів, радіо ламп, мотичних виробів та інших радіодеталей і вузлів;
пробійно-вимірювальні установки;
— металеві корпуси перехідних трансформаторів, вимірювальних приладів /металеві корпуси вимірювальних приладів, якщо вони підключаються до електромережі через розподілю вальний трансформатор, електрообладнання стола приймальника чи радіо механіка, не заземлюються/, електродрилів, електроламп з живленням від електромережі і таких, що мають клеми або гнізда для підключення заземлення;
— корпуси верстатів електроприводами.
Заземлення викопується згідно з правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів і з правилами техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів.
3. Заземлення переносного електроінструмента здійснюється за допомогою спеціальної жили переносного проводу, яка не повинна одночасно служити провідником робочого струму. Використання з цією мстою нульового, заземленого проводу безпосередньо у електроінструмента забороняється. Приєднання нульового і заземлюючого провідників до заземлюючої мережі виконується самостійно.
Для підключення електроінструмента штепсельна розетка обладнується спеціальним контактом для приєднання заземлюючого провідника. При цьому конструкція штепсельного з’єднання повинна виключати можливість підключення струмонесучих контактів до контактів, призначених для заземлення. З’єднання між заземлюючими контактами вилки і штепсельної розетки установлюються до того, як до тикнуться струмонесучі контакти; порядок відключення – зворотний. Заземлюючий контакт штепсельної розетки електричне з’єднується з її корпусом, якщо цей корпус виготовлений із металу.
4. У виняткових випадках при відсутності спеціальної розетки переносний електроінструмент, ввімкнений в мережу змінного струму з глухо заземленою нейтраллю, слід заземлювати (занурювати) з’єднанням корпуса електроінструмента безпосередньо з нульовим проводом електролінії що живиться від одного і того ж трансформатора. Заземлюючий провідник не повинен одночасно служити для підводу робочого струму.
Підключати корпус електроінструмента до водопроводу чи будь-якого іншого заземлення забороняється. Нульовий провід визначається індикатором низької напруги.
5. Не допускається приєднання електроінструмента до мережі з глухо заземленою нейтраллю при наявності на нульовому проводі запобіжників. В цих випадках необхідно перед початком роботи ці запобіжники зашунтувати.
6. Електроінструмент, підключений до електромережі змінного струму з ізольованою нейтраллю можна заземлювати до будь-якого надійного заземлення. Опір не повинен бути більшим за 4 Ом.
7. Приєднання заземлюючих провідників до заземлювачів і конструкцій, що заземлюється виконується сваркою або надійним болтом з’єднання.
8. Відкрито покладені оголені провідники і оголені мережі заземлення забарвлюються в чорний колір.
Допускається забарвлення відкритих заземлюючих провідників в інші кольори, у відповідності з оформленням приміщення, але при цьому на них в місцях приєднань та відгалужень наноситься не менше двох смуг чорного кольору на відстані 150 мм одна від одної.
Заземлюючі провідники, розташовані в приміщеннях повинні бути доступними для огляду.
9. При неможливості виконання заземлення, або захисного відключення (якщо це викликає значні ускладнення за технологічними причинами) допускається обслуговування електрообладнання з ізолюючих площадок. Ізолюючі площадки повинні бути виконані таким чином, щоб дотик до незаземлених частин, що становлять небезпеку, міг здійснюватися тільки з площадки. Крім цього повніша бути виключена можливість одночасного дотику до заземлених частин електрообладнання і частин, що не мають з’єднання з землею.
Вантаження, переміщення, піднімання і розвантажування обладнання, матеріалів та їх зберігання.
1. Вантажити і розвантажувати тяжкі і громіздкі вантажі слід і обов’язковим дотримуванням безпечних способі вантаження. розвантажування і транспортування вантажів.
2. Розвантажувати, переміщувати і піднімати тяжкі вантажі слід, як правило, механізованим способом за допомогою спеціальних механізмів. Механізований спосіб провадження вантажно-розвантажу-вальних робіт с обов’язковим при роботі з вантажами, важчими за 60 кг, а також при підніманні вантажів на висоту більшу за 3 м.
Якщо вага вантажу перебільшує 50 кг, то піднімати його на спину вантажника слід за допомогою інших вантажників. При вазі вантажу більшій за 50 кг перенесення його одним вантажником допускається па відстань, не більшу чи 60 м . При відстані більшім за 60 м необхідно встановити змінний або падати пристосування для переміщення вантажу.
3. При перенесенні важких речей вручну необхідно дотримуватись вимог указаних у ГОСГ 12.3.009-76 "Роботи вантажно-розвантажувальні. Загальні вимоги безпеки".
4. Кантувати важкі штучні матеріали /ящики з обладнанням/ слід за допомогою спеціальних ломів та інших пристосувань.
5. При спусканні вантажу по похилій площині необхідно підтримувати вантаж канатами з протилежного боку для запобігання ковзання вантажу під дією власної ваги і перекидання високих вантажів.
6. В майстернях телеательє для транспортування телевізорів слід користуватися спеціальними вічками.
7. Піднімання і спускання вантажів по сходах без поручнів чи будь-яких інших бокових огороджень не допускається.
8. Вантаження матеріалів на автомашину вище за її борти без кріплення забороняється.
9. Складські приміщення повинні бути обладнані стелажами для зберігання матеріалів, деталей та інструменту і не повинні бути захаращені. Діелектричні засоби захисту згідно з правилами використання і випробовування захисних засобів застосовуючи в електроустановках.
Пожежна безпека
1. Пожежонебезпечною зоною називається простір усередині та поза приміщенням, у межах якого постійно або періодично знаходяться горючі речовини і у якому вони можуть знаходитися при нормальному технологічному процесі та при його порушеннях.
2. При розміщенні електрообладнання у таких зонах необхідно керуватися вимогами ПУЄ.
3. Відповідальність за дотримування заходів пожежної безпеки несе керівник підприємства. Він призначає відповідальних за пожежну безпеку у кожній зміні майстерні, цеху, філіалу, складу та інших служб, в обов’язки яких входить слідкувати за дотримуванням протипожежного режиму і забезпеченню своїх дільниць засобами пожежогасіння /вуглекислотні вогнегасники, ящики з піском, лопати, відра а також брезент для накидання на прилад, що зайнявся/ на радіо апарат, телевізор тощо/.
4. При ліквідації загорання слід мати на увазі що гасіння пінним вогнегасником чи водою телевізора, радіо апаратів і електроустановок, що знаходяться під напругою не дозволяється.
5. При здійснюванні заходів щодо забезпечення пожежної безпеки необхідно керуватися правилами пожежної безпеки в Україні, а також посібником гасіння пожеж в електроустановках.
Дія струму на організм людини, граничні безпечні напруги. Результатом проходження струму через організм людини може бути:
— загальне ураження організму (електричний удар), при якому порушується нормальна діяльність органів дихання та серця;
— місцеве ураження організму – опіки, металізація шкіри. Установлено, що найбільша величина електричного струму, що проходить через організм, при якій людина може самостійно відірватися від струмопровідних частин, складає в середньому біля 10 мА.
Струм 50–80 мА небезпечний для життя людини.
Використана література
1. А. М. Гуржій, А. М. Сільвестров, Н. І. Поворознюк. Електротехніка з основами промислової електроніки. Київ, 2002, стор. 3–6, 290–291.
2. С.П. Коханівський. Електроматеріалознавство з основами слюсарної справи. Київ, 1991, стор. 3.
3. В.М. Бондар, О.Г. Шаповаленко. монтаж освітлювальних, силових мереж і електроустаткування. Київ, 1995, стор. 3–4, 29, 33–34, 38–39, 41, 44–45, 48, 50–51, 56–61.
4. Інструкція з охорони праці по професії „ Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування”. Лубни, 2001.