Учебная работа. Реферат: Процес створення операційної системи

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (5 оценок, среднее: 4,80 из 5)
Загрузка...
Контрольные рефераты

Учебная работа. Реферат: Процес створення операційної системи


1.
Термін«операції»

є досить широким і стосується промислового та сільськогосподарського виробництва, а також надання послуг організацією будь-якого типу (державною, приватною тощо).

Операційна функція

охоплює всі дії, результатом яких є това­ри, послуги, що пропонуються організацією на ринку. Без цієї функції, зрозуміло, ніяка організація існувати не може. Для здійснення опе­раційної функції створюється відповідна операційна система.

Операційна система

створюється та функціонує, враховуючи стратегію операційної діяльності, яка, в свою чергу, є однією з функціональних стратегій (субстратегій) розвитку організації. Стосов­но промислового підприємства повна система виробничої діяль­ності називається операційною системою.
Менеджмент -

це термін, що прогуляться від англійського Production
and
Operations
Management
,
що в перекладі означаєуправління виробництвом.

Американські професори Річард Чейс
та Ніколас Аквілано
ви­значають операційний Менеджмент як управління всіма ресурса­ми, необхідними для виробництва продукції та надання послуг організацією
. Інші американські дослідники: Сег Лі
та Марк Шнай-дер’янс
визначають операційний Менеджмент як науку про концепції, методи, процедури, технологію, які використовуються управ­лінцями в процесі створення та функціонування операційної сис­теми

Російські професори З.П.Румянцева
та Н.А.Саломатін
визнача­ють виробничий Менеджмент як систему взаємозв’язаних елементів, що характеризують виробництво, його організацію, технічне обслуговування, а також управління виробничою стратегією, про­грамою, виробництвом в оперативному режимі, матеріальним за­безпеченням виробництва, ціноутворенням, витратами у вироб­ництві144
. Кожний із визначених елементів стосується управління ви­робництвом і вимагає відповідного розгляду у їх взаємозв’язку та взаємодії.

Отже, можна зробити висновок, що управління операціями стосовно підприємства — це процес проектування, планування, узгодження, контролю всіх засобів, процесів і видів діяльності, необхідних для перетворення праці, капіталу, матеріалів, енергії та професійних навичок в товари та послуги для задоволення потреб зовнішнього середовища.


Система операційного менеджменту формується, виходячи з операційної стратегії(рис.
1).





Найчастіше операційну систему подають як сукупність трьох взаємопов’язаних підсистем:переробної, підсистеми забезпечення

та підсистеми планування і контролю

(рис.
2).





Переробна підсистема

здійснює продуктивну діяльність, пов’язану безпосередньо з перетворенням вхідних величин у вихідні результати.

Підсистема забезпечення

не пов’язана прямо з виробництвом виходів, але виконує необхідні функції забезпечення пере­робної підсистеми.

Підсистема планування та контролю

отримує від перероб­ної системи інформацію про стан системи. Інформація надходить із мікросередовища (цілі, політика, персонал тощо) та із зовнішнього се­редовища (попит на продукцію, вартість ресурсів, тенденції розвитку техніки тощо).

Основною метою операційного менеджменту євиробництво продукції вчасно та з мінімальними затратами.

Завдання дерматологического виробничого підрозділу можуть бути різними, але основна управ­лінська мета залишається однією для всіх:безумовне виконання зада­ної виробничої програми і досягнення при цьому мінімальних вит­рат матеріалів, праці, часу та грошових засобів.

На практиці більшість зарубіжних фірм використовує додаткові критерії оцінки та контролю своїх цілей.Типовими критеріями для оцінки

промислової фірми є:

1.
Кількість виготовленої продукції.

2.
Видатки на матеріали, сировину, персонал тощо.

3.
Утримання обладнання.

4.
Якість та надійність продукту.

5.
Вчасність доставки.

6.
Капіталовкладення та їх окупність.

7.
Гнучкість
при
зміні продукту.

8.
Гнучкість зміни обсягів виробництва.

Однак більшість із цих критеріїв характеризують діяльність вироб­ника і меншою мірою спрямована на споживачів. Тому Річард Шонбергер,
беручи до уваги досвід найкращих компаній, виділяє такі критерії оцінки цілей корпоративного рівня:

1.
Витрати споживача.

2.
Виграш часу.

3.
Якість продукції.

4.
Гнучкість.

Цілком разумеется, що критерії Р.Шонбергера
є досить вдалою спробою реалізувати маркетинговий підхід в управлінні.

У сучасних умовах господарювання специфіка управління ви­робництвом визначається з врахуванням ринкових мозгов, які з середини 80-х
років характеризуються таковыми чинниками:

скорочення життєвого циклу товару, розширення номенклату­ри виробів
при
зменшенні їх обсягів (а не виробництво величавых партій стандартних продуктів);


значне ускладнення технологічних процесів (порівняно з кон­веєрними пініями), що зумовлює підвищення вимог до кваліфікації та рівня підготовки персоналу;

зростання вимог до рівня якості обслуговування та термінів виконання замовлень, що викликає труднощі у використанні традиційних виробничих систем та у механізмі прийняття рішень.

Вдосконалення менеджменту у сфері виробництва перед­бачає:


орієнтацію діяльності фірми на довготривалу перспективу;


проведення фундаментальних наукових досліджень:


диверсифікацію виробництва;


інтенсивну інноваційну діяльність;


максимальне використання творчої активності персоналу.

2.
Завдання підприємства — зробити ресурси продук­тивними. Вимірювання продуктивності (
Productivity
) —
ос­новний засіб для порівняння якості менеджменту різних підрозділів підприємства або менеджменту різних підприємств. Про­дуктивність охоплює та характеризує всі зусилля, затрачені підприємством. Це перша перевірка компетентності менеджменту.

Постійне підвищення продуктивності — одне з найскладніших завдань менеджменту, оскільки продуктивність — це баланс між ба­гатьма чинниками, і лише деякі з их піддаються чіткому визначенню та вимірюванню. Мета не в тому, щоб знайти одну досконалу міру продуктивності, а у використанні ряду (системи) вимірників.

Отже,продуктивність підприємства (організації)

означає той баланс між всіма чинниками виробництва (матеріальними, фінансовими, людськими, інформаційними тощо), який забезпе­чує найбільше виробництво при найменших витратах.
Це зовсім інше поняття, ніж традиційний, загальновідомий показник продуктив­ності на 1-го працюючого або на одну людино-годину.

Продуктивність

в широкому розумінні — це відносна ефек­тивність та економічність організацій,
причому одним із головних складників ефективності є якість.

Будь-яка організація може досягти зростання продуктивності, реалізуючи різні стратегічні підходи. Так, можна збільшити обсяг ви­робництва без зростання кількості ресурсів. Іншим шляхом зростання продуктивності є скорочення кількості ресурсів при стабільності о­сягів послуг. Крім того, продуктивність збільшується за умови випе­реджаючих темпів зростання обсягів виробництва порівняно з темпа­ми зростання кількості використаних ресурсів, або, навпаки, при ско­роченні обсягів виробництва більш повільними темпами, ніж скоро­чення кількості ресурсів. Кожний із шляхів зростання продуктивності залежить від ряду чинників зовнішнього середовища (клієнти, конку­ренти, постачальники тощо) та стану мікросередовища організації (мета, технологія, персонал та ін). Потенційний клієнт, який має сво­боду вибору, віддасть перевагу, безумовно, товарам чи послугам більш продуктивної організації.

Виходи

репрезентують результати.Заходи

репрезентують ре­сурси, використані для отримання цих результатів. Р.Чейс
визначає продуктивність так:

або

Дієвість

визначається як досягнутий бажаний итог, який характеризує кількість виходів операційної системи з врахуванням їх якості.

Економічність

має місце, если певні виходи операційної сис­теми досягнуті за умови мінімальних входів.

Продуктивність може вимірюватися різними показниками (системою показників):


часткова продуктивність

характеризується кількістю го­тової продукції, віднесеної до певного 1-го входу:



багатофакторна продуктивність

виражається кількістю виготовленої продукції, що припадає на певну кількість входів;


загальна продуктивність

характеризується співвідношенням усіх товарів і ресурсів
(табл.
1.).

Детальніше зупинимося на оцінці входів та виходів операційної системи.

Ринкова вартість виходів

визначається чинників:

1.
Кількість виробленої продукції.

2.
Відповідність асортименту продукції попиту на неї.

3.
Якість продукції.

4.
Своєчасність виробництва продукції, врахування Продукція а

Робоча сила + Капітал + Енергія

Продукція а

Робоча сила + Капітал + Матеріали




Загальна продуктивність

Продукція Вироблені товари та послуги

Витрати Усі використані ресурси




Загальна вартість входів

теж визначається багатьма чинни­ками. Так, при аналізі матеріальних витрат необхідно враховувати:

1.
Кількість спожитих матеріалів.

2.
Ціну закупівлі.

3.
Затрати на зберігання матеріалів.

4.
Вартість замовлення матеріалів.

5.
Розмір видатків, що виникають через
недопоставку
матеріалів.

6.
Розмір видатків, пов’язаних з низькою якістю матеріалів.

Інші виходи теж оцінюються з врахуванням багатьох чинників. При розгляді питання продуктивності організації (промислового підприємства) доцільно дослідитицикл продуктивності.

Він є ло­гічною послідовністю подій, які забезпечують підприємству можливість успіху через зростання продуктивності (рис.3).






Поняття конкурентоздатності фірми

досить складне і трактується разносторонне. У загальному вигляді конкуреитоздатність фірми може бути визначена як її порівняльна перевага відносно інших фірм даної галузі в конкретній країні та за її ме­жами.
Галузь доцільно розглядати як групу (сукупність) фірм, чиї товари (послуги) подібні до такої міри, що вступають у конкуренцію, о­слуговуючи однакові потреби однорідних типів покупців.

Конкурентоздатність




це виражена компетентність фірми, її вміння робити щось ліпше від конкурентів.

Початок створення теорії порівняльних переваг належить до кінця XVIII —
початку XIX
ст., если в працях Д.Рікардо
були викладені основні положення теорії порівняльних витрат.
В основі теорії ле­жить ідея про те, що в процесі обміну перевагу отримують ті країни, які виробляють продукцію з меншими витратами. Завдяки цьому вони виграють на світовому ринку, що й приводить до спеціалізації країн на виробництві товарів з відносно меншими, ніж у інших, витратами.

Трансформацію теорії порівняльних витрат в теорію порів­няльних переваг
пов’язують з працями шведського економіста Е. Хекшера (1919
p
.)
та його учня Б. Оліна (1935 р.).
Сущность висновків, отри­маних цими вченими, зводиться до наступного: країна експортує това­ри, у виробництві яких найбільш ефективно використані надлишкові фактори виробництва, та імпортує товари з дефіцитними факторами виробництва. Математичний опис цієї теорії належить П. Самуельсону
таВ.Столперу (40-
vi
роки XX ст.).

Подальший розвиток теорії порівняльних переваг даний в пра­цях В. Леонтьєва (70-ті
роки XX
ст
.)
. Його висновки, які отримали на­зву«феномена
Леонтьєва»,
були прямо протилежними до висновків Хекшера-Оліна.
Леонтьєв
показав (на статистичних матеріалах 1947
p
.)
що, незважаючи на існуючу думку про надлишковість капіталу в США (Соединённые Штаты Америки — одна й та ж фірма може бути визнана конкурентоздатною в межах, наприклад, регіональної галузе­вої групи, а в межах світового ринку або його сектору — ні.

У комплексі цих питань найскладнішим є оцінка рівня конку­рентоздатності, тобто виявлення здесь виникає кілька заморочек.

Перша
з их полягає у виборі базових о’єктів для порівняння, тобто у виборі фірми-лідера
в галузі

(у межах даної країни або за її межами). Конкурентна перевага однієї фірми над іншою може бути оцінена ли­ше у тому випадку, если обидві фірми задовольняють ідентичні потре­би покупців, що належать до споріднених сегментів ринку.

Друга
неувязка полягає увиборі критеріїв продуктивності використання

ресурсів фірми. Если діяльність фірми пов’язана з от­риманням прибутку, а сукупні ресурси оцінюються у грошовому ви­разі, продуктивність може бути оцінена показником рентабельності виробництва, тобто відношенням прибутку, отриманого за певний період часу, до затрачених в цьому ж періоді часу ресурсів, оцінених як витрати виробництва. Однак фірма не завжди ставить перед собою мету отримання наибольшего прибутку. Вона може функціонувати за принципом беззбитковості, тобто компенсації витрат виробництва. На стадіях зародження та початкових етапах зростання, если не­обхідно завойовувати ринок, саме такі завдання є найбільш актуальними. Такий стан “беззбитковості”
можна розглядати своєрідним трампліном для отримання більш високих прибутків у довготривалій перспективі. Враховуючи це, конкурентну перевагу як продуктивність використання ресурсів необхідно оцінювати за тривалий період часу, протягом якого можуть бути досягнуті стратегічні (а не тактичні) зав­дання фірми.

Третя
неувязка полягає уможливості дослідження ринку
,

особливо за кордоном. Складність, а іноді й повна відсутність доступу до інформації про діяльність конкурентів, може створити у керівництва фірми необгрунтовану думку про переваги фірми над кон­курентами, самозаспокоєність і послаблення зусиль для підтримування необхідного рівня конкурентної переваги.

При виробленні конкурентної стратегії необхідно, з 1-го бо­ку, найбільш повно оцінити сильні та слабкі сторони фірми, її позицію в галузі, а з іншого — структуру самої галузі та національної економіки в цілому, які впливають на співвідношення сил, що визначають конкуренцію в цій галузі та в країні.

Використовуючи операційну систему, можназабезпечити конкурентоздатність організації різними способами:

1.
Лідерство за мінімумом витрат.

2.
Технічні свойства продукції (наприклад, міцність, надійність).

3.
Швидкість доставки.

4.
Гарантований час доставки.

5.
Індивідуалізація виробів за вимовами замовників.

6.
Впровадження продукції на ринок.

7.
Гнучке регулювання обсягів виробництва.

Контрольні запитання:

1. Розтлумачте поняття «операція», «операційна функція», «операційна система», «операційний менеджмент».

2. порядок побудови операційного менеджменту.

3. Хараткеристика операційної системи та її підсистем.

4. Черта критеріїв оцінки діяльності підприємств.

5. Перспективи вдосконалення менеджметну у сфері виробництва.

6. Сутність поняття «продуктивність підприємства».

7. Черта вимірників продуктивності організацій.

8. Охарактеризуйте цикл продуктивності.

9. Поняття та черта конкурентоздатності фірми.

10. Поблематика оцінки



1.
Термін«операції»

є досить широким і стосується промислового та сільськогосподарського виробництва, а також надання послуг організацією будь-якого типу (державною, приватною тощо).

Операційна функція

охоплює всі дії, результатом яких є това­ри, послуги, що пропонуються організацією на ринку. Без цієї функції, зрозуміло, ніяка організація існувати не може. Для здійснення опе­раційної функції створюється відповідна операційна система.

Операційна система

створюється та функціонує, враховуючи стратегію операційної діяльності, яка, в свою чергу, є однією з функціональних стратегій (субстратегій) розвитку організації. Стосов­но промислового підприємства повна система виробничої діяль­ності називається операційною системою.
Менеджмент -

це термін, що {походить|прогуляться} від англійського Production
and
Operations
Management
,
що в перекладі означаєуправління виробництвом.

Американські професори Річард Чейс
та Ніколас Аквілано
ви­значають операційний Менеджмент як управління всіма ресурса­ми, необхідними для виробництва продукції та надання послуг організацією
. Інші американські дослідники: Сег Лі
та Марк Шнай-дер’янс
визначають операційний Менеджмент як науку про концепції, методи, процедури, технологію, які використовуються управ­лінцями в процесі створення та функціонування операційної сис­теми

Російські професори З.П.Румянцева
та Н.А.Саломатін
визнача­ють виробничий Менеджмент як систему взаємозв’язаних елементів, що характеризують виробництво, його організацію, технічне обслуговування, а також управління виробничою стратегією, про­грамою, виробництвом в оперативному режимі, матеріальним за­безпеченням виробництва, ціноутворенням, витратами у вироб­ництві144
. Кожний із визначених елементів стосується управління ви­робництвом і вимагає відповідного розгляду у їх взаємозв’язку та взаємодії.

Отже, можна зробити висновок, що управління операціями стосовно підприємства — це процес проектування, планування, узгодження, контролю всіх засобів, процесів і видів діяльності, необхідних для перетворення праці, капіталу, матеріалів, енергії та професійних навичок в товари та послуги для задоволення потреб зовнішнього середовища.


Система операційного менеджменту формується, виходячи з операційної стратегії(рис.
1).





Найчастіше операційну систему подають як сукупність трьох взаємопов’язаних підсистем:переробної, підсистеми забезпечення

та підсистеми планування і контролю

(рис.
2).





Переробна підсистема

здійснює продуктивну діяльність, пов’язану безпосередньо з перетворенням вхідних величин у вихідні результати.

Підсистема забезпечення

не пов’язана прямо з виробництвом виходів, але виконує необхідні функції забезпечення пере­робної підсистеми.

Підсистема планування та контролю

отримує від перероб­ної системи інформацію про стан системи. Інформація надходить із мікросередовища (цілі, політика, персонал тощо) та із зовнішнього се­редовища (попит на продукцію, вартість ресурсів, тенденції розвитку техніки тощо).

Основною метою операційного менеджменту євиробництво продукції вчасно та з мінімальними затратами.

Завдання {кожного|дерматологического} виробничого підрозділу можуть бути різними, але основна управ­лінська мета залишається однією для всіх:безумовне виконання зада­ної виробничої програми і досягнення при цьому мінімальних вит­рат матеріалів, праці, часу та грошових засобів.

На практиці більшість зарубіжних фірм використовує додаткові критерії оцінки та контролю своїх цілей.Типовими критеріями для оцінки

промислової фірми є:

1.
Кількість виготовленої продукції.

2.
Видатки на матеріали, сировину, персонал тощо.

3.
Утримання обладнання.

4.
Якість та надійність продукту.

5.
Вчасність доставки.

6.
Капіталовкладення та їх окупність.

7.
Гнучкість
при
зміні продукту.

8.
Гнучкість зміни обсягів виробництва.

Однак більшість із цих критеріїв характеризують діяльність вироб­ника і меншою мірою спрямована на споживачів. Тому Річард Шонбергер,
беручи до уваги досвід найкращих компаній, виділяє такі критерії оцінки цілей корпоративного рівня:

1.
Витрати споживача.

2.
Виграш часу.

3.
Якість продукції.

4.
Гнучкість.

Цілком {очевидно|разумеется}, що критерії Р.Шонбергера
є досить вдалою спробою реалізувати маркетинговий підхід в управлінні.

У сучасних умовах господарювання специфіка управління ви­робництвом визначається з врахуванням ринкових {умов|разумов|мозгов}, які з середини 80-х
років характеризуються {такими|таковыми} чинниками:

скорочення життєвого циклу товару, розширення номенклату­ри виробів
при
зменшенні їх обсягів (а не виробництво {великих|величавых} партій стандартних продуктів);


значне ускладнення технологічних процесів (порівняно з кон­веєрними пініями), що зумовлює підвищення вимог до кваліфікації та рівня підготовки персоналу;

зростання вимог до рівня якості обслуговування та термінів виконання замовлень, що викликає труднощі у використанні традиційних виробничих систем та у механізмі прийняття рішень.

Вдосконалення менеджменту у сфері виробництва перед­бачає:


орієнтацію діяльності фірми на довготривалу перспективу;


проведення фундаментальних наукових досліджень:


диверсифікацію виробництва;


інтенсивну інноваційну діяльність;


максимальне використання творчої активності персоналу.

2.
Завдання підприємства — зробити ресурси продук­тивними. Вимірювання продуктивності (
Productivity
) —
ос­новний засіб для порівняння якості менеджменту різних підрозділів підприємства або менеджменту різних підприємств. Про­дуктивність охоплює та характеризує всі зусилля, затрачені підприємством. Це перша перевірка компетентності менеджменту.

Постійне підвищення продуктивності — одне з найскладніших завдань менеджменту, оскільки продуктивність — це баланс між ба­гатьма чинниками, і лише деякі з {них|их} піддаються чіткому визначенню та вимірюванню. Мета не в тому, щоб знайти одну досконалу міру продуктивності, а у використанні ряду (системи) вимірників.

Отже,продуктивність підприємства (організації)

означає той баланс між всіма чинниками виробництва (матеріальними, фінансовими, людськими, інформаційними тощо), який забезпе­чує найбільше виробництво при найменших витратах.
Це зовсім інше поняття, ніж традиційний, загальновідомий показник продуктив­ності на {одного|1-го} працюючого або на одну людино-годину.

Продуктивність

в широкому розумінні — це відносна ефек­тивність та економічність організацій,
причому одним із головних складників ефективності є якість.

Будь-яка організація може досягти зростання продуктивності, реалізуючи різні стратегічні підходи. Так, можна збільшити обсяг ви­робництва без зростання кількості ресурсів. Іншим шляхом зростання продуктивності є скорочення кількості ресурсів при стабільності {об|о}­сягів послуг. Крім того, продуктивність збільшується за умови випе­реджаючих темпів зростання обсягів виробництва порівняно з темпа­ми зростання кількості використаних ресурсів, або, навпаки, при ско­роченні обсягів виробництва більш повільними темпами, ніж скоро­чення кількості ресурсів. Кожний із шляхів зростання продуктивності залежить від ряду чинників зовнішнього середовища (клієнти, конку­ренти, постачальники тощо) та стану мікросередовища організації (мета, технологія, персонал та ін). Потенційний клієнт, який має сво­боду вибору, віддасть перевагу, безумовно, товарам чи послугам більш продуктивної організації.

Виходи

репрезентують результати.{Входи|Заходи}

репрезентують ре­сурси, використані для отримання цих результатів. Р.Чейс
визначає продуктивність так:

або

Дієвість

визначається як досягнутий бажаний {результат|итог}, який характеризує кількість виходів операційної системи з врахуванням їх якості.

Економічність

має місце, {коли|если} певні виходи операційної сис­теми досягнуті за умови мінімальних входів.

Продуктивність може вимірюватися різними показниками (системою показників):


часткова продуктивність

характеризується кількістю го­тової продукції, віднесеної до певного {одного|1-го} входу:



багатофакторна продуктивність

виражається кількістю виготовленої продукції, що припадає на певну кількість входів;


загальна продуктивність

характеризується співвідношенням усіх товарів і ресурсів
(табл.
1.).

Детальніше зупинимося на оцінці входів та виходів операційної системи.

Ринкова вартість виходів

визначається чинників:

1.
Кількість виробленої продукції.

2.
Відповідність асортименту продукції попиту на неї.

3.
Якість продукції.

4.
Своєчасність виробництва продукції, врахування Продукція а

Робоча сила + Капітал + Енергія

Продукція а

Робоча сила + Капітал + Матеріали




Загальна продуктивність

Продукція Вироблені товари та послуги

Витрати Усі використані ресурси




Загальна вартість входів

теж визначається багатьма чинни­ками. Так, при аналізі матеріальних витрат необхідно враховувати:

1.
Кількість спожитих матеріалів.

2.
Ціну закупівлі.

3.
Затрати на зберігання матеріалів.

4.
Вартість замовлення матеріалів.

5.
Розмір видатків, що виникають через
недопоставку
матеріалів.

6.
Розмір видатків, пов’язаних з низькою якістю матеріалів.

Інші виходи теж оцінюються з врахуванням багатьох чинників. При розгляді питання продуктивності організації (промислового підприємства) доцільно дослідитицикл продуктивності.

Він є ло­гічною послідовністю подій, які забезпечують підприємству можливість успіху через зростання продуктивності (рис.3).






Поняття конкурентоздатності фірми

досить складне і трактується {неоднозначно|разносторонне}. У загальному вигляді конкуреитоздатність фірми може бути визначена як її порівняльна перевага відносно інших фірм даної галузі в конкретній країні та за її ме­жами.
Галузь доцільно розглядати як групу (сукупність) фірм, чиї товари (послуги) подібні до такої міри, що вступають у конкуренцію, {об|о}­слуговуючи однакові потреби однорідних типів покупців.

Конкурентоздатність




це виражена компетентність фірми, її вміння робити щось ліпше від конкурентів.

Початок створення теорії порівняльних переваг належить до кінця XVIII —
початку XIX
ст., {коли|если} в працях Д.Рікардо
були викладені основні положення теорії порівняльних витрат.
В основі теорії ле­жить ідея про те, що в процесі обміну перевагу отримують ті країни, які виробляють продукцію з меншими витратами. Завдяки цьому вони виграють на світовому ринку, що й приводить до спеціалізації країн на виробництві товарів з відносно меншими, ніж у інших, витратами.

Трансформацію теорії порівняльних витрат в теорію порів­няльних переваг
пов’язують з працями шведського економіста Е. Хекшера (1919
p
.)
та його учня Б. Оліна (1935 р.).
{Суть|Сущность} висновків, отри­маних цими вченими, зводиться до наступного: країна експортує това­ри, у виробництві яких найбільш ефективно використані надлишкові фактори виробництва, та імпортує товари з дефіцитними факторами виробництва. Математичний опис цієї теорії належить П. Самуельсону
таВ.Столперу (40-
vi
роки XX ст.).

Подальший розвиток теорії порівняльних переваг даний в пра­цях В. Леонтьєва (70-ті
роки XX
ст
.)
. Його висновки, які отримали на­зву«{парадокса|феномена}
Леонтьєва»,
були прямо протилежними до висновків Хекшера-Оліна.
Леонтьєв
показав (на статистичних матеріалах 1947
p
.)
що, незважаючи на існуючу думку про надлишковість капіталу в {США|США (Соединённые Штаты Америки — государство в Северной Америке)}, в експорті цієї країни переважали трудомісткі товари.

Нові тенденції у розвитку світової торгівлі в останні десятиліття вимагали перегляду цілого ряду традиційних поглядів. Найбільш знач­ними в 90-ті роки були дослідження М.
Портера,
професора Гар­вардської школи бізнесу, який розробив теорію конкурентних переваг.

М.Портер
детально аналізує різні підходи до пояснення при­чин конкурентоздатності окремих фірм та національної економіки країни. Він приходить до висновку, що конкурентна перевага фірми на внутрішньому та світовому ринках суттєво залежить від чинників, що сформувалися в країні базування фірми. Розглядаючи такі чинники, як наявність робочої сили, природних ресурсів, формування про­текціоністської політики уряду відносно вітчизняних фірм, відмінності в практиці управління фірмами тощо, М. Портер
приходить до висновку, що жоден з {них|их}, взятий окремо, не дозволяє досить переконливо відповісти на питання, що ж саме визначає успіх фірми у конкурентній боротьбі. Відповідаючи на це запитання, він виходить з основополож­ного принципу: Конкурентоздатність відображає продуктивність використання ресурсів.
Даний принцип дієвий як на рівні окремої фірми, так і на рівні економіки країни в цілому. Враховуючи це, можна стверджувати, що для забезпечення власної конкурентозатності фірми повинні постійно піклуватися про найбільш повне та ефективне вико­ристання наявних, а також придбаних для майбутнього виробництва усіх видів ресурсів.

Слід виділити одну важливу обставину. Конкурентоздатність фірми може бути оцінена лише в межах групи фірм, що належать до однієї галузі, або фірм, які виробляють товари-субститути (замінники). Конкурентоздатність можна виявити лише шляхом порівняння фірм як в масштабах країни, так і в масштабі світового ринку. Отже, конкурен­тоздатність фірми
— поняття відносне: одна й та ж фірма може бути визнана конкурентоздатною в межах, наприклад, регіональної галузе­вої групи, а в межах світового ринку або його {сегменту|сектору} — ні.

У комплексі цих питань найскладнішим є оцінка рівня конку­рентоздатності, тобто виявлення {проблема|неувязка} полягає увиборі критеріїв продуктивності використання

ресурсів фірми. {Коли|Если} діяльність фірми пов’язана з от­риманням прибутку, а сукупні ресурси оцінюються у грошовому ви­разі, продуктивність може бути оцінена показником рентабельності виробництва, тобто відношенням прибутку, отриманого за певний період часу, до затрачених в цьому ж періоді часу ресурсів, оцінених як витрати виробництва. Однак фірма не завжди ставить перед собою мету отримання {максимального|наибольшего} прибутку. Вона може функціонувати за принципом беззбитковості, тобто компенсації витрат виробництва. На стадіях зародження та початкових етапах зростання, {коли|если} не­обхідно завойовувати ринок, саме такі завдання є найбільш актуальними. Такий стан “беззбитковості”
можна розглядати своєрідним трампліном для отримання більш високих прибутків у довготривалій перспективі. Враховуючи це, конкурентну перевагу як продуктивність використання ресурсів необхідно оцінювати за тривалий період часу, протягом якого можуть бути досягнуті стратегічні (а не тактичні) зав­дання фірми.

Третя
{проблема|неувязка} полягає уможливості дослідження ринку
,

особливо за кордоном. Складність, а іноді й повна відсутність доступу до інформації про діяльність конкурентів, може створити у керівництва фірми необгрунтовану думку про переваги фірми над кон­курентами, самозаспокоєність і послаблення зусиль для підтримування необхідного рівня конкурентної переваги.

При виробленні конкурентної стратегії необхідно, з {одного|1-го} бо­ку, найбільш повно оцінити сильні та слабкі сторони фірми, її позицію в галузі, а з іншого — структуру самої галузі та національної економіки в цілому, які впливають на співвідношення сил, що визначають конкуренцію в цій галузі та в країні.

Використовуючи операційну систему, можназабезпечити конкурентоздатність організації різними {методами|способами}:

1.
Лідерство за мінімумом витрат.

2.
Технічні {характеристики|свойства} продукції (наприклад, міцність, надійність).

3.
Швидкість доставки.

4.
Гарантований час доставки.

5.
Індивідуалізація виробів за вимовами замовників.

6.
Впровадження продукції на ринок.

7.
Гнучке регулювання обсягів виробництва.

Контрольні запитання:

1. Розтлумачте поняття «операція», «операційна функція», «операційна система», «операційний менеджмент».

2. порядок побудови операційного менеджменту.

3. Хараткеристика операційної системи та її підсистем.

4. {Характеристика|Черта} критеріїв оцінки діяльності підприємств.

5. Перспективи вдосконалення менеджметну у сфері виробництва.

6. Сутність поняття «продуктивність підприємства».

7. {Характеристика|Черта} вимірників продуктивності організацій.

8. Охарактеризуйте цикл продуктивності.

9. Поняття та {характеристика|черта} конкурентоздатності фірми.

10. Поблематика оцінки Менеджмент -

це термін, що прогуляться від англійського Production
and
Operations
Management
,
що в перекладі означаєуправління виробництвом.

Американські професори Річард Чейс
та Ніколас Аквілано
ви­значають операційний Менеджмент як управління всіма ресурса­ми, необхідними для виробництва продукції та надання послуг організацією
. Інші американські дослідники: Сег Лі
та Марк Шнай-дер’янс
визначають операційний Менеджмент як науку про концепції, методи, процедури, технологію, які використовуються управ­лінцями в процесі створення та функціонування операційної сис­теми

Російські професори З.П.Румянцева
та Н.А.Саломатін
визнача­ють виробничий Менеджмент як систему взаємозв’язаних елементів, що характеризують виробництво, його організацію, технічне обслуговування, а також управління виробничою стратегією, про­грамою, виробництвом в оперативному режимі, матеріальним за­безпеченням виробництва, ціноутворенням, витратами у вироб­ництві144
. Кожний із визначених елементів стосується управління ви­робництвом і вимагає відповідного розгляду у їх взаємозв’язку та взаємодії.

Отже, можна зробити висновок, що управління операціями стосовно підприємства — це процес проектування, планування, узгодження, контролю всіх засобів, процесів і видів діяльності, необхідних для перетворення праці, капіталу, матеріалів, енергії та професійних навичок в товари та послуги для задоволення потреб зовнішнього середовища.


Система операційного менеджменту формується, виходячи з операційної стратегії(рис.
1).





Найчастіше операційну систему подають як сукупність трьох взаємопов’язаних підсистем:переробної, підсистеми забезпечення

та підсистеми планування і контролю

(рис.
2).





Переробна підсистема

здійснює продуктивну діяльність, пов’язану безпосередньо з перетворенням вхідних величин у вихідні результати.

Підсистема забезпечення

не пов’язана прямо з виробництвом виходів, але виконує необхідні функції забезпечення пере­робної підсистеми.

Підсистема планування та контролю

отримує від перероб­ної системи інформацію про стан системи. Інформація надходить із мікросередовища (цілі, політика, персонал тощо) та із зовнішнього се­редовища (попит на продукцію, вартість ресурсів, тенденції розвитку техніки тощо).

Основною метою операційного менеджменту євиробництво продукції вчасно та з мінімальними затратами.

Завдання дерматологического виробничого підрозділу можуть бути різними, але основна управ­лінська мета залишається однією для всіх:безумовне виконання зада­ної виробничої програми і досягнення при цьому мінімальних вит­рат матеріалів, праці, часу та грошових засобів.

На практиці більшість зарубіжних фірм використовує додаткові критерії оцінки та контролю своїх цілей.Типовими критеріями для оцінки

промислової фірми є:

1.
Кількість виготовленої продукції.

2.
Видатки на матеріали, сировину, персонал тощо.

3.
Утримання обладнання.

4.
Якість та надійність продукту.

5.
Вчасність доставки.

6.
Капіталовкладення та їх окупність.

7.
Гнучкість
при
зміні продукту.

8.
Гнучкість зміни обсягів виробництва.

Однак більшість із цих критеріїв характеризують діяльність вироб­ника і меншою мірою спрямована на споживачів. Тому Річард Шонбергер,
беручи до уваги досвід найкращих компаній, виділяє такі критерії оцінки цілей корпоративного рівня:

1.
Витрати споживача.

2.
Виграш часу.

3.
Якість продукції.

4.
Гнучкість.

Цілком разумеется, що критерії Р.Шонбергера
є досить вдалою спробою реалізувати маркетинговий підхід в управлінні.

У сучасних умовах господарювання специфіка управління ви­робництвом визначається з врахуванням ринкових мозгов, які з середини 80-х
років характеризуються таковыми чинниками:

скорочення життєвого циклу товару, розширення номенклату­ри виробів
при
зменшенні їх обсягів (а не виробництво величавых партій стандартних продуктів);


значне ускладнення технологічних процесів (порівняно з кон­веєрними пініями), що зумовлює підвищення вимог до кваліфікації та рівня підготовки персоналу;

зростання вимог до рівня якості обслуговування та термінів виконання замовлень, що викликає труднощі у використанні традиційних виробничих систем та у механізмі прийняття рішень.

Вдосконалення менеджменту у сфері виробництва перед­бачає:


орієнтацію діяльності фірми на довготривалу перспективу;


проведення фундаментальних наукових досліджень:


диверсифікацію виробництва;


інтенсивну інноваційну діяльність;


максимальне використання творчої активності персоналу.

2.
Завдання підприємства — зробити ресурси продук­тивними. Вимірювання продуктивності (
Productivity
) —
ос­новний засіб для порівняння якості менеджменту різних підрозділів підприємства або менеджменту різних підприємств. Про­дуктивність охоплює та характеризує всі зусилля, затрачені підприємством. Це перша перевірка компетентності менеджменту.

Постійне підвищення продуктивності — одне з найскладніших завдань менеджменту, оскільки продуктивність — це баланс між ба­гатьма чинниками, і лише деякі з их піддаються чіткому визначенню та вимірюванню. Мета не в тому, щоб знайти одну досконалу міру продуктивності, а у використанні ряду (системи) вимірників.

Отже,продуктивність підприємства (організації)

означає той баланс між всіма чинниками виробництва (матеріальними, фінансовими, людськими, інформаційними тощо), який забезпе­чує найбільше виробництво при найменших витратах.
Це зовсім інше поняття, ніж традиційний, загальновідомий показник продуктив­ності на 1-го працюючого або на одну людино-годину.

Продуктивність

в широкому розумінні — це відносна ефек­тивність та економічність організацій,
причому одним із головних складників ефективності є якість.

Будь-яка організація може досягти зростання продуктивності, реалізуючи різні стратегічні підходи. Так, можна збільшити обсяг ви­робництва без зростання кількості ресурсів. Іншим шляхом зростання продуктивності є скорочення кількості ресурсів при стабільності о­сягів послуг. Крім того, продуктивність збільшується за умови випе­реджаючих темпів зростання обсягів виробництва порівняно з темпа­ми зростання кількості використаних ресурсів, або, навпаки, при ско­роченні обсягів виробництва більш повільними темпами, ніж скоро­чення кількості ресурсів. Кожний із шляхів зростання продуктивності залежить від ряду чинників зовнішнього середовища (клієнти, конку­ренти, постачальники тощо) та стану мікросередовища організації (мета, технологія, персонал та ін). Потенційний клієнт, який має сво­боду вибору, віддасть перевагу, безумовно, товарам чи послугам більш продуктивної організації.

Виходи

репрезентують результати.Заходи

репрезентують ре­сурси, використані для отримання цих результатів. Р.Чейс
визначає продуктивність так:

або

Дієвість

визначається як досягнутий бажаний итог, який характеризує кількість виходів операційної системи з врахуванням їх якості.

Економічність

має місце, если певні виходи операційної сис­теми досягнуті за умови мінімальних входів.

Продуктивність може вимірюватися різними показниками (системою показників):


часткова продуктивність

характеризується кількістю го­тової продукції, віднесеної до певного 1-го входу:



багатофакторна продуктивність

виражається кількістю виготовленої продукції, що припадає на певну кількість входів;


загальна продуктивність

характеризується співвідношенням усіх товарів і ресурсів
(табл.
1.).

Детальніше зупинимося на оцінці входів та виходів операційної системи.

Ринкова вартість виходів

визначається чинників:

1.
Кількість виробленої продукції.

2.
Відповідність асортименту продукції попиту на неї.

3.
Якість продукції.

4.
Своєчасність виробництва продукції, врахування Продукція а

Робоча сила + Капітал + Енергія

Продукція а

Робоча сила + Капітал + Матеріали




Загальна продуктивність

Продукція Вироблені товари та послуги

Витрати Усі використані ресурси




Загальна вартість входів

теж визначається багатьма чинни­ками. Так, при аналізі матеріальних витрат необхідно враховувати:

1.
Кількість спожитих матеріалів.

2.
Ціну закупівлі.

3.
Затрати на зберігання матеріалів.

4.
Вартість замовлення матеріалів.

5.
Розмір видатків, що виникають через
недопоставку
матеріалів.

6.
Розмір видатків, пов’язаних з низькою якістю матеріалів.

Інші виходи теж оцінюються з врахуванням багатьох чинників. При розгляді питання продуктивності організації (промислового підприємства) доцільно дослідитицикл продуктивності.

Він є ло­гічною послідовністю подій, які забезпечують підприємству можливість успіху через зростання продуктивності (рис.3).






Поняття конкурентоздатності фірми

досить складне і трактується разносторонне. У загальному вигляді конкуреитоздатність фірми може бути визначена як її порівняльна перевага відносно інших фірм даної галузі в конкретній країні та за її ме­жами.
Галузь доцільно розглядати як групу (сукупність) фірм, чиї товари (послуги) подібні до такої міри, що вступають у конкуренцію, о­слуговуючи однакові потреби однорідних типів покупців.

Конкурентоздатність




це виражена компетентність фірми, її вміння робити щось ліпше від конкурентів.

Початок створення теорії порівняльних переваг належить до кінця XVIII —
початку XIX
ст., если в працях Д.Рікардо
були викладені основні положення теорії порівняльних витрат.
В основі теорії ле­жить ідея про те, що в процесі обміну перевагу отримують ті країни, які виробляють продукцію з меншими витратами. Завдяки цьому вони виграють на світовому ринку, що й приводить до спеціалізації країн на виробництві товарів з відносно меншими, ніж у інших, витратами.

Трансформацію теорії порівняльних витрат в теорію порів­няльних переваг
пов’язують з працями шведського економіста Е. Хекшера (1919
p
.)
та його учня Б. Оліна (1935 р.).
Сущность висновків, отри­маних цими вченими, зводиться до наступного: країна експортує това­ри, у виробництві яких найбільш ефективно використані надлишкові фактори виробництва, та імпортує товари з дефіцитними факторами виробництва. Математичний опис цієї теорії належить П. Самуельсону
таВ.Столперу (40-
vi
роки XX ст.).

Подальший розвиток теорії порівняльних переваг даний в пра­цях В. Леонтьєва (70-ті
роки XX
ст
.)
. Його висновки, які отримали на­зву«феномена
Леонтьєва»,
були прямо протилежними до висновків Хекшера-Оліна.
Леонтьєв
показав (на статистичних матеріалах 1947
p
.)
що, незважаючи на існуючу думку про надлишковість капіталу в США (Соединённые Штаты Америки — государство в Северной Америке), в експорті цієї країни переважали трудомісткі товари.

Нові тенденції у розвитку світової торгівлі в останні десятиліття вимагали перегляду цілого ряду традиційних поглядів. Найбільш знач­ними в 90-ті роки були дослідження М.
Портера,
професора Гар­вардської школи бізнесу, який розробив теорію конкурентних переваг.

М.Портер
детально аналізує різні підходи до пояснення при­чин конкурентоздатності окремих фірм та національної економіки країни. Він приходить до висновку, що конкурентна перевага фірми на внутрішньому та світовому ринках суттєво залежить від чинників, що сформувалися в країні базування фірми. Розглядаючи такі чинники, як наявність робочої сили, природних ресурсів, формування про­текціоністської політики уряду відносно вітчизняних фірм, відмінності в практиці управління фірмами тощо, М. Портер
приходить до висновку, що жоден з их, взятий окремо, не дозволяє досить переконливо відповісти на питання, що ж саме визначає успіх фірми у конкурентній боротьбі. Відповідаючи на це запитання, він виходить з основополож­ного принципу: Конкурентоздатність відображає продуктивність використання ресурсів.
Даний принцип дієвий як на рівні окремої фірми, так і на рівні економіки країни в цілому. Враховуючи це, можна стверджувати, що для забезпечення власної конкурентозатності фірми повинні постійно піклуватися про найбільш повне та ефективне вико­ристання наявних, а також придбаних для майбутнього виробництва усіх видів ресурсів.

Слід виділити одну важливу обставину. Конкурентоздатність фірми може бути оцінена лише в межах групи фірм, що належать до однієї галузі, або фірм, які виробляють товари-субститути (замінники). Конкурентоздатність можна виявити лише шляхом порівняння фірм як в масштабах країни, так і в масштабі світового ринку. Отже, конкурен­тоздатність фірми
— поняття відносне: одна й та ж фірма може бути визнана конкурентоздатною в межах, наприклад, регіональної галузе­вої групи, а в межах світового ринку або його сектору — ні.

У комплексі цих питань найскладнішим є оцінка рівня конку­рентоздатності, тобто виявлення неувязка полягає увиборі критеріїв продуктивності використання

ресурсів фірми. Если діяльність фірми пов’язана з от­риманням прибутку, а сукупні ресурси оцінюються у грошовому ви­разі, продуктивність може бути оцінена показником рентабельності виробництва, тобто відношенням прибутку, отриманого за певний період часу, до затрачених в цьому ж періоді часу ресурсів, оцінених як витрати виробництва. Однак фірма не завжди ставить перед собою мету отримання наибольшего прибутку. Вона може функціонувати за принципом беззбитковості, тобто компенсації витрат виробництва. На стадіях зародження та початкових етапах зростання, если не­обхідно завойовувати ринок, саме такі завдання є найбільш актуальними. Такий стан “беззбитковості”
можна розглядати своєрідним трампліном для отримання більш високих прибутків у довготривалій перспективі. Враховуючи це, конкурентну перевагу як продуктивність використання ресурсів необхідно оцінювати за тривалий період часу, протягом якого можуть бути досягнуті стратегічні (а не тактичні) зав­дання фірми.

Третя
неувязка полягає уможливості дослідження ринку
,

особливо за кордоном. Складність, а іноді й повна відсутність доступу до інформації про діяльність конкурентів, може створити у керівництва фірми необгрунтовану думку про переваги фірми над кон­курентами, самозаспокоєність і послаблення зусиль для підтримування необхідного рівня конкурентної переваги.

При виробленні конкурентної стратегії необхідно, з 1-го бо­ку, найбільш повно оцінити сильні та слабкі сторони фірми, її позицію в галузі, а з іншого — структуру самої галузі та національної економіки в цілому, які впливають на співвідношення сил, що визначають конкуренцію в цій галузі та в країні.

Використовуючи операційну систему, можназабезпечити конкурентоздатність організації різними способами:

1.
Лідерство за мінімумом витрат.

2.
Технічні свойства продукції (наприклад, міцність, надійність).

3.
Швидкість доставки.

4.
Гарантований час доставки.

5.
Індивідуалізація виробів за вимовами замовників.

6.
Впровадження продукції на ринок.

7.
Гнучке регулювання обсягів виробництва.

Контрольні запитання:

1. Розтлумачте поняття «операція», «операційна функція», «операційна система», «операційний менеджмент».

2. порядок побудови операційного менеджменту.

3. Хараткеристика операційної системи та її підсистем.

4. Черта критеріїв оцінки діяльності підприємств.

5. Перспективи вдосконалення менеджметну у сфері виробництва.

6. Сутність поняття «продуктивність підприємства».

7. Черта вимірників продуктивності організацій.

8. Охарактеризуйте цикл продуктивності.

9. Поняття та черта конкурентоздатності фірми.

10. Поблематика оцінки вольные валютные средства (вклады) предоставляет их во временное использование в виде кредитов (займов ссуд) посредничает во обоюдных платежах и расчетах межд або лікарня також мають операційні функції, хоча не мають нічого спільного з техно­логією обробки матеріалів або конвеєром. Тому управління операціями аналогічне до управління виробництвом, за виключенням то­го, що управління операціями охоплює більш широке коло заморочек і використовується в організаціях, діяльність яких не має нічого спільного з технологією підприємств обробної чи будь-якої іншої га­лузі промисловості. Однак є певна схожість у підходах, принципах діяльності менеджера промислової фірми, страхової компанії, банку, клінічної лікарні тощо.

Операційний Менеджмент

це термін, що прогуляться від англійського Production
and
Operations
Management
,
що в перекладі означаєуправління виробництвом.

Американські професори Річард Чейс
та Ніколас Аквілано
ви­значають операційний Менеджмент як управління всіма ресурса­ми, необхідними для виробництва продукції та надання послуг організацією
. Інші американські дослідники: Сег Лі
та Марк Шнай-дер’янс
визначають операційний Менеджмент як науку про концепції, методи, процедури, технологію, які використовуються управ­лінцями в процесі створення та функціонування операційної сис­теми

Російські професори З.П.Румянцева
та Н.А.Саломатін
визнача­ють виробничий Менеджмент як систему взаємозв’язаних елементів, що характеризують виробництво, його організацію, технічне обслуговування, а також управління виробничою стратегією, про­грамою, виробництвом в оперативному режимі, матеріальним за­безпеченням виробництва, ціноутворенням, витратами у вироб­ництві144
. Кожний із визначених елементів стосується управління ви­робництвом і вимагає відповідного розгляду у їх взаємозв’язку та взаємодії.

Отже, можна зробити висновок, що управління операціями стосовно підприємства — це процес проектування, планування, узгодження, контролю всіх засобів, процесів і видів діяльності, необхідних для перетворення праці, капіталу, матеріалів, енергії та професійних навичок в товари та послуги для задоволення потреб зовнішнього середовища.


Система операційного менеджменту формується, виходячи з операційної стратегії(рис.
1).





Найчастіше операційну систему подають як сукупність трьох взаємопов’язаних підсистем:переробної, підсистеми забезпечення

та підсистеми планування і контролю

(рис.
2).





Переробна підсистема

здійснює продуктивну діяльність, пов’язану безпосередньо з перетворенням вхідних величин у вихідні результати.

Підсистема забезпечення

не пов’язана прямо з виробництвом виходів, але виконує необхідні функції забезпечення пере­робної підсистеми.

Підсистема планування та контролю

отримує від перероб­ної системи інформацію про стан системи. Інформація надходить із мікросередовища (цілі, політика, персонал тощо) та із зовнішнього се­редовища (попит на продукцію, вартість ресурсів, тенденції розвитку техніки тощо).

Основною метою операційного менеджменту євиробництво продукції вчасно та з мінімальними затратами.

Завдання дерматологического виробничого підрозділу можуть бути різними, але основна управ­лінська мета залишається однією для всіх:безумовне виконання зада­ної виробничої програми і досягнення при цьому мінімальних вит­рат матеріалів, праці, часу та грошових засобів.

На практиці більшість зарубіжних фірм використовує додаткові критерії оцінки та контролю своїх цілей.Типовими критеріями для оцінки

промислової фірми є:

1.
Кількість виготовленої продукції.

2.
Видатки на матеріали, сировину, персонал тощо.

3.
Утримання обладнання.

4.
Якість та надійність продукту.

5.
Вчасність доставки.

6.
Капіталовкладення та їх окупність.

7.
Гнучкість
при
зміні продукту.

8.
Гнучкість зміни обсягів виробництва.

Однак більшість із цих критеріїв характеризують діяльність вироб­ника і меншою мірою спрямована на споживачів. Тому Річард Шонбергер,
беручи до уваги досвід найкращих компаній, виділяє такі критерії оцінки цілей корпоративного рівня:

1.
Витрати споживача.

2.
Виграш часу.

3.
Якість продукції.

4.
Гнучкість.

Цілком разумеется, що критерії Р.Шонбергера
є досить вдалою спробою реалізувати маркетинговий підхід в управлінні.

У сучасних умовах господарювання специфіка управління ви­робництвом визначається з врахуванням ринкових мозгов, які з середини 80-х
років характеризуються таковыми чинниками:

скорочення життєвого циклу товару, розширення номенклату­ри виробів
при
зменшенні їх обсягів (а не виробництво величавых партій стандартних продуктів);


значне ускладнення технологічних процесів (порівняно з кон­веєрними пініями), що зумовлює підвищення вимог до кваліфікації та рівня підготовки персоналу;

зростання вимог до рівня якості обслуговування та термінів виконання замовлень, що викликає труднощі у використанні традиційних виробничих систем та у механізмі прийняття рішень.

Вдосконалення менеджменту у сфері виробництва перед­бачає:


орієнтацію діяльності фірми на довготривалу перспективу;


проведення фундаментальних наукових досліджень:


диверсифікацію виробництва;


інтенсивну інноваційну діяльність;


максимальне використання творчої активності персоналу.

2.
Завдання підприємства — зробити ресурси продук­тивними. Вимірювання продуктивності (
Productivity
) —
ос­новний засіб для порівняння якості менеджменту різних підрозділів підприємства або менеджменту різних підприємств. Про­дуктивність охоплює та характеризує всі зусилля, затрачені підприємством. Це перша перевірка компетентності менеджменту.

Постійне підвищення продуктивності — одне з найскладніших завдань менеджменту, оскільки продуктивність — це баланс між ба­гатьма чинниками, і лише деякі з их піддаються чіткому визначенню та вимірюванню. Мета не в тому, щоб знайти одну досконалу міру продуктивності, а у використанні ряду (системи) вимірників.

Отже,продуктивність підприємства (організації)

означає той баланс між всіма чинниками виробництва (матеріальними, фінансовими, людськими, інформаційними тощо), який забезпе­чує найбільше виробництво при найменших витратах.
Це зовсім інше поняття, ніж традиційний, загальновідомий показник продуктив­ності на 1-го працюючого або на одну людино-годину.

Продуктивність

в широкому розумінні — це відносна ефек­тивність та економічність організацій,
причому одним із головних складників ефективності є якість.

Будь-яка організація може досягти зростання продуктивності, реалізуючи різні стратегічні підходи. Так, можна збільшити обсяг ви­робництва без зростання кількості ресурсів. Іншим шляхом зростання продуктивності є скорочення кількості ресурсів при стабільності о­сягів послуг. Крім того, продуктивність збільшується за умови випе­реджаючих темпів зростання обсягів виробництва порівняно з темпа­ми зростання кількості використаних ресурсів, або, навпаки, при ско­роченні обсягів виробництва більш повільними темпами, ніж скоро­чення кількості ресурсів. Кожний із шляхів зростання продуктивності залежить від ряду чинників зовнішнього середовища (клієнти, конку­ренти, постачальники тощо) та стану мікросередовища організації (мета, технологія, персонал та ін). Потенційний клієнт, який має сво­боду вибору, віддасть перевагу, безумовно, товарам чи послугам більш продуктивної організації.

Виходи

репрезентують результати.Заходи

репрезентують ре­сурси, використані для отримання цих результатів. Р.Чейс
визначає продуктивність так:

або

Дієвість

визначається як досягнутий бажаний итог, який характеризує кількість виходів операційної системи з врахуванням їх якості.

Економічність

має місце, если певні виходи операційної сис­теми досягнуті за умови мінімальних входів.

Продуктивність може вимірюватися різними показниками (системою показників):


часткова продуктивність

характеризується кількістю го­тової продукції, віднесеної до певного 1-го входу:



багатофакторна продуктивність

виражається кількістю виготовленої продукції, що припадає на певну кількість входів;


загальна продуктивність

характеризується співвідношенням усіх товарів і ресурсів
(табл.
1.).

Детальніше зупинимося на оцінці входів та виходів операційної системи.

Ринкова вартість виходів

визначається чинників:

1.
Кількість виробленої продукції.

2.
Відповідність асортименту продукції попиту на неї.

3.
Якість продукції.

4.
Своєчасність виробництва продукції, врахування Персональная довольно устойчивая система методов поведения человека в определенных критериях В формировании нрава человека ведомую роль играют формы соц отношений Потому при известной вариативности чер попи­ту та зобов’язань з її доставки споживачам.

5.
Гнучкість операційної системи
при
задоволенні різних вимог окре­мих споживачів тощо.

Таблиця 15.1

Вимірники продуктивності організацій


Часткова продуктивність

Продукція
Продукція
Продукція
Продукція

Робоча сила Капітал Матеріали Енергія




Багатофакторна продуктивність

Продукція а

Робоча сила + Капітал + Енергія

Продукція а

Робоча сила + Капітал + Матеріали




Загальна продуктивність

Продукція Вироблені товари та послуги

Витрати Усі використані ресурси




Загальна вартість входів

теж визначається багатьма чинни­ками. Так, при аналізі матеріальних витрат необхідно враховувати:

1.
Кількість спожитих матеріалів.

2.
Ціну закупівлі.

3.
Затрати на зберігання матеріалів.

4.
Вартість замовлення матеріалів.

5.
Розмір видатків, що виникають через
недопоставку
матеріалів.

6.
Розмір видатків, пов’язаних з низькою якістю матеріалів.

Інші виходи теж оцінюються з врахуванням багатьох чинників. При розгляді питання продуктивності організації (промислового підприємства) доцільно дослідитицикл продуктивності.

Він є ло­гічною послідовністю подій, які забезпечують підприємству можливість успіху через зростання продуктивності (рис.3).






Поняття конкурентоздатності фірми

досить складне і трактується разносторонне. У загальному вигляді конкуреитоздатність фірми може бути визначена як її порівняльна перевага відносно інших фірм даної галузі в конкретній країні та за її ме­жами.
Галузь доцільно розглядати як групу (сукупність) фірм, чиї товари (послуги) подібні до такої міри, що вступають у конкуренцію, о­слуговуючи однакові потреби однорідних типів покупців.

Конкурентоздатність




це виражена компетентність фірми, її вміння робити щось ліпше від конкурентів.

Початок створення теорії порівняльних переваг належить до кінця XVIII —
початку XIX
ст., если в працях Д.Рікардо
були викладені основні положення теорії порівняльних витрат.
В основі теорії ле­жить ідея про те, що в процесі обміну перевагу отримують ті країни, які виробляють продукцію з меншими витратами. Завдяки цьому вони виграють на світовому ринку, що й приводить до спеціалізації країн на виробництві товарів з відносно меншими, ніж у інших, витратами.

Трансформацію теорії порівняльних витрат в теорію порів­няльних переваг
пов’язують з працями шведського економіста Е. Хекшера (1919
p
.)
та його учня Б. Оліна (1935 р.).
Сущность висновків, отри­маних цими вченими, зводиться до наступного: країна експортує това­ри, у виробництві яких найбільш ефективно використані надлишкові фактори виробництва, та імпортує товари з дефіцитними факторами виробництва. Математичний опис цієї теорії належить П. Самуельсону
таВ.Столперу (40-
vi
роки XX ст.).

Подальший розвиток теорії порівняльних переваг даний в пра­цях В. Леонтьєва (70-ті
роки XX
ст
.)
. Його висновки, які отримали на­зву«феномена
Леонтьєва»,
були прямо протилежними до висновків Хекшера-Оліна.
Леонтьєв
показав (на статистичних матеріалах 1947
p
.)
що, незважаючи на існуючу думку про надлишковість капіталу в США (Соединённые Штаты Америки — государство в Северной Америке), в експорті цієї країни переважали трудомісткі товари.

Нові тенденції у розвитку світової торгівлі в останні десятиліття вимагали перегляду цілого ряду традиційних поглядів. Найбільш знач­ними в 90-ті роки були дослідження М.
Портера,
професора Гар­вардської школи бізнесу, який розробив теорію конкурентних переваг.

М.Портер
детально аналізує різні підходи до пояснення при­чин конкурентоздатності окремих фірм та національної економіки країни. Він приходить до висновку, що конкурентна перевага фірми на внутрішньому та світовому ринках суттєво залежить від чинників, що сформувалися в країні базування фірми. Розглядаючи такі чинники, як наявність робочої сили, природних ресурсів, формування про­текціоністської політики уряду відносно вітчизняних фірм, відмінності в практиці управління фірмами тощо, М. Портер
приходить до висновку, що жоден з их, взятий окремо, не дозволяє досить переконливо відповісти на питання, що ж саме визначає успіх фірми у конкурентній боротьбі. Відповідаючи на це запитання, він виходить з основополож­ного принципу: Конкурентоздатність відображає продуктивність використання ресурсів.
Даний принцип дієвий як на рівні окремої фірми, так і на рівні економіки країни в цілому. Враховуючи це, можна стверджувати, що для забезпечення власної конкурентозатності фірми повинні постійно піклуватися про найбільш повне та ефективне вико­ристання наявних, а також придбаних для майбутнього виробництва усіх видів ресурсів.

Слід виділити одну важливу обставину. Конкурентоздатність фірми може бути оцінена лише в межах групи фірм, що належать до однієї галузі, або фірм, які виробляють товари-субститути (замінники). Конкурентоздатність можна виявити лише шляхом порівняння фірм як в масштабах країни, так і в масштабі світового ринку. Отже, конкурен­тоздатність фірми
— поняття відносне: одна й та ж фірма може бути визнана конкурентоздатною в межах, наприклад, регіональної галузе­вої групи, а в межах світового ринку або його сектору — ні.

У комплексі цих питань найскладнішим є оцінка рівня конку­рентоздатності, тобто виявлення Персональная довольно устойчивая система методов поведения человека в определенных критериях В формировании нрава человека ведомую роль играют формы соц отношений Потому при известной вариативности чер конкурентної переваги фірми
порівняно з іншими фірмами. Здесь виникає кілька заморочек.

Перша
з их полягає у виборі базових о‘єктів для порівняння, тобто у виборі фірми-лідера
в галузі

(у межах даної країни або за її межами). Конкурентна перевага однієї фірми над іншою може бути оцінена ли­ше у тому випадку, если обидві фірми задовольняють ідентичні потре­би покупців, що належать до споріднених сегментів ринку.

Друга
неувязка полягає увиборі критеріїв продуктивності використання

ресурсів фірми. Если діяльність фірми пов’язана з от­риманням прибутку, а сукупні ресурси оцінюються у грошовому ви­разі, продуктивність може бути оцінена показником рентабельності виробництва, тобто відношенням прибутку, отриманого за певний період часу, до затрачених в цьому ж періоді часу ресурсів, оцінених як витрати виробництва. Однак фірма не завжди ставить перед собою мету отримання наибольшего прибутку. Вона може функціонувати за принципом беззбитковості, тобто компенсації витрат виробництва. На стадіях зародження та початкових етапах зростання, если не­обхідно завойовувати ринок, саме такі завдання є найбільш актуальними. Такий стан “беззбитковості”
можна розглядати своєрідним трампліном для отримання більш високих прибутків у довготривалій перспективі. Враховуючи це, конкурентну перевагу як продуктивність використання ресурсів необхідно оцінювати за тривалий період часу, протягом якого можуть бути досягнуті стратегічні (а не тактичні) зав­дання фірми.

Третя
неувязка полягає уможливості дослідження ринку
,

особливо за кордоном. Складність, а іноді й повна відсутність доступу до інформації про діяльність конкурентів, може створити у керівництва фірми необгрунтовану думку про переваги фірми над кон­курентами, самозаспокоєність і послаблення зусиль для підтримування необхідного рівня конкурентної переваги.

При виробленні конкурентної стратегії необхідно, з 1-го бо­ку, найбільш повно оцінити сильні та слабкі сторони фірми, її позицію в галузі, а з іншого — структуру самої галузі та національної економіки в цілому, які впливають на співвідношення сил, що визначають конкуренцію в цій галузі та в країні.

Використовуючи операційну систему, можназабезпечити конкурентоздатність організації різними способами:

1.
Лідерство за мінімумом витрат.

2.
Технічні свойства продукції (наприклад, міцність, надійність).

3.
Швидкість доставки.

4.
Гарантований час доставки.

5.
Індивідуалізація виробів за вимовами замовників.

6.
Впровадження продукції на ринок.

7.
Гнучке регулювання обсягів виробництва.

Контрольні запитання:

1. Розтлумачте поняття «операція», «операційна функція», «операційна система», «операційний менеджмент».

2. порядок побудови операційного менеджменту.

3. Хараткеристика операційної системи та її підсистем.

4. Черта критеріїв оцінки діяльності підприємств.

5. Перспективи вдосконалення менеджметну у сфері виробництва.

6. Сутність поняття «продуктивність підприємства».

7. Черта вимірників продуктивності організацій.

8. Охарактеризуйте цикл продуктивності.

9. Поняття та черта конкурентоздатності фірми.

10. Поблематика оцінки Персональная довольно устойчивая система методов поведения человека в определенных критериях В формировании нрава человека ведомую роль играют формы соц отношений Потому при известной вариативности чер конкурентної переваги фірми.

]]>




1.
Термін«операції»

є досить широким і стосується промислового та сільськогосподарського виробництва, а також надання послуг організацією будь-якого типу (державною, приватною тощо).

Операційна функція

охоплює всі дії, результатом яких є това­ри, послуги, що пропонуються організацією на ринку. Без цієї функції, зрозуміло, ніяка організація існувати не може. Для здійснення опе­раційної функції створюється відповідна операційна система.

Операційна система

створюється та функціонує, враховуючи стратегію операційної діяльності, яка, в свою чергу, є однією з функціональних стратегій (субстратегій) розвитку організації. Стосов­но промислового підприємства повна система виробничої діяль­ності називається операційною системою.
Менеджмент -

це термін, що походить від англійського Production
and
Operations
Management
,
що в перекладі означаєуправління виробництвом.

Американські професори Річард Чейс
та Ніколас Аквілано
ви­значають операційний Менеджмент як управління всіма ресурса­ми, необхідними для виробництва продукції та надання послуг організацією
. Інші американські дослідники: Сег Лі
та Марк Шнай-дер’янс
визначають операційний Менеджмент як науку про концепції, методи, процедури, технологію, які використовуються управ­лінцями в процесі створення та функціонування операційної сис­теми

Російські професори З.П.Румянцева
та Н.А.Саломатін
визнача­ють виробничий Менеджмент як систему взаємозв’язаних елементів, що характеризують виробництво, його організацію, технічне обслуговування, а також управління виробничою стратегією, про­грамою, виробництвом в оперативному режимі, матеріальним за­безпеченням виробництва, ціноутворенням, витратами у вироб­ництві144
. Кожний із визначених елементів стосується управління ви­робництвом і вимагає відповідного розгляду у їх взаємозв’язку та взаємодії.

Отже, можна зробити висновок, що управління операціями стосовно підприємства — це процес проектування, планування, узгодження, контролю всіх засобів, процесів і видів діяльності, необхідних для перетворення праці, капіталу, матеріалів, енергії та професійних навичок в товари та послуги для задоволення потреб зовнішнього середовища.


Система операційного менеджменту формується, виходячи з операційної стратегії(рис.
1).





Найчастіше операційну систему подають як сукупність трьох взаємопов’язаних підсистем:переробної, підсистеми забезпечення

та підсистеми планування і контролю

(рис.
2).





Переробна підсистема

здійснює продуктивну діяльність, пов’язану безпосередньо з перетворенням вхідних величин у вихідні результати.

Підсистема забезпечення

не пов’язана прямо з виробництвом виходів, але виконує необхідні функції забезпечення пере­робної підсистеми.

Підсистема планування та контролю

отримує від перероб­ної системи інформацію про стан системи. Інформація надходить із мікросередовища (цілі, політика, персонал тощо) та із зовнішнього се­редовища (попит на продукцію, вартість ресурсів, тенденції розвитку техніки тощо).

Основною метою операційного менеджменту євиробництво продукції вчасно та з мінімальними затратами.

Завдання кожного виробничого підрозділу можуть бути різними, але основна управ­лінська мета залишається однією для всіх:безумовне виконання зада­ної виробничої програми і досягнення при цьому мінімальних вит­рат матеріалів, праці, часу та грошових засобів.

На практиці більшість зарубіжних фірм використовує додаткові критерії оцінки та контролю своїх цілей.Типовими критеріями для оцінки

промислової фірми є:

1.
Кількість виготовленої продукції.

2.
Видатки на матеріали, сировину, персонал тощо.

3.
Утримання обладнання.

4.
Якість та надійність продукту.

5.
Вчасність доставки.

6.
Капіталовкладення та їх окупність.

7.
Гнучкість
при
зміні продукту.

8.
Гнучкість зміни обсягів виробництва.

Однак більшість із цих критеріїв характеризують діяльність вироб­ника і меншою мірою спрямована на споживачів. Тому Річард Шонбергер,
беручи до уваги досвід найкращих компаній, виділяє такі критерії оцінки цілей корпоративного рівня:

1.
Витрати споживача.

2.
Виграш часу.

3.
Якість продукції.

4.
Гнучкість.

Цілком очевидно, що критерії Р.Шонбергера
є досить вдалою спробою реалізувати маркетинговий підхід в управлінні.

У сучасних умовах господарювання специфіка управління ви­робництвом визначається з врахуванням ринкових умов, які з середини 80-х
років характеризуються такими чинниками:

скорочення життєвого циклу товару, розширення номенклату­ри виробів
при
зменшенні їх обсягів (а не виробництво великих партій стандартних продуктів);


значне ускладнення технологічних процесів (порівняно з кон­веєрними пініями), що зумовлює підвищення вимог до кваліфікації та рівня підготовки персоналу;

зростання вимог до рівня якості обслуговування та термінів виконання замовлень, що викликає труднощі у використанні традиційних виробничих систем та у механізмі прийняття рішень.

Вдосконалення менеджменту у сфері виробництва перед­бачає:


орієнтацію діяльності фірми на довготривалу перспективу;


проведення фундаментальних наукових досліджень:


диверсифікацію виробництва;


інтенсивну інноваційну діяльність;


максимальне використання творчої активності персоналу.

2.
Завдання підприємства — зробити ресурси продук­тивними. Вимірювання продуктивності (
Productivity
) —
ос­новний засіб для порівняння якості менеджменту різних підрозділів підприємства або менеджменту різних підприємств. Про­дуктивність охоплює та характеризує всі зусилля, затрачені підприємством. Це перша перевірка компетентності менеджменту.

Постійне підвищення продуктивності — одне з найскладніших завдань менеджменту, оскільки продуктивність — це баланс між ба­гатьма чинниками, і лише деякі з них піддаються чіткому визначенню та вимірюванню. Мета не в тому, щоб знайти одну досконалу міру продуктивності, а у використанні ряду (системи) вимірників.

Отже,продуктивність підприємства (організації)

означає той баланс між всіма чинниками виробництва (матеріальними, фінансовими, людськими, інформаційними тощо), який забезпе­чує найбільше виробництво при найменших витратах.
Це зовсім інше поняття, ніж традиційний, загальновідомий показник продуктив­ності на одного працюючого або на одну людино-годину.

Продуктивність

в широкому розумінні — це відносна ефек­тивність та економічність організацій,
причому одним із головних складників ефективності є якість.

Будь-яка організація може досягти зростання продуктивності, реалізуючи різні стратегічні підходи. Так, можна збільшити обсяг ви­робництва без зростання кількості ресурсів. Іншим шляхом зростання продуктивності є скорочення кількості ресурсів при стабільності об­сягів послуг. Крім того, продуктивність збільшується за умови випе­реджаючих темпів зростання обсягів виробництва порівняно з темпа­ми зростання кількості використаних ресурсів, або, навпаки, при ско­роченні обсягів виробництва більш повільними темпами, ніж скоро­чення кількості ресурсів. Кожний із шляхів зростання продуктивності залежить від ряду чинників зовнішнього середовища (клієнти, конку­ренти, постачальники тощо) та стану мікросередовища організації (мета, технологія, персонал та ін). Потенційний клієнт, який має сво­боду вибору, віддасть перевагу, безумовно, товарам чи послугам більш продуктивної організації.

Виходи

репрезентують результати.Входи

репрезентують ре­сурси, використані для отримання цих результатів. Р.Чейс
визначає продуктивність так:

або

Дієвість

визначається як досягнутий бажаний результат, який характеризує кількість виходів операційної системи з врахуванням їх якості.

Економічність

має місце, коли певні виходи операційної сис­теми досягнуті за умови мінімальних входів.

Продуктивність може вимірюватися різними показниками (системою показників):


часткова продуктивність

характеризується кількістю го­тової продукції, віднесеної до певного одного входу:



багатофакторна продуктивність

виражається кількістю виготовленої продукції, що припадає на певну кількість входів;


загальна продуктивність

характеризується співвідношенням усіх товарів і ресурсів
(табл.
1.).

Детальніше зупинимося на оцінці входів та виходів операційної системи.

Ринкова вартість виходів

визначається чинників:

1.
Кількість виробленої продукції.

2.
Відповідність асортименту продукції попиту на неї.

3.
Якість продукції.

4.
Своєчасність виробництва продукції, врахування Продукція а

Робоча сила + Капітал + Енергія

Продукція а

Робоча сила + Капітал + Матеріали




Загальна продуктивність

Продукція Вироблені товари та послуги

Витрати Усі використані ресурси




Загальна вартість входів

теж визначається багатьма чинни­ками. Так, при аналізі матеріальних витрат необхідно враховувати:

1.
Кількість спожитих матеріалів.

2.
Ціну закупівлі.

3.
Затрати на зберігання матеріалів.

4.
Вартість замовлення матеріалів.

5.
Розмір видатків, що виникають через
недопоставку
матеріалів.

6.
Розмір видатків, пов’язаних з низькою якістю матеріалів.

Інші виходи теж оцінюються з врахуванням багатьох чинників. При розгляді питання продуктивності організації (промислового підприємства) доцільно дослідитицикл продуктивності.

Він є ло­гічною послідовністю подій, які забезпечують підприємству можливість успіху через зростання продуктивності (рис.3).






Поняття конкурентоздатності фірми

досить складне і трактується неоднозначно. У загальному вигляді конкуреитоздатність фірми може бути визначена як її порівняльна перевага відносно інших фірм даної галузі в конкретній країні та за її ме­жами.
Галузь доцільно розглядати як групу (сукупність) фірм, чиї товари (послуги) подібні до такої міри, що вступають у конкуренцію, об­слуговуючи однакові потреби однорідних типів покупців.

Конкурентоздатність




це виражена компетентність фірми, її вміння робити щось ліпше від конкурентів.

Початок створення теорії порівняльних переваг належить до кінця XVIII —
початку XIX
ст., коли в працях Д.Рікардо
були викладені основні положення теорії порівняльних витрат.
В основі теорії ле­жить ідея про те, що в процесі обміну перевагу отримують ті країни, які виробляють продукцію з меншими витратами. Завдяки цьому вони виграють на світовому ринку, що й приводить до спеціалізації країн на виробництві товарів з відносно меншими, ніж у інших, витратами.

Трансформацію теорії порівняльних витрат в теорію порів­няльних переваг
пов’язують з працями шведського економіста Е. Хекшера (1919
p
.)
та його учня Б. Оліна (1935 р.).
Суть висновків, отри­маних цими вченими, зводиться до наступного: країна експортує това­ри, у виробництві яких найбільш ефективно використані надлишкові фактори виробництва, та імпортує товари з дефіцитними факторами виробництва. Математичний опис цієї теорії належить П. Самуельсону
таВ.Столперу (40-
vi
роки XX ст.).

Подальший розвиток теорії порівняльних переваг даний в пра­цях В. Леонтьєва (70-ті
роки XX
ст
.)
. Його висновки, які отримали на­зву«парадокса
Леонтьєва»,
були прямо протилежними до висновків Хекшера-Оліна.
Леонтьєв
показав (на статистичних матеріалах 1947
p
.)
що, незважаючи на існуючу думку про надлишковість капіталу в США, в експорті цієї країни переважали трудомісткі товари.

Нові тенденції у розвитку світової торгівлі в останні десятиліття вимагали перегляду цілого ряду традиційних поглядів. Найбільш знач­ними в 90-ті роки були дослідження М.
Портера,
професора Гар­вардської школи бізнесу, який розробив теорію конкурентних переваг.

М.Портер
детально аналізує різні підходи до пояснення при­чин конкурентоздатності окремих фірм та національної економіки країни. Він приходить до висновку, що конкурентна перевага фірми на внутрішньому та світовому ринках суттєво залежить від чинників, що сформувалися в країні базування фірми. Розглядаючи такі чинники, як наявність робочої сили, природних ресурсів, формування про­текціоністської політики уряду відносно вітчизняних фірм, відмінності в практиці управління фірмами тощо, М. Портер
приходить до висновку, що жоден з них, взятий окремо, не дозволяє досить переконливо відповісти на питання, що ж саме визначає успіх фірми у конкурентній боротьбі. Відповідаючи на це запитання, він виходить з основополож­ного принципу: Конкурентоздатність відображає продуктивність використання ресурсів.
Даний принцип дієвий як на рівні окремої фірми, так і на рівні економіки країни в цілому. Враховуючи це, можна стверджувати, що для забезпечення власної конкурентозатності фірми повинні постійно піклуватися про найбільш повне та ефективне вико­ристання наявних, а також придбаних для майбутнього виробництва усіх видів ресурсів.

Слід виділити одну важливу обставину. Конкурентоздатність фірми може бути оцінена лише в межах групи фірм, що належать до однієї галузі, або фірм, які виробляють товари-субститути (замінники). Конкурентоздатність можна виявити лише шляхом порівняння фірм як в масштабах країни, так і в масштабі світового ринку. Отже, конкурен­тоздатність фірми
— поняття відносне: одна й та ж фірма може бути визнана конкурентоздатною в межах, наприклад, регіональної галузе­вої групи, а в межах світового ринку або його сегменту — ні.

У комплексі цих питань найскладнішим є оцінка рівня конку­рентоздатності, тобто виявлення проблема полягає увиборі критеріїв продуктивності використання

ресурсів фірми. Коли діяльність фірми пов’язана з от­риманням прибутку, а сукупні ресурси оцінюються у грошовому ви­разі, продуктивність може бути оцінена показником рентабельності виробництва, тобто відношенням прибутку, отриманого за певний період часу, до затрачених в цьому ж періоді часу ресурсів, оцінених як витрати виробництва. Однак фірма не завжди ставить перед собою мету отримання максимального прибутку. Вона може функціонувати за принципом беззбитковості, тобто компенсації витрат виробництва. На стадіях зародження та початкових етапах зростання, коли не­обхідно завойовувати ринок, саме такі завдання є найбільш актуальними. Такий стан “беззбитковості”
можна розглядати своєрідним трампліном для отримання більш високих прибутків у довготривалій перспективі. Враховуючи це, конкурентну перевагу як продуктивність використання ресурсів необхідно оцінювати за тривалий період часу, протягом якого можуть бути досягнуті стратегічні (а не тактичні) зав­дання фірми.

Третя
проблема полягає уможливості дослідження ринку
,

особливо за кордоном. Складність, а іноді й повна відсутність доступу до інформації про діяльність конкурентів, може створити у керівництва фірми необгрунтовану думку про переваги фірми над кон­курентами, самозаспокоєність і послаблення зусиль для підтримування необхідного рівня конкурентної переваги.

При виробленні конкурентної стратегії необхідно, з одного бо­ку, найбільш повно оцінити сильні та слабкі сторони фірми, її позицію в галузі, а з іншого — структуру самої галузі та національної економіки в цілому, які впливають на співвідношення сил, що визначають конкуренцію в цій галузі та в країні.

Використовуючи операційну систему, можназабезпечити конкурентоздатність організації різними методами:

1.
Лідерство за мінімумом витрат.

2.
Технічні характеристики продукції (наприклад, міцність, надійність).

3.
Швидкість доставки.

4.
Гарантований час доставки.

5.
Індивідуалізація виробів за вимовами замовників.

6.
Впровадження продукції на ринок.

7.
Гнучке регулювання обсягів виробництва.

Контрольні запитання:

1. Розтлумачте поняття «операція», «операційна функція», «операційна система», «операційний менеджмент».

2. порядок побудови операційного менеджменту.

3. Хараткеристика операційної системи та її підсистем.

4. Характеристика критеріїв оцінки діяльності підприємств.

5. Перспективи вдосконалення менеджметну у сфері виробництва.

6. Сутність поняття «продуктивність підприємства».

7. Характеристика вимірників продуктивності організацій.

8. Охарактеризуйте цикл продуктивності.

9. Поняття та характеристика конкурентоздатності фірми.

10. Поблематика оцінки http://wpgrabbestrefedu.loc/2019/01/25/utchebnaya-rabota-referat-periferiyne-ustroystva-vvoda-vvoda/

Содержание.

1 Введение………………………………………………….…3

2 Устройства ввода/вывода инфы………………….4

2.1 клавиатура…………………………………………..4

2.2 Мышь…………………………………………………5

2.3 Сканер………………………………………………..5

2.4 Монитор………………………………………………7

2.5 Принтер………………………………………………8

2.6 плоттер……………………………………………….9

2.7 Графический планшет……………………………….9

2.9 Стример………………………………………………9

3 Современные Web-камеры………………………………10

4 Заключение………………………………………………..14

5 Перечень литературы………………………………………15


1 Введение

В данной работе представлена тема “ Периферийные устройства ввода/вывода инфы” и современные web-камеры, их сферы внедрения.

комп является всепригодным устройством для переработки инфы. Чтоб отдать компу возможность переработки инфы, её нужно каким-то образом туда ввести. Для воплощения ввода инфы были сделаны особые устройства – это сначала клавиатура и сканер. Попадая в комп, информация обрабатывается и дальше реализовывается возможность вывода данной для нас инфы, т.е. юзер имеет возможность зрительного восприятия данных. Для вывода инфы употребляются монитор и принтер. Опосля ввода и обработки инфы, её можно сохранить, для что были сделаны особые устройства, это жёсткий диск, магнитные диски и средства оптического хранения данных.

Обширное распространение получил скоростной интерфейс USB 2.0, что позволило повысить скорость передачи изображения и прирастить его формат. Ведь даже невзирая на то, что основное назначение Web-камер — коммуникационный Рынок (передача видеоинформации по низкоскоростным каналам связи, к примеру с внедрением модема), который диктует твердые ограничения на поток инфы, а как следует, на формат и степень сжатия изображения, из наиболее высококачественного начального материала постоянно выходит наиболее приемлемый итог.


2. Устройства ввода/вывода инфы

2.1. клавиатура

Со времен возникновения индивидуального компа прямо до самого крайнего времени наружный вид и структура клавиатуры оставались фактически постоянными.

Но кое-какие конфигурации все-же были.

В 1995 году, опосля выхода операционной системы Windows 95, при­вычные, 101-клавишные устройства были изменены клавиатурами со 104/105 кнопками. Три новейшие клавиши были добавлены специально, чтоб воплотить некие способности новейшей операционной сис­темы.

Еще ряд конфигураций был связан с эргономическими показателями, т. е. с необходимостью соответствия новейших клавиатур современным требованиям медицины. Было увидено, что при ежедневной интен­сивной работе со старенькыми плоскими клавиатурами у «операторов ЭВМ (Электронная вычислительная машина — комплекс технических средств, предназначенных для автоматической обработки информации в процессе решения вычислительных и информационных задач)» начинало развиваться проф работоспособности кистей рук. Потому на данный момент на рынке возникло огромное количество новейших, «эргоно­мичных» клавиатур самых необычных форм: вроде бы «разломанных» надвое, изогнутых, снабженных подставками для кистей и т. д.

В конце концов, крайнее нововведение. Все наиболее пользующимися популярностью стано­вятся клавиатуры на ИК (то есть тепловое, инфракрасное, на основе инфракрасного излучения)-лучах, не требующие шнура для подключения к системному блоку. Передача сигналов с таковой клавиатуры осуществ­ляется по принципу аналогичному «дистанционному управлению».

Обычно все имеющиеся на компе клавиши делят на две группы:

Буквенно-цифровые,
созданные для ввода инфы. На­жатие каждой из этих кнопок «отправляет» в комп команду вывес­ти на экран буковку либо цифру. «Значение» этих кнопок является посто­янным и не изменяется — вне зависимости от «запускаемых» на вашем компе программ. Буквенные клавиши могут работать как в режи­ме латинских, так и российских букв. Схема их расположения — «расклад­ка» — соответствует той, которая употребляется в обычных пишу­щих машинах. совсем особенной является группа цифровых кла­виш в правой части клавиатуры: она может работать как в буквенно-цифровом режиме, так и просто в цифровом

Многофункциональные клавиши
предусмотрены для отдания компу команды выполнить какую-либо операцию.

Доп клавиши.

Ус
ловно делятся на три группы:

1. Клавиши управления питанием (включение/выключение ПК (Персональный компьютер — компьютер, предназначенный для эксплуатации одним пользователем) (Power) и перевод компа в «спящий» режим (Sleep)).

2. Клавиши для управления программками веб (открыть брау­зер, запустить программку электрической почты и т. д.).

3. Мультимедиа-клавиши (пуск проигрывания компакт-диска, клавиши перехода меж песнями, управление громкостью).

2.2. мышь

Манипуляторы типа «мышь»
представляют собой устройство ввода, которые конвертируют перемещения по столу в перемещения курсора на дисплее монитора и обычно употребляются в дополнение к клавиатуре.

Различают мыши с 2-мя и 3-мя клавишами (большее число клавиш тоже встречается, но существенно пореже).

2.3. сканер

Две главные задачки, для решения ко­торых для вас может потребоваться сканер:

•сканирование изображений;

•сканирование текста для предстоящего определения (перевод из формата «рисунки» с непонятными завитушками в формат собст­венно текста).

Разреша­ющая способность
.

Для сканера, как и для принтера, это ос­новная черта. Измеряется она буквально так же, в точках на дюйм(dpi). Характеристик разрешающей возможности у сканера два — оптическое (реальное) и программное. Оптическое раз­решение — это показатель первичного сканирования; Так, оптическое разрешение сканера может составлять 300×600 dpi, а программное до — 4800×4800 dpi. Но «программное» разрешение сканера — величина вторичная.

Разрешение сканера, как и монитора, имеет два показателя — по го­ризонтали и вертикали. к примеру, 600×300, 600×600, 800×800 dpi. Од­нако почаще всего употребляют лишь 1-ое

Разрядность.

Разрядность сканера, которая из­меряется в битах. Практически она значит то количество информа­ции, которая пригодится для оцифровки каждой точки изображения. А так же количество цветов, которое способен распознать ваш ска­нер: 24 бита соответствуют 16,7 миллионам цветов, 30 бит — 1 милли­арду.

Ручные сканеры
— самые маленькие и дешевенькие: таковой сканер зани­мает не больше места, чем книга среднего формата. Но при воззвании с таковым сканером нужна сно­ровка: для вас придется медлительно и умеренно проводить сиим устройст­вом, схожим по виду на насадку для домашнего пылесоса, по всей площади сканируемого изображения. Дрогнет рука юного доктора — и прощай, свойство!

Планшетный сканер.
Сканеры этого типа представляют собой что-то вроде огромного планшета. Картонный лист с изображением либо текстом кладется на прозрачную стеклянную поверхность, под кото­рой «снует» распознающий элемент сканера, устройство запирается крышкой. А далее сканер сделает все сам. Удачно работают с форматом рисунки прямо до А4 — обычной машинописной странички. Есть, естественно, сканеры формата A3 и даже А2.

Есть, естественно же, к тому же остальные типы сканеров: листовые, протяги­вающие изображение через свое нутро, спец сканеры для фото и слайдов и т. д.

процесс сканирования – это преобразование документа либо изображения в цифровую форму. Сканеры подобны устройствам копирования, лишь заместо печати копии сканер передает оцифрованные данные в комп. канеры можно поделить на несколько групп: по типу интерфейса, способу формирования сигнала и типу сканируемых документов. Опосля сканирования документа при помощи особых программ данные передаются в комп для обработки, т.е. сканированное изображение можно сохранить в виде файла.

Настольные сканеры

В их употребляется отраженный луч. В отличие от ручных и листопротяжных устройств, настольные модели имеют наиболее четкий механизм регистрации отраженного луча. В этих моделях луч проходит наиболее длиннющий путь опосля и даже до сканирования, так как для сканирования цветных изображений он проходит через светофильтры для разложения на красноватую, зеленоватую и голубую составляющие.

2.4. монитор

Информационную связь меж юзером и компом обеспечивает монитор. 1-ые микрокомпьютеры представляли собой маленькие блоки, в каких фактически не было средств индикации. Все, что имел в собственном распоряжении юзер — это набор мигающих светодиодов либо возможность распечатки результатов на принтере. По сопоставлению с современными эталонами 1-ые компьютерные мониторы были очень просты; текст отображался лишь в одном цвете (как правило, в зеленоватом), но в те годы это было важным технологическим прорывом, так как юзеры получили возможность вводить и выводить данные в режиме настоящего времени. С течением времени возникли цветные мониторы, возрос размер экрана и жидкокристаллические панели перешли с портативных компов на рабочий стол юзеров.

Виды мониторов.

· Электронно-лучевой монитор

· Жидкокристаллические мониторы

Характеристики мониторов

Различные принципы, различные технологии… Но, какой бы тип мо­нитора вы ни избрали для собственного домашнего либо офисного ПК (Персональный компьютер — компьютер, предназначенный для эксплуатации одним пользователем), при покупке для вас придется направить внимание на ряд принципиальных характеристик.

1) Размер диагонали экрана
в дюймах (1 дюйм — это около 2-ух с поло­виной см).

2) Величина экранного «зерна»

3) Разрешающая способность.

4) Наибольшая частота развертки (
Refresh
Rate
)

5) способности опции и корректировка изображения.

6) Тип «теневой маски».

7) Вид кинескопа.

· Мониторы с плоским экраном
. Кинескопы этого типа обеспечивают самое реалистическое и обычное для глаз человека изображение.

· Выпуклый экран.

2.5. Принтер

Одно из предназначений компа — создание написанной версии документа, либо так именуемой жесткой копии. Конкретно потому принтер является нужным аксессуаром компа.

Технологии печати:

На нынешний денек существует три главные технологии печати.

• Лазерная. Лазерный принтер работает последующим образом: на фоточувствительном барабане при помощи луча лазера создается электростатическое изображение странички. Помешенный на барабан специально окрашенный порошок, именуемый тонером, «прилипает» лишь к той области, которая представляет собой буковкы либо изображение на страничке. Барабан поворачивается и прижимается к листу бумаги, перенося на нее тонер. Опосля закрепления тонера на бумаге выходит готовое изображение. Схожая разработка употребляется в копировальных аппаратах.

• Струйно-чернильная. В струйных принтерах, ионизированные капельки чернил через сопла распыляются на бумагу. Распыление происходит в тех местах, где нужно сформировать буковкы либо изображения.

• Матрица точек. В матричных принтерах употребляется группа круглых игл. Которые ударяют по листу бумаги через красящую ленту. Эти иглы собраны в прямоугольную сетку, именуемую матрицей. При нажатии определенных игл в матрице формируются разные знаки либо изображения.

Лучшее свойство печати обеспечивают лазерные принтеры, за ними следуют струйные, а потом матричные.

2.6.
плоттер
ффУстройство для вывода на бумагу чертежей и графиков.

2.7
Графический планшет
(дигитайзер)

фУстройство, созданное для ввода художественной графической инфы. Существует несколько разных принципов деяния графических планшетов, но в базе всех их лежит фиксация перемещения специального пера относительно планшета. Такие устройства комфортны для живописцев и иллюстраторов, так как разрешают им создавать экранные изображения обычными приемами, наработанными для обычных инструментов (карандаш, перо, кисть).

2.8.
Стримеры
ффЭто накопители на магнитной ленте. Их различает сравнимо малая стоимость. К недочетам стримеров относят малую производительность и недостаточную надежность.


3 Современные Web-камеры.

Быстрое развитие беспроводных технологий послужило толчком к созданию целого семейства беспроводных Web-камер. естественно, беспроводные камеры пока достаточно дорогие — стоимость наиболее 200 долл., другими словами практически в 10 раз дороже самых дешевеньких Web-камер, изображение с которых передается по проводу.

Возникло огромное количество комбинированных устройств с функциями фотоаппарата, камеры и портативного магнитофона, также Web-камеры с возможностью автономной работы в режимах фотоаппарата и камеры.

И крайнее, что необходимо подчеркнуть, — это окончательное перевоплощение Web-камеры из смешной игрушки во полностью работоспособный и нужный инструмент.

Сферы внедрения Web-камер

Необыкновенный метод внедрения — фотографирование и видеосъемка

Может быть, вы поразмыслили, что это шуточка, ведь на всех коробках с камерами написано, что они фотографируют и записывают видео! Никак нет, так как фотографируют они достаточно плохо, а приобретенное с их видео недозволено записать даже на бытовой магнитофон. Web-камера — это устройство, направленное на работу в цифровом окружении, для отправки фото либо маленьких видеороликов по электрической почте и для публикации их в Вебе, но не наиболее того.

Достаточно обыденный метод внедрения — сканер

Если у вас нет выхода в веб, то Web-камера все равно может для вас понадобиться. С ее помощью можно стремительно «отсканировать» набросок либо текст, а текст даже потом «распознать» и сохранить в алфавитно-цифровом виде. нужно только подобрать ровненькую поверхность, отлично осветить объект и кликнуть мышкой на подобающую клавишу в прилагаемой к камере обычный программке. В особенности животрепещущ таковой метод «сканирования» для объектов огромного формата, которые на обыденный планшетный сканер положить не удается.

Весьма всераспространенный метод — для общения

Если вы имеете доступ в веб, то под управлением ОС Windows 98/Me/2000/XP сможете применять обычные программы типа Windows Messenger либо NetMeeting и разговаривать с собеседником на другом конце света, видя его изображение (время от времени, правда, с огромным запаздыванием). Если же скорость связи совершенно нехорошая, то можно автоматом фотографировать собеседников через заблаговременно данные промежутки времени, опосля что изображение будет автоматом отсылаться тому, с кем вы общаетесь, и приниматься от него. Даже при наших скоростях связи и наиболее либо наименее умеренном разрешении снимков реально достигнуть того, чтоб ваш собеседник получал не наименее 5-10 новых фото за минуту.

Аналогичным образом можно организовать видеоконференцию с группой удаленных от вас людей (хотя, может быть, в этом случае для вас пригодится особое программное обеспечение).

Шпионский и/либо охранный методсистемы наблюдения

Конкретно этот вариант получил наибольшее распространение и даже стал ассоциироваться с самим понятием «Web-камера». При таком методе использования видеопоследовательность либо отдельные снимки с камеры или отсылаются для вас по заблаговременно данному адресу, или сохраняются на носителе, или просто публикуются на Web-странице с автоматическим обновлением через определенные промежутки времени. Есть даже камеры, способные реагировать на движение (вообщем, датчик движения можно воплотить на компе программно и вынудить его записывать лишь изменяющееся изображение с камеры).

В принципе, системы охраны и видеонаблюдения — это суровые и дорогие продукты со особым программным обеспечением, но некоторое подобие таковой системы можно собрать и без помощи других. При этом система будет не попросту сохранять через определенные промежутки времени в архиве на винчестере снимки, а созодать это только тогда, когда датчик движения увидит непорядок на охраняемой местности.

В истинное время бурно развивается направление конкретно цифровых систем видеонаблюдения (база почти всех из их — обыденный комп), которые, по всем прогнозам, в скором времени вытеснят аналоговые. Цифровые системы видеонаблюдения, по сопоставлению с аналоговыми, имеют огромное количество преимуществ:

  • запись инфы осуществляется на цифровые носители (HDD, CD-RW и т.д.), при этом на обыденный твердый диск стоимостью около 100 долл. можно записать сжатую с применимым качеством видеоинформацию, фиксировавшуюся практически в течение месяца, а соотношение емкость/стоимость носителей повсевременно возрастает (в 2-3 раза за год). Записи на дисках можно снабдить комфортной системой поиска, а задачи перемотки носителя тут не существует;
  • высочайшая скорость современных микропроцессоров дозволяет воплотить такие устройства, как сенсор движения, программным методом, по этому у цифровой системы видеонаблюдения возникает огромное количество нужных функций (к примеру, реакция на определенное срабатывание какого-то датчика, сенсора движения и т.д.); при желании можно поменять даже логику поведения системы;
  • система просто встраивается в современные цифровые сети либо в веб, что дозволяет просматривать определенные камеры на различных удаленных компах;
  • и в конце концов, очень упрощается обработка видеоинформации — к примеру обработка стоп-кадра с целью улучшения свойства изображения (лица злодея и т.п.) и поочередная его печать на обычном принтере.


4 Заключение

В данном реферате была представлена довольно подробная информация о механизмах работы главных устройств ввода вывода данных.работу современного компа нереально представить без оснащения его перечисленными выше устройствами, потому что они оказывают неподменную помощь при работе юзера с компом, а познание принципов работы этих устройств, обеспечивает наиболее действенное их использование.

В истинное время существует огромное количество проф цифровых систем видеонаблюдения, решающих различные задачки и соответственно имеющих разные способности и стоимость, но полностью работоспособную систему можно воплотить и на дешевеньких Web-камерах с интерфейсом USB (тем наиболее что сейчас число USB-коннекторов на материнских платах доходит до 6-8.


5 Перечень использованной литературы

1. “Ремонт и Модернизация ПК (Персональный компьютер — компьютер, предназначенный для эксплуатации одним пользователем)” 14-е издание Скот Мюллер. Издательский ыыдом “Вильямс”.

2. Энциклопедия “Индивидуальный комп” В.П.Леонтьев. Москва aa“ОЛМА-ПРЕСС”.

3. “IBM PC для юзера” лаконичный курс 7-е издание. В.Э.Фигурнов.

4. Степанов А.Н. Информатика: Учебник для вузов. 4-е издание- СПб Питер фф2005.

5. Информатика: Базисный курс 2-е издание под редакцией Симоновича С.В.- ффСПб; Питер,2005

]]>


3216 0 0 0



Содержание.

1 Введение………………………………………………….…3

2 Устройства ввода/вывода {информации|инфы}………………….4

2.1 Клавиатура…………………………………………..4

2.2 Мышь…………………………………………………5

2.3 Сканер………………………………………………..5

2.4 Монитор………………………………………………7

2.5 Принтер………………………………………………8

2.6 плоттер……………………………………………….9

2.7 Графический планшет……………………………….9

2.9 Стример………………………………………………9

3 Современные Web-камеры………………………………10

4 Заключение………………………………………………..14

5 {Список|Перечень} литературы………………………………………15


1 Введение

В данной работе представлена тема “ Периферийные устройства ввода/вывода {информации|инфы}” и современные web-камеры, их сферы {применения|внедрения}.

{компьютер|комп} является {универсальным|всепригодным} устройством для переработки {информации|инфы}. {Чтобы|Чтоб} {дать|отдать} {компьютеру|компу} возможность переработки {информации|инфы}, её {необходимо|нужно} каким-то образом туда ввести. Для {осуществления|воплощения} ввода {информации|инфы} были {созданы|сделаны} {специальные|особые} устройства – это {в первую очередь|сначала} клавиатура и сканер. Попадая в {компьютер|комп}, информация обрабатывается и {далее|дальше} реализовывается возможность вывода {этой|данной|данной нам|данной для нас} {информации|инфы}, т.е. {пользователь|юзер} имеет возможность {визуального|зрительного} восприятия данных. Для вывода {информации|инфы} {используются|употребляются} монитор и принтер. {После|Опосля} ввода и обработки {информации|инфы}, её можно сохранить, для {чего|чего же|что} были {созданы|сделаны} {специальные|особые} устройства, это жёсткий диск, магнитные диски и средства оптического хранения данных.

{Широкое|Обширное} распространение получил {высокоскоростной|скоростной} интерфейс USB 2.0, что позволило повысить скорость передачи изображения и {увеличить|прирастить} его формат. Ведь даже {несмотря|невзирая} на то, что {главное|основное} {предназначение|назначение} Web-камер — коммуникационный рынок (передача видеоинформации по низкоскоростным каналам связи, {например|к примеру} с {использованием|внедрением} модема), который диктует {жесткие|твердые} ограничения на поток {информации|инфы}, а {следовательно|как следует}, на формат и степень сжатия изображения, из {более|наиболее} {качественного|высококачественного} {исходного|начального} материала {всегда|постоянно} {получается|выходит} {более|наиболее} приемлемый {результат|итог}.


2. Устройства ввода/вывода {информации|инфы}

2.1. Клавиатура

Со времен {появления|возникновения} {персонального|индивидуального} {компьютера|компа} {вплоть до|прямо до} самого {последнего|крайнего} времени {внешний|наружный} вид и структура клавиатуры оставались {практически|фактически} {неизменными|постоянными}.

Но кое-какие {изменения|конфигурации} {все-таки|все-же} были.

В 1995 году, {после|опосля} выхода операционной системы Windows 95, при­вычные, 101-клавишные устройства были {заменены|изменены} клавиатурами со 104/105 {клавишами|кнопками}. Три {новые|новейшие} клавиши были добавлены специально, {чтобы|чтоб} {реализовать|воплотить} {некоторые|некие} {возможности|способности} {новой|новейшей} операционной сис­темы.

Еще ряд {изменений|конфигураций} был связан с эргономическими показателями, т. е. с необходимостью соответствия {новых|новейших} клавиатур современным требованиям медицины. Было {замечено|увидено}, что при {каждодневной|ежедневной} интен­сивной работе со {старыми|старенькыми} плоскими клавиатурами у «операторов {ЭВМ|ЭВМ (Электронная вычислительная машина — комплекс технических средств, предназначенных для автоматической обработки информации в процессе решения вычислительных и информационных задач)}» начинало развиваться {профессиональное|проф} работоспособности кистей рук. {Поэтому|Потому} {сейчас|на данный момент} на рынке {появилось|возникло} {множество|огромное количество} {новых|новейших}, «эргоно­мичных» клавиатур самых {причудливых|необычных} форм: {как бы|вроде бы} «разломанных» надвое, изогнутых, снабженных подставками для кистей и т. д.

{Наконец|В конце концов}, {последнее|крайнее} нововведение. Все {более|наиболее} {популярными|пользующимися популярностью} стано­вятся клавиатуры на {ИК|ИК (то есть тепловое, инфракрасное, на основе инфракрасного излучения)}-лучах, не требующие шнура для подключения к системному блоку. Передача сигналов с {такой|таковой} клавиатуры осуществ­ляется по принципу аналогичному «дистанционному управлению».

{Традиционно|Обычно} все имеющиеся на {компьютере|компе} клавиши делят на две группы:

Буквенно-цифровые,
{предназначенные для|созданные для} ввода {информации|инфы}. На­жатие каждой из этих {клавиш|кнопок} «{посылает|отправляет}» в {компьютер|комп} команду вывес­ти на экран {букву|буковку} {или|либо} цифру. «Значение» этих {клавиш|кнопок} является посто­янным и не {меняется|изменяется} — вне зависимости от «запускаемых» на вашем {компьютере|компе} программ. Буквенные клавиши могут работать как в режи­ме латинских, так и {русских|российских} букв. Схема их расположения — «расклад­ка» — соответствует той, которая {используется|употребляется} в {традиционных|обычных} пишу­щих {машинках|машинах}. {Совершенно|Совсем} {особой|особенной} является группа цифровых кла­виш в правой части клавиатуры: она может работать как в буквенно-цифровом режиме, так и просто в цифровом

{Функциональные|Многофункциональные} клавиши
{предназначены|предусмотрены} для отдания {компьютеру|компу} команды выполнить какую-либо операцию.

{Дополнительные|Доп} клавиши.

Ус
ловно делятся на три группы:

1. Клавиши управления питанием (включение/выключение {ПК|ПК (Персональный компьютер — компьютер, предназначенный для эксплуатации одним пользователем)} (Power) и перевод {компьютера|компа} в «спящий» режим (Sleep)).

2. Клавиши для управления {программами|программками} {Интернет|Веб} (открыть брау­зер, запустить {программу|программку} {электронной|электрической} почты и т. д.).

3. Мультимедиа-клавиши ({запуск|пуск} {воспроизведения|проигрывания} компакт-диска, клавиши перехода {между|меж} песнями, управление громкостью).

2.2. мышь

Манипуляторы типа «мышь»
представляют собой устройство ввода, которые {преобразуют|конвертируют} перемещения по столу в перемещения курсора {на экране|на дисплее} {дисплея|монитора} и обычно {используются|употребляются} в дополнение к клавиатуре.

Различают мыши с {двумя|2-мя} и {тремя|3-мя} {кнопками|клавишами} (большее число {кнопок|клавиш} тоже встречается, но {значительно|существенно} {реже|пореже}).

2.3. сканер

Две главные {задачи|задачки}, для решения ко­торых {вам|для вас} может потребоваться сканер:

•сканирование изображений;

•сканирование текста для {дальнейшего|предстоящего} {распознавания|определения} (перевод из формата «{картинки|рисунки}» с непонятными {закорючками|завитушками} в формат собст­венно текста).

Разреша­ющая способность
.

Для сканера, как и для принтера, это ос­новная {характеристика|черта}. Измеряется она {точно|буквально} так же, в точках на дюйм(dpi). {Параметров|Характеристик} разрешающей {способности|возможности} у сканера два — оптическое (реальное) и программное. Оптическое раз­решение — это показатель первичного сканирования; Так, оптическое разрешение сканера может составлять 300×600 dpi, а программное до — 4800×4800 dpi. {Однако|Но} «программное» разрешение сканера — величина вторичная.

Разрешение сканера, как и монитора, имеет два показателя — по го­ризонтали и вертикали. {например|к примеру}, 600×300, 600×600, 800×800 dpi. Од­нако {чаще|почаще} всего употребляют {только|лишь} {первое|1-ое}

Разрядность.

Разрядность сканера, которая из­меряется в битах. {Фактически|Практически} она {означает|значит} то количество информа­ции, которая {понадобится|пригодится} для оцифровки каждой точки изображения. А так же количество цветов, которое способен распознать ваш ска­нер: 24 бита соответствуют 16,7 миллионам цветов, 30 бит — 1 милли­арду.

Ручные сканеры
— самые {небольшие|маленькие} и {дешевые|дешевенькие}: {такой|таковой} сканер зани­мает не больше места, чем {книжка|книга} среднего формата. {Однако|Но} при {обращении|воззвании} с {таким|таковым} сканером нужна сно­ровка: {вам|для вас} придется {медленно|медлительно} и {равномерно|умеренно} проводить {этим|сиим} устройст­вом, {похожим|схожим} по виду на насадку для домашнего пылесоса, по всей площади сканируемого изображения. Дрогнет рука {молодого|юного} {хирурга|доктора} — и прощай, {качество|свойство}!

Планшетный сканер.
Сканеры этого типа представляют собой что-то вроде {большого|огромного} планшета. {Бумажный|Картонный} лист с изображением {или|либо} текстом кладется на прозрачную стеклянную поверхность, под кото­рой «снует» распознающий элемент сканера, {прибор|устройство} {закрывается|запирается} крышкой. А {дальше|далее} сканер сделает все сам. {Успешно|Удачно} работают с форматом {картинки|рисунки} {вплоть до|прямо до} А4 — {стандартной|обычной} машинописной {страницы|странички}. Есть, {конечно|естественно}, сканеры формата A3 и даже А2.

Есть, {конечно|естественно} же, {еще и|к тому же} {другие|остальные} типы сканеров: листовые, протяги­вающие изображение {сквозь|через} свое нутро, {специализированные|спец} сканеры для {фотографий|фото} и слайдов и т. д.

процесс сканирования – это преобразование документа {или|либо} изображения в цифровую форму. Сканеры подобны устройствам копирования, {только|лишь} {вместо|заместо} печати копии сканер передает оцифрованные данные в {компьютер|комп}. канеры можно {разделить|поделить} на несколько групп: по типу интерфейса, способу формирования сигнала и типу сканируемых документов. {После|Опосля} сканирования документа {с помощью|при помощи} {специальных|особых} программ данные передаются в {компьютер|комп} для обработки, т.е. сканированное изображение можно сохранить в виде файла.

Настольные сканеры

В {них|их} {используется|употребляется} отраженный луч. В отличие от ручных и листопротяжных устройств, настольные модели имеют {более|наиболее} {точный|четкий} механизм регистрации отраженного луча. В этих моделях луч проходит {более|наиболее} {длинный|длиннющий} путь {после|опосля} и даже до сканирования, {поскольку|так как} для сканирования цветных изображений он проходит через светофильтры для разложения на {красную|красноватую}, {зеленую|зеленоватую} и голубую составляющие.

2.4. монитор

Информационную связь {между|меж} {пользователем|юзером} и {компьютером|компом} обеспечивает монитор. {Первые|1-ые} микрокомпьютеры представляли собой {небольшие|маленькие} блоки, {в которых|в каких} {практически|фактически} не было средств индикации. Все, что имел в {своем|собственном} распоряжении {пользователь|юзер} — это набор мигающих светодиодов {или|либо} возможность распечатки результатов на принтере. По {сравнению|сопоставлению} с современными {стандартами|эталонами} {первые|1-ые} компьютерные мониторы были {крайне|очень} {примитивны|просты}; текст отображался {только|лишь} в одном цвете (как правило, в {зеленом|зеленоватом}), {однако|но} в те годы это было {важнейшим|важным} технологическим прорывом, {поскольку|так как} {пользователи|юзеры} получили возможность вводить и выводить данные в режиме {реального|настоящего} времени. {Со временем|С течением времени} {появились|возникли} цветные мониторы, {увеличился|возрос} размер экрана и жидкокристаллические панели {перекочевали|перешли} с портативных {компьютеров|компов} на рабочий стол {пользователей|юзеров}.

Виды мониторов.

· Электронно-лучевой монитор

· Жидкокристаллические {дисплеи|мониторы}

{Параметры|Характеристики} мониторов

{Разные|Различные} принципы, {разные|различные} технологии… {Однако|Но}, какой бы тип мо­нитора вы ни {выбрали|избрали} для {своего|собственного} домашнего {или|либо} офисного {ПК|ПК (Персональный компьютер — компьютер, предназначенный для эксплуатации одним пользователем)}, при покупке {вам|для вас} придется {обратить|направить} внимание на ряд {важных|принципиальных} {параметров|характеристик}.

1) Размер диагонали экрана
в дюймах (1 дюйм — это около {двух|2-ух} с поло­виной {сантиметров|см}).

2) Величина экранного «зерна»

3) Разрешающая способность.

4) {Максимальная|Наибольшая} частота развертки (
Refresh
Rate
)

5) {возможности|способности} {настройки|опции} и {коррекция|корректировка} изображения.

6) Тип «теневой маски».

7) Вид кинескопа.

· Мониторы с плоским экраном
. Кинескопы этого типа обеспечивают самое реалистическое и {привычное|обычное} для глаз человека изображение.

· Выпуклый экран.

2.5. Принтер

Одно из {назначений|предназначений} {компьютера|компа} — создание {напечатанной|написанной} версии документа, {или|либо} так {называемой|именуемой} {твердой|жесткой} копии. {Именно|Конкретно} {поэтому|потому} принтер является {необходимым|нужным} аксессуаром {компьютера|компа}.

Технологии печати:

На {сегодняшний|нынешний} {день|денек} существует три {основные|главные} технологии печати.

• Лазерная. Лазерный принтер работает {следующим|последующим} образом: на фоточувствительном барабане {с помощью|при помощи} луча лазера создается электростатическое изображение {страницы|странички}. Помешенный на барабан специально окрашенный порошок, {называемый|именуемый} тонером, «прилипает» {только|лишь} к той области, которая представляет собой {буквы|буковкы} {или|либо} изображение на {странице|страничке}. Барабан поворачивается и прижимается к листу бумаги, перенося на нее тонер. {После|Опосля} закрепления тонера на бумаге {получается|выходит} готовое изображение. {Подобная|Схожая} {технология|разработка} {используется|употребляется} в копировальных аппаратах.

• Струйно-чернильная. В струйных принтерах, ионизированные капельки чернил через сопла распыляются на бумагу. Распыление происходит в тех местах, где {необходимо|нужно} сформировать {буквы|буковкы} {или|либо} изображения.

• Матрица точек. В матричных принтерах {используется|употребляется} группа круглых игл. Которые ударяют по листу бумаги через красящую ленту. Эти иглы собраны в прямоугольную сетку, {называемую|именуемую} матрицей. При нажатии определенных игл в матрице формируются {различные|разные} {символы|знаки} {или|либо} изображения.

{Наилучшее|Лучшее} {качество|свойство} печати обеспечивают лазерные принтеры, за ними следуют струйные, а {затем|потом} матричные.

2.6.
плоттер
ффУстройство для вывода на бумагу чертежей и графиков.

2.7
Графический планшет
(дигитайзер)

фУстройство, {предназначенное для|созданное для} ввода художественной графической {информации|инфы}. Существует несколько {различных|разных} принципов {действия|деяния} графических планшетов, но в {основе|базе} всех их лежит фиксация перемещения специального пера относительно планшета. Такие устройства {удобны|комфортны} для {художников|живописцев} и иллюстраторов, {поскольку|так как} {позволяют|разрешают} им создавать экранные изображения {привычными|обычными} приемами, наработанными для {традиционных|обычных} инструментов (карандаш, перо, кисть).

2.8.
Стримеры
ффЭто накопители на магнитной ленте. Их {отличает|различает} {сравнительно|сравнимо} {низкая цена|малая стоимость}. К {недостаткам|недочетам} стримеров относят малую производительность и недостаточную надежность.


3 Современные Web-камеры.

{Стремительное|Быстрое} развитие беспроводных технологий послужило толчком к созданию целого семейства беспроводных Web-камер. {Конечно|Естественно}, беспроводные камеры пока {довольно|достаточно} дорогие — {цена|стоимость} {более|наиболее} 200 долл., {то есть|другими словами} {почти|практически} в 10 раз дороже самых {дешевых|дешевеньких} Web-камер, изображение с которых передается по проводу.

{Появилось|Возникло} {большое|огромное} количество комбинированных устройств с функциями фотоаппарата, {видеокамеры|камеры} и портативного магнитофона, {а также|также} Web-камеры с возможностью автономной работы в режимах фотоаппарата и {видеокамеры|камеры}.

И {последнее|крайнее}, что {следует отметить|необходимо подчеркнуть}, — это окончательное {превращение|перевоплощение} Web-камеры из {забавной|смешной} игрушки во {вполне|полностью} работоспособный и {полезный|нужный} инструмент.

Сферы {применения|внедрения} Web-камер

{Необычный|Необыкновенный} {способ|метод} {применения|внедрения} — фотографирование и видеосъемка

{Возможно|Может быть}, вы {подумали|поразмыслили|помыслили|пошевелили мозгами}, что это {шутка|шуточка}, ведь на всех коробках с {видеокамерами|камерами} написано, что они фотографируют и записывают видео! {Отнюдь|Никак} нет, {поскольку|так как} фотографируют они {довольно|достаточно} плохо, а {полученное|приобретенное} с {них|их} видео {нельзя|недозволено} записать даже на бытовой магнитофон. Web-камера — это устройство, {ориентированное|направленное} на работу в цифровом окружении, для отправки {фотографии|фото} {или|либо} {небольших|маленьких} видеороликов по {электронной|электрической} почте и для публикации их в {Интернете|Вебе}, но не {более|наиболее} того.

{Довольно|Достаточно} {обычный|обыденный} {способ|метод} {применения|внедрения} — сканер

Если у вас нет выхода в {Интернет|Веб}, то Web-камера все равно может {вам|для вас} {пригодиться|понадобиться}. С ее помощью можно {быстро|стремительно} «отсканировать» {рисунок|набросок} {или|либо} текст, а текст даже {впоследствии|потом} «распознать» и сохранить в алфавитно-цифровом виде. {Надо|Нужно} {лишь|только} подобрать {ровную|ровненькую} поверхность, {хорошо|отлично} осветить объект и кликнуть мышкой на {соответствующую|подобающую} {кнопку|клавишу} в прилагаемой к камере {простой|обычный|обычной} {программе|программке}. {Особенно|В особенности} {актуален|животрепещущ} {такой|таковой} {способ|метод} «сканирования» для объектов {большого|огромного} формата, которые на {обычный|обыденный} планшетный сканер положить не удается.

{Очень|Весьма} {распространенный|всераспространенный} {способ|метод} — для общения

Если вы имеете доступ в {Интернет|Веб}, то под управлением ОС Windows 98/Me/2000/XP {можете|сможете} {использовать|применять|употреблять} {стандартные|обычные} {программки|программы} типа Windows Messenger {или|либо} NetMeeting и {общаться|разговаривать} с собеседником на другом конце света, видя его изображение ({иногда|время от времени}, правда, с {большим|огромным} запаздыванием). Если же скорость связи {совсем|совершенно} {плохая|нехорошая}, то можно {автоматически|автоматом} фотографировать собеседников через {заранее|заблаговременно} {заданные|данные} промежутки времени, {после|опосля} {чего|чего же|что} изображение будет {автоматически|автоматом} отсылаться тому, с кем вы общаетесь, и приниматься от него. Даже при наших скоростях связи и {более|наиболее} {или|либо} {менее|наименее} {скромном|умеренном} разрешении снимков реально {добиться|достигнуть} того, {чтобы|чтоб} ваш собеседник получал не {менее|наименее} 5-10 {свежих|новых} {фотографий|фото} {в минуту|за минуту}.

Аналогичным образом можно организовать видеоконференцию с группой удаленных от вас людей (хотя, {возможно|может быть}, в этом случае {вам|для вас} {понадобится|пригодится} {специальное|особое} программное обеспечение).

Шпионский и/{или|либо} охранный {способ|метод} — системы наблюдения

{Именно|Конкретно} этот вариант получил наибольшее распространение и даже стал ассоциироваться с самим понятием «Web-камера». При таком {способе|методе} использования видеопоследовательность {или|либо} отдельные снимки с камеры {либо|или} отсылаются {вам|для вас} по {заранее|заблаговременно} {заданному|данному} адресу, {либо|или} сохраняются на носителе, {либо|или} просто публикуются на Web-странице с автоматическим обновлением через определенные промежутки времени. {Существуют|Есть} даже камеры, способные реагировать на движение ({впрочем|вообщем}, датчик движения можно {реализовать|воплотить} на {компьютере|компе} программно и {заставить|вынудить} его записывать {только|лишь} изменяющееся изображение с камеры).

В принципе, системы охраны и видеонаблюдения — это {серьезные|суровые} и дорогие продукты со {специальным|особым} программным обеспечением, но {некое|некоторое} подобие {такой|таковой} системы можно собрать и {самостоятельно|без помощи других}. {Причем|При этом} система будет {не просто|не попросту} сохранять через определенные промежутки времени в архиве на винчестере снимки, а {делать|созодать} это {лишь|только} тогда, когда датчик движения {заметит|увидит} непорядок на охраняемой {территории|местности}.

В {настоящее|истинное} время бурно развивается направление {именно|конкретно} цифровых систем видеонаблюдения ({основа|база} {многих|почти всех} из {них|их} — {обычный|обыденный} {компьютер|комп}), которые, по всем прогнозам, в скором времени вытеснят аналоговые. Цифровые системы видеонаблюдения, по {сравнению|сопоставлению} с аналоговыми, имеют {множество|огромное количество} преимуществ:

  • запись {информации|инфы} осуществляется на цифровые носители (HDD, CD-RW и т.д.), {причем|при этом} на {обычный|обыденный} {жесткий|твердый} диск стоимостью около 100 долл. можно записать сжатую с {приемлемым|применимым} качеством видеоинформацию, фиксировавшуюся {почти|практически} в течение месяца, а соотношение емкость/стоимость носителей {постоянно|повсевременно} {увеличивается|возрастает} (в 2-3 раза за год). Записи на дисках можно снабдить {удобной|комфортной} системой поиска, а {проблемы|трудности|задачи|препядствия} перемотки носителя {здесь|тут} не существует;
  • {высокая|высочайшая} скорость современных {процессоров|микропроцессоров} {позволяет|дозволяет} {реализовать|воплотить} такие устройства, как {детектор|сенсор} движения, программным {способом|методом}, {благодаря чему|по этому} у цифровой системы видеонаблюдения {появляется|возникает} {множество|огромное количество} {полезных|нужных} функций ({например|к примеру}, реакция на определенное срабатывание какого-то датчика, {детектора|сенсора} движения и т.д.); при желании можно {изменить|поменять} даже логику поведения системы;
  • система {легко|просто} {интегрируется|встраивается} в современные цифровые сети {или|либо} в {Интернет|Веб}, что {позволяет|дозволяет} просматривать определенные камеры на {разных|различных} удаленных {компьютерах|компах};
  • и {наконец|в конце концов}, {сильно|очень} упрощается обработка видеоинформации — {например|к примеру} обработка стоп-кадра с целью улучшения {качества|свойства} изображения (лица {злоумышленника|злодея} и т.п.) и {последовательная|поочередная} его печать на {стандартном|обычном} принтере.


4 Заключение

В данном реферате была представлена {достаточно|довольно} подробная информация о {принципах работы|механизмах работы} {основных|главных} устройств ввода вывода данных.работу современного {компьютера|компа} {невозможно|нереально} представить без оснащения его {вышеперечисленными|перечисленными выше} устройствами, {так как|потому что} они оказывают {незаменимую|неподменную} помощь при работе {пользователя|юзера} с {компьютером|компом}, а {знание|познание} принципов работы этих устройств, обеспечивает {более|наиболее} {эффективное|действенное} их {пользование|использование}.

В {настоящее|истинное} время существует {большое|огромное} количество {профессиональных|проф} цифровых систем видеонаблюдения, решающих {разные|различные} {задачи|задачки} и соответственно имеющих {различные|разные} {возможности|способности} и {цену|стоимость}, но {вполне|полностью} работоспособную систему можно {реализовать|воплотить} и на {дешевых|дешевеньких} Web-камерах с интерфейсом USB (тем {более|наиболее} что {сегодня|сейчас} число USB-коннекторов на материнских платах доходит до 6-8.


5 {Список|Перечень} использованной литературы

1. “Ремонт и Модернизация {ПК|ПК (Персональный компьютер — компьютер, предназначенный для эксплуатации одним пользователем)}” 14-е издание Скот Мюллер. Издательский ыыдом “Вильямс”.

2. Энциклопедия “{Персональный|Индивидуальный} {компьютер|комп}” В.П.Леонтьев. Москва aa“ОЛМА-ПРЕСС”.

3. “IBM PC для {пользователя|юзера}” {краткий|лаконичный} курс 7-е издание. В.Э.Фигурнов.

4. Степанов А.Н. Информатика: Учебник для вузов. 4-е издание- СПб Питер фф2005.

5. Информатика: {Базовый|Базисный} курс 2-е издание под редакцией Симоновича С.В.- ффСПб; Питер,2005

]]>



Содержание.

1 Введение………………………………………………….…3

2 Устройства ввода/вывода инфы………………….4

2.1 Клавиатура…………………………………………..4

2.2 Мышь…………………………………………………5

2.3 Сканер………………………………………………..5

2.4 Монитор………………………………………………7

2.5 Принтер………………………………………………8

2.6 плоттер……………………………………………….9

2.7 Графический планшет……………………………….9

2.9 Стример………………………………………………9

3 Современные Web-камеры………………………………10

4 Заключение………………………………………………..14

5 Перечень литературы………………………………………15


1 Введение

В данной работе представлена тема “ Периферийные устройства ввода/вывода инфы” и современные web-камеры, их сферы внедрения.

комп является всепригодным устройством для переработки инфы. Чтоб отдать компу возможность переработки инфы, её нужно каким-то образом туда ввести. Для воплощения ввода инфы были сделаны особые устройства – это сначала клавиатура и сканер. Попадая в комп, информация обрабатывается и дальше реализовывается возможность вывода данной для нас инфы, т.е. юзер имеет возможность зрительного восприятия данных. Для вывода инфы употребляются монитор и принтер. Опосля ввода и обработки инфы, её можно сохранить, для что были сделаны особые устройства, это жёсткий диск, магнитные диски и средства оптического хранения данных.

Обширное распространение получил скоростной интерфейс USB 2.0, что позволило повысить скорость передачи изображения и прирастить его формат. Ведь даже невзирая на то, что основное назначение Web-камер — коммуникационный рынок (передача видеоинформации по низкоскоростным каналам связи, к примеру с внедрением модема), который диктует твердые ограничения на поток инфы, а как следует, на формат и степень сжатия изображения, из наиболее высококачественного начального материала постоянно выходит наиболее приемлемый итог.


2. Устройства ввода/вывода инфы

2.1. Клавиатура

Со времен возникновения индивидуального компа прямо до самого крайнего времени наружный вид и структура клавиатуры оставались фактически постоянными.

Но кое-какие конфигурации все-же были.

В 1995 году, опосля выхода операционной системы Windows 95, при­вычные, 101-клавишные устройства были изменены клавиатурами со 104/105 кнопками. Три новейшие клавиши были добавлены специально, чтоб воплотить некие способности новейшей операционной сис­темы.

Еще ряд конфигураций был связан с эргономическими показателями, т. е. с необходимостью соответствия новейших клавиатур современным требованиям медицины. Было увидено, что при ежедневной интен­сивной работе со старенькыми плоскими клавиатурами у «операторов ЭВМ (Электронная вычислительная машина — комплекс технических средств, предназначенных для автоматической обработки информации в процессе решения вычислительных и информационных задач)» начинало развиваться проф работоспособности кистей рук. Потому на данный момент на рынке возникло огромное количество новейших, «эргоно­мичных» клавиатур самых необычных форм: вроде бы «разломанных» надвое, изогнутых, снабженных подставками для кистей и т. д.

В конце концов, крайнее нововведение. Все наиболее пользующимися популярностью стано­вятся клавиатуры на ИК (то есть тепловое, инфракрасное, на основе инфракрасного излучения)-лучах, не требующие шнура для подключения к системному блоку. Передача сигналов с таковой клавиатуры осуществ­ляется по принципу аналогичному «дистанционному управлению».

Обычно все имеющиеся на компе клавиши делят на две группы:

Буквенно-цифровые,
созданные для ввода инфы. На­жатие каждой из этих кнопок «отправляет» в комп команду вывес­ти на экран буковку либо цифру. «Значение» этих кнопок является посто­янным и не изменяется — вне зависимости от «запускаемых» на вашем компе программ. Буквенные клавиши могут работать как в режи­ме латинских, так и российских букв. Схема их расположения — «расклад­ка» — соответствует той, которая употребляется в обычных пишу­щих машинах. Совсем особенной является группа цифровых кла­виш в правой части клавиатуры: она может работать как в буквенно-цифровом режиме, так и просто в цифровом

Многофункциональные клавиши
предусмотрены для отдания компу команды выполнить какую-либо операцию.

Доп клавиши.

Ус
ловно делятся на три группы:

1. Клавиши управления питанием (включение/выключение ПК (Персональный компьютер — компьютер, предназначенный для эксплуатации одним пользователем) (Power) и перевод компа в «спящий» режим (Sleep)).

2. Клавиши для управления программками Веб (открыть брау­зер, запустить программку электрической почты и т. д.).

3. Мультимедиа-клавиши (пуск проигрывания компакт-диска, клавиши перехода меж песнями, управление громкостью).

2.2. мышь

Манипуляторы типа «мышь»
представляют собой устройство ввода, которые конвертируют перемещения по столу в перемещения курсора на дисплее монитора и обычно употребляются в дополнение к клавиатуре.

Различают мыши с 2-мя и 3-мя клавишами (большее число клавиш тоже встречается, но существенно пореже).

2.3. сканер

Две главные задачки, для решения ко­торых для вас может потребоваться сканер:

•сканирование изображений;

•сканирование текста для предстоящего определения (перевод из формата «рисунки» с непонятными завитушками в формат собст­венно текста).

Разреша­ющая способность
.

Для сканера, как и для принтера, это ос­новная черта. Измеряется она буквально так же, в точках на дюйм(dpi). Характеристик разрешающей возможности у сканера два — оптическое (реальное) и программное. Оптическое раз­решение — это показатель первичного сканирования; Так, оптическое разрешение сканера может составлять 300×600 dpi, а программное до — 4800×4800 dpi. Но «программное» разрешение сканера — величина вторичная.

Разрешение сканера, как и монитора, имеет два показателя — по го­ризонтали и вертикали. к примеру, 600×300, 600×600, 800×800 dpi. Од­нако почаще всего употребляют лишь 1-ое

Разрядность.

Разрядность сканера, которая из­меряется в битах. Практически она значит то количество информа­ции, которая пригодится для оцифровки каждой точки изображения. А так же количество цветов, которое способен распознать ваш ска­нер: 24 бита соответствуют 16,7 миллионам цветов, 30 бит — 1 милли­арду.

Ручные сканеры
— самые маленькие и дешевенькие: таковой сканер зани­мает не больше места, чем книга среднего формата. Но при воззвании с таковым сканером нужна сно­ровка: для вас придется медлительно и умеренно проводить сиим устройст­вом, схожим по виду на насадку для домашнего пылесоса, по всей площади сканируемого изображения. Дрогнет рука юного доктора — и прощай, свойство!

Планшетный сканер.
Сканеры этого типа представляют собой что-то вроде огромного планшета. Картонный лист с изображением либо текстом кладется на прозрачную стеклянную поверхность, под кото­рой «снует» распознающий элемент сканера, устройство запирается крышкой. А далее сканер сделает все сам. Удачно работают с форматом рисунки прямо до А4 — обычной машинописной странички. Есть, естественно, сканеры формата A3 и даже А2.

Есть, естественно же, к тому же остальные типы сканеров: листовые, протяги­вающие изображение через свое нутро, спец сканеры для фото и слайдов и т. д.

процесс сканирования – это преобразование документа либо изображения в цифровую форму. Сканеры подобны устройствам копирования, лишь заместо печати копии сканер передает оцифрованные данные в комп. канеры можно поделить на несколько групп: по типу интерфейса, способу формирования сигнала и типу сканируемых документов. Опосля сканирования документа при помощи особых программ данные передаются в комп для обработки, т.е. сканированное изображение можно сохранить в виде файла.

Настольные сканеры

В их употребляется отраженный луч. В отличие от ручных и листопротяжных устройств, настольные модели имеют наиболее четкий механизм регистрации отраженного луча. В этих моделях луч проходит наиболее длиннющий путь опосля и даже до сканирования, так как для сканирования цветных изображений он проходит через светофильтры для разложения на красноватую, зеленоватую и голубую составляющие.

2.4. монитор

Информационную связь меж юзером и компом обеспечивает монитор. 1-ые микрокомпьютеры представляли собой маленькие блоки, в каких фактически не было средств индикации. Все, что имел в собственном распоряжении юзер — это набор мигающих светодиодов либо возможность распечатки результатов на принтере. По сопоставлению с современными эталонами 1-ые компьютерные мониторы были очень просты; текст отображался лишь в одном цвете (как правило, в зеленоватом), но в те годы это было важным технологическим прорывом, так как юзеры получили возможность вводить и выводить данные в режиме настоящего времени. С течением времени возникли цветные мониторы, возрос размер экрана и жидкокристаллические панели перешли с портативных компов на рабочий стол юзеров.

Виды мониторов.

· Электронно-лучевой монитор

· Жидкокристаллические мониторы

Характеристики мониторов

Различные принципы, различные технологии… Но, какой бы тип мо­нитора вы ни избрали для собственного домашнего либо офисного ПК (Персональный компьютер — компьютер, предназначенный для эксплуатации одним пользователем), при покупке для вас придется направить внимание на ряд принципиальных характеристик.

1) Размер диагонали экрана
в дюймах (1 дюйм — это около 2-ух с поло­виной см).

2) Величина экранного «зерна»

3) Разрешающая способность.

4) Наибольшая частота развертки (
Refresh
Rate
)

5) способности опции и корректировка изображения.

6) Тип «теневой маски».

7) Вид кинескопа.

· Мониторы с плоским экраном
. Кинескопы этого типа обеспечивают самое реалистическое и обычное для глаз человека изображение.

· Выпуклый экран.

2.5. Принтер

Одно из предназначений компа — создание написанной версии документа, либо так именуемой жесткой копии. Конкретно потому принтер является нужным аксессуаром компа.

Технологии печати:

На нынешний денек существует три главные технологии печати.

• Лазерная. Лазерный принтер работает последующим образом: на фоточувствительном барабане при помощи луча лазера создается электростатическое изображение странички. Помешенный на барабан специально окрашенный порошок, именуемый тонером, «прилипает» лишь к той области, которая представляет собой буковкы либо изображение на страничке. Барабан поворачивается и прижимается к листу бумаги, перенося на нее тонер. Опосля закрепления тонера на бумаге выходит готовое изображение. Схожая разработка употребляется в копировальных аппаратах.

• Струйно-чернильная. В струйных принтерах, ионизированные капельки чернил через сопла распыляются на бумагу. Распыление происходит в тех местах, где нужно сформировать буковкы либо изображения.

• Матрица точек. В матричных принтерах употребляется группа круглых игл. Которые ударяют по листу бумаги через красящую ленту. Эти иглы собраны в прямоугольную сетку, именуемую матрицей. При нажатии определенных игл в матрице формируются разные знаки либо изображения.

Лучшее свойство печати обеспечивают лазерные принтеры, за ними следуют струйные, а потом матричные.

2.6.
плоттер
ффУстройство для вывода на бумагу чертежей и графиков.

2.7
Графический планшет
(дигитайзер)

фУстройство, созданное для ввода художественной графической инфы. Существует несколько разных принципов деяния графических планшетов, но в базе всех их лежит фиксация перемещения специального пера относительно планшета. Такие устройства комфортны для живописцев и иллюстраторов, так как разрешают им создавать экранные изображения обычными приемами, наработанными для обычных инструментов (карандаш, перо, кисть).

2.8.
Стримеры
ффЭто накопители на магнитной ленте. Их различает сравнимо малая стоимость. К недочетам стримеров относят малую производительность и недостаточную надежность.


3 Современные Web-камеры.

Быстрое развитие беспроводных технологий послужило толчком к созданию целого семейства беспроводных Web-камер. Естественно, беспроводные камеры пока достаточно дорогие — стоимость наиболее 200 долл., другими словами практически в 10 раз дороже самых дешевеньких Web-камер, изображение с которых передается по проводу.

Возникло огромное количество комбинированных устройств с функциями фотоаппарата, камеры и портативного магнитофона, также Web-камеры с возможностью автономной работы в режимах фотоаппарата и камеры.

И крайнее, что необходимо подчеркнуть, — это окончательное перевоплощение Web-камеры из смешной игрушки во полностью работоспособный и нужный инструмент.

Сферы внедрения Web-камер

Необыкновенный метод внедрения — фотографирование и видеосъемка

Может быть, вы поразмыслили, что это шуточка, ведь на всех коробках с камерами написано, что они фотографируют и записывают видео! Никак нет, так как фотографируют они достаточно плохо, а приобретенное с их видео недозволено записать даже на бытовой магнитофон. Web-камера — это устройство, направленное на работу в цифровом окружении, для отправки фото либо маленьких видеороликов по электрической почте и для публикации их в Вебе, но не наиболее того.

Достаточно обыденный метод внедрения — сканер

Если у вас нет выхода в Веб, то Web-камера все равно может для вас понадобиться. С ее помощью можно стремительно «отсканировать» набросок либо текст, а текст даже потом «распознать» и сохранить в алфавитно-цифровом виде. Нужно только подобрать ровненькую поверхность, отлично осветить объект и кликнуть мышкой на подобающую клавишу в прилагаемой к камере обычный программке. В особенности животрепещущ таковой метод «сканирования» для объектов огромного формата, которые на обыденный планшетный сканер положить не удается.

Весьма всераспространенный метод — для общения

Если вы имеете доступ в Веб, то под управлением ОС Windows 98/Me/2000/XP сможете применять обычные программы типа Windows Messenger либо NetMeeting и разговаривать с собеседником на другом конце света, видя его изображение (время от времени, правда, с огромным запаздыванием). Если же скорость связи совершенно нехорошая, то можно автоматом фотографировать собеседников через заблаговременно данные промежутки времени, опосля что изображение будет автоматом отсылаться тому, с кем вы общаетесь, и приниматься от него. Даже при наших скоростях связи и наиболее либо наименее умеренном разрешении снимков реально достигнуть того, чтоб ваш собеседник получал не наименее 5-10 новых фото за минуту.

Аналогичным образом можно организовать видеоконференцию с группой удаленных от вас людей (хотя, может быть, в этом случае для вас пригодится особое программное обеспечение).

Шпионский и/либо охранный метод — системы наблюдения

Конкретно этот вариант получил наибольшее распространение и даже стал ассоциироваться с самим понятием «Web-камера». При таком методе использования видеопоследовательность либо отдельные снимки с камеры или отсылаются для вас по заблаговременно данному адресу, или сохраняются на носителе, или просто публикуются на Web-странице с автоматическим обновлением через определенные промежутки времени. Есть даже камеры, способные реагировать на движение (вообщем, датчик движения можно воплотить на компе программно и вынудить его записывать лишь изменяющееся изображение с камеры).

В принципе, системы охраны и видеонаблюдения — это суровые и дорогие продукты со особым программным обеспечением, но некоторое подобие таковой системы можно собрать и без помощи других. При этом система будет не попросту сохранять через определенные промежутки времени в архиве на винчестере снимки, а созодать это только тогда, когда датчик движения увидит непорядок на охраняемой местности.

В истинное время бурно развивается направление конкретно цифровых систем видеонаблюдения (база почти всех из их — обыденный комп), которые, по всем прогнозам, в скором времени вытеснят аналоговые. Цифровые системы видеонаблюдения, по сопоставлению с аналоговыми, имеют огромное количество преимуществ:

  • запись инфы осуществляется на цифровые носители (HDD, CD-RW и т.д.), при этом на обыденный твердый диск стоимостью около 100 долл. можно записать сжатую с применимым качеством видеоинформацию, фиксировавшуюся практически в течение месяца, а соотношение емкость/стоимость носителей повсевременно возрастает (в 2-3 раза за год). Записи на дисках можно снабдить комфортной системой поиска, а задачи перемотки носителя тут не существует;
  • высочайшая скорость современных микропроцессоров дозволяет воплотить такие устройства, как сенсор движения, программным методом, по этому у цифровой системы видеонаблюдения возникает огромное количество нужных функций (к примеру, реакция на определенное срабатывание какого-то датчика, сенсора движения и т.д.); при желании можно поменять даже логику поведения системы;
  • система просто встраивается в современные цифровые сети либо в Веб, что дозволяет просматривать определенные камеры на различных удаленных компах;
  • и в конце концов, очень упрощается обработка видеоинформации — к примеру обработка стоп-кадра с целью улучшения свойства изображения (лица злодея и т.п.) и поочередная его печать на обычном принтере.


4 Заключение

В данном реферате была представлена довольно подробная информация о механизмах работы главных устройств ввода вывода данных.работу современного компа нереально представить без оснащения его перечисленными выше устройствами, потому что они оказывают неподменную помощь при работе юзера с компом, а познание принципов работы этих устройств, обеспечивает наиболее действенное их использование.

В истинное время существует огромное количество проф цифровых систем видеонаблюдения, решающих различные задачки и соответственно имеющих разные способности и стоимость, но полностью работоспособную систему можно воплотить и на дешевеньких Web-камерах с интерфейсом USB (тем наиболее что сейчас число USB-коннекторов на материнских платах доходит до 6-8.


5 Перечень использованной литературы

1. “Ремонт и Модернизация ПК (Персональный компьютер — компьютер, предназначенный для эксплуатации одним пользователем)” 14-е издание Скот Мюллер. Издательский ыыдом “Вильямс”.

2. Энциклопедия “Индивидуальный комп” В.П.Леонтьев. Москва aa“ОЛМА-ПРЕСС”.

3. “IBM PC для юзера” лаконичный курс 7-е издание. В.Э.Фигурнов.

4. Степанов А.Н. Информатика: Учебник для вузов. 4-е издание- СПб Питер фф2005.

5. Информатика: Базисный курс 2-е издание под редакцией Симоновича С.В.- ффСПб; Питер,2005

]]>


Содержание.

1 Введение………………………………………………….…3

2 Устройства ввода/вывода инфы………………….4

2.1 Клавиатура…………………………………………..4

2.2 Мышь…………………………………………………5

2.3 Сканер………………………………………………..5

2.4 Монитор………………………………………………7

2.5 Принтер………………………………………………8

2.6 плоттер……………………………………………….9

2.7 Графический планшет……………………………….9

2.9 Стример………………………………………………9

3 Современные Web-камеры………………………………10

4 Заключение………………………………………………..14

5 Перечень литературы………………………………………15


1 Введение

В данной работе представлена тема “ Периферийные устройства ввода/вывода инфы” и современные web-камеры, их сферы внедрения.

комп является всепригодным устройством для переработки инфы. Чтоб отдать компу возможность переработки инфы, её нужно каким-то образом туда ввести. Для воплощения ввода инфы были сделаны особые устройства – это сначала клавиатура и сканер. Попадая в комп, информация обрабатывается и дальше реализовывается возможность вывода данной для нас инфы, т.е. юзер имеет возможность зрительного восприятия данных. Для вывода инфы употребляются монитор и принтер. Опосля ввода и обработки инфы, её можно сохранить, для что были сделаны особые устройства, это жёсткий диск, магнитные диски и средства оптического хранения данных.

Обширное распространение получил скоростной интерфейс USB 2.0, что позволило повысить скорость передачи изображения и прирастить его формат. Ведь даже невзирая на то, что основное назначение Web-камер — коммуникационный рынок (передача видеоинформации по низкоскоростным каналам связи, к примеру с внедрением модема), который диктует твердые ограничения на поток инфы, а как следует, на формат и степень сжатия изображения, из наиболее высококачественного начального материала постоянно выходит наиболее приемлемый итог.


2. Устройства ввода/вывода инфы

2.1. Клавиатура

Со времен возникновения индивидуального компа прямо до самого крайнего времени наружный вид и структура клавиатуры оставались фактически постоянными.

Но кое-какие конфигурации все-же были.

В 1995 году, опосля выхода операционной системы Windows 95, при­вычные, 101-клавишные устройства были изменены клавиатурами со 104/105 кнопками. Три новейшие клавиши были добавлены специально, чтоб воплотить некие способности новейшей операционной сис­темы.

Еще ряд конфигураций был связан с эргономическими показателями, т. е. с необходимостью соответствия новейших клавиатур современным требованиям медицины. Было увидено, что при ежедневной интен­сивной работе со старенькыми плоскими клавиатурами у «операторов ЭВМ (Электронная вычислительная машина — комплекс технических средств, предназначенных для автоматической обработки информации в процессе решения вычислительных и информационных задач)» начинало развиваться проф работоспособности кистей рук. Потому на данный момент на рынке возникло огромное количество новейших, «эргоно­мичных» клавиатур самых необычных форм: вроде бы «разломанных» надвое, изогнутых, снабженных подставками для кистей и т. д.

В конце концов, крайнее нововведение. Все наиболее пользующимися популярностью стано­вятся клавиатуры на ИК (то есть тепловое, инфракрасное, на основе инфракрасного излучения)-лучах, не требующие шнура для подключения к системному блоку. Передача сигналов с таковой клавиатуры осуществ­ляется по принципу аналогичному «дистанционному управлению».

Обычно все имеющиеся на компе клавиши делят на две группы:

Буквенно-цифровые,
созданные для ввода инфы. На­жатие каждой из этих кнопок «отправляет» в комп команду вывес­ти на экран буковку либо цифру. «Значение» этих кнопок является посто­янным и не изменяется — вне зависимости от «запускаемых» на вашем компе программ. Буквенные клавиши могут работать как в режи­ме латинских, так и российских букв. Схема их расположения — «расклад­ка» — соответствует той, которая употребляется в обычных пишу­щих машинах. Совсем особенной является группа цифровых кла­виш в правой части клавиатуры: она может работать как в буквенно-цифровом режиме, так и просто в цифровом

Многофункциональные клавиши
предусмотрены для отдания компу команды выполнить какую-либо операцию.

Доп клавиши.

Ус
ловно делятся на три группы:

1. Клавиши управления питанием (включение/выключение ПК (Персональный компьютер — компьютер, предназначенный для эксплуатации одним пользователем) (Power) и перевод компа в «спящий» режим (Sleep)).

2. Клавиши для управления программками Веб (открыть брау­зер, запустить программку электрической почты и т. д.).

3. Мультимедиа-клавиши (пуск проигрывания компакт-диска, клавиши перехода меж песнями, управление громкостью).

2.2. мышь

Манипуляторы типа «мышь»
представляют собой устройство ввода, которые конвертируют перемещения по столу в перемещения курсора на дисплее монитора и обычно употребляются в дополнение к клавиатуре.

Различают мыши с 2-мя и 3-мя клавишами (большее число клавиш тоже встречается, но существенно пореже).

2.3. сканер

Две главные задачки, для решения ко­торых для вас может потребоваться сканер:

•сканирование изображений;

•сканирование текста для предстоящего определения (перевод из формата «рисунки» с непонятными завитушками в формат собст­венно текста).

Разреша­ющая способность
.

Для сканера, как и для принтера, это ос­новная черта. Измеряется она буквально так же, в точках на дюйм(dpi). Характеристик разрешающей возможности у сканера два — оптическое (реальное) и программное. Оптическое раз­решение — это показатель первичного сканирования; Так, оптическое разрешение сканера может составлять 300×600 dpi, а программное до — 4800×4800 dpi. Но «программное» разрешение сканера — величина вторичная.

Разрешение сканера, как и монитора, имеет два показателя — по го­ризонтали и вертикали. к примеру, 600×300, 600×600, 800×800 dpi. Од­нако почаще всего употребляют лишь 1-ое индивидумом общественно-исторического опыта Запечатлено в схемах действий понятиях соц ролях нормах и ценностях Система значений индивидума обусловливает управление действиями его деятельности» — 500, 600, 800 либо 1200dpi.

Разрядность.

Разрядность сканера, которая из­меряется в битах. Практически она значит то количество информа­ции, которая пригодится для оцифровки каждой точки изображения. А так же количество цветов, которое способен распознать ваш ска­нер: 24 бита соответствуют 16,7 миллионам цветов, 30 бит — 1 милли­арду.

Ручные сканеры
— самые маленькие и дешевенькие: таковой сканер зани­мает не больше места, чем книга среднего формата. Но при воззвании с таковым сканером нужна сно­ровка: для вас придется медлительно и умеренно проводить сиим устройст­вом, схожим по виду на насадку для домашнего пылесоса, по всей площади сканируемого изображения. Дрогнет рука юного доктора — и прощай, свойство!

Планшетный сканер.
Сканеры этого типа представляют собой что-то вроде огромного планшета. Картонный лист с изображением либо текстом кладется на прозрачную стеклянную поверхность, под кото­рой «снует» распознающий элемент сканера, устройство запирается крышкой. А далее сканер сделает все сам. Удачно работают с форматом рисунки прямо до А4 — обычной машинописной странички. Есть, естественно, сканеры формата A3 и даже А2.

Есть, естественно же, к тому же остальные типы сканеров: листовые, протяги­вающие изображение через свое нутро, спец сканеры для фото и слайдов и т. д.

процесс сканирования – это преобразование документа либо изображения в цифровую форму. Сканеры подобны устройствам копирования, лишь заместо печати копии сканер передает оцифрованные данные в комп. канеры можно поделить на несколько групп: по типу интерфейса, способу формирования сигнала и типу сканируемых документов. Опосля сканирования документа при помощи особых программ данные передаются в комп для обработки, т.е. сканированное изображение можно сохранить в виде файла.

Настольные сканеры

В их употребляется отраженный луч. В отличие от ручных и листопротяжных устройств, настольные модели имеют наиболее четкий механизм регистрации отраженного луча. В этих моделях луч проходит наиболее длиннющий путь опосля и даже до сканирования, так как для сканирования цветных изображений он проходит через светофильтры для разложения на красноватую, зеленоватую и голубую составляющие.

2.4. монитор

Информационную связь меж юзером и компом обеспечивает монитор. 1-ые микрокомпьютеры представляли собой маленькие блоки, в каких фактически не было средств индикации. Все, что имел в собственном распоряжении юзер — это набор мигающих светодиодов либо возможность распечатки результатов на принтере. По сопоставлению с современными эталонами 1-ые компьютерные мониторы были очень просты; текст отображался лишь в одном цвете (как правило, в зеленоватом), но в те годы это было важным технологическим прорывом, так как юзеры получили возможность вводить и выводить данные в режиме настоящего времени. С течением времени возникли цветные мониторы, возрос размер экрана и жидкокристаллические панели перешли с портативных компов на рабочий стол юзеров.

Виды мониторов.

· Электронно-лучевой монитор

· Жидкокристаллические мониторы

Характеристики мониторов

Различные принципы, различные технологииНо, какой бы тип мо­нитора вы ни избрали для собственного домашнего либо офисного ПК (Персональный компьютер — компьютер, предназначенный для эксплуатации одним пользователем), при покупке для вас придется направить внимание на ряд принципиальных характеристик.

1) Размер диагонали экрана
в дюймах (1 дюйм — это около 2-ух с поло­виной см).

2) Величина экранного «зерна»

3) Разрешающая способность.

4) Наибольшая частота развертки (
Refresh
Rate
)

5) способности опции и корректировка изображения.

6) Тип «теневой маски».

7) Вид кинескопа.

· Мониторы с плоским экраном
. Кинескопы этого типа обеспечивают самое реалистическое и обычное для глаз человека изображение.

· Выпуклый экран.

2.5. Принтер

Одно из предназначений компа — создание написанной версии документа, либо так именуемой жесткой копии. Конкретно потому принтер является нужным аксессуаром компа.

Технологии печати:

На нынешний денек существует три главные технологии печати.

• Лазерная. Лазерный принтер работает последующим образом: на фоточувствительном барабане при помощи луча лазера создается электростатическое изображение странички. Помешенный на барабан специально окрашенный порошок, именуемый тонером, «прилипает» лишь к той области, которая представляет собой буковкы либо изображение на страничке. Барабан поворачивается и прижимается к листу бумаги, перенося на нее тонер. Опосля закрепления тонера на бумаге выходит готовое изображение. Схожая разработка употребляется в копировальных аппаратах.

• Струйно-чернильная. В струйных принтерах, ионизированные капельки чернил через сопла распыляются на бумагу. Распыление происходит в тех местах, где нужно сформировать буковкы либо изображения.

• Матрица точек. В матричных принтерах употребляется группа круглых игл. Которые ударяют по листу бумаги через красящую ленту. Эти иглы собраны в прямоугольную сетку, именуемую матрицей. При нажатии определенных игл в матрице формируются разные знаки либо изображения.

Лучшее свойство печати обеспечивают лазерные принтеры, за ними следуют струйные, а потом матричные.

2.6.
плоттер
ффУстройство для вывода на бумагу чертежей и графиков.

2.7
Графический планшет
(дигитайзер)

фУстройство, созданное для ввода художественной графической инфы. Существует несколько разных принципов деяния графических планшетов, но в базе всех их лежит фиксация перемещения специального пера относительно планшета. Такие устройства комфортны для живописцев и иллюстраторов, так как разрешают им создавать экранные изображения обычными приемами, наработанными для обычных инструментов (карандаш, перо, кисть).

2.8.
Стримеры
ффЭто накопители на магнитной ленте. Их различает сравнимо малая стоимость. К недочетам стримеров относят малую производительность и недостаточную надежность.


3 Современные Web-камеры.

Быстрое развитие беспроводных технологий послужило толчком к созданию целого семейства беспроводных Web-камер. Естественно, беспроводные камеры пока достаточно дорогие — стоимость наиболее 200 долл., другими словами практически в 10 раз дороже самых дешевеньких Web-камер, изображение с которых передается по проводу.

Возникло огромное количество комбинированных устройств с функциями фотоаппарата, камеры и портативного магнитофона, также Web-камеры с возможностью автономной работы в режимах фотоаппарата и камеры.

И крайнее, что необходимо подчеркнуть, — это окончательное перевоплощение Web-камеры из смешной игрушки во полностью работоспособный и нужный инструмент.

Сферы внедрения Web-камер

Необыкновенный метод внедрения — фотографирование и видеосъемка

Может быть, вы поразмыслили, что это шуточка, ведь на всех коробках с камерами написано, что они фотографируют и записывают видео! Никак нет, так как фотографируют они достаточно плохо, а приобретенное с их видео недозволено записать даже на бытовой магнитофон. Web-камера — это устройство, направленное на работу в цифровом окружении, для отправки фото либо маленьких видеороликов по электрической почте и для публикации их в Вебе, но не наиболее того.

Достаточно обыденный метод внедрениясканер

Если у вас нет выхода в Веб, то Web-камера все равно может для вас понадобиться. С ее помощью можно стремительно «отсканировать» набросок либо текст, а текст даже потом «распознать» и сохранить в алфавитно-цифровом виде. Нужно только подобрать ровненькую поверхность, отлично осветить объект и кликнуть мышкой на подобающую клавишу в прилагаемой к камере обычный программке. В особенности животрепещущ таковой метод «сканирования» для объектов огромного формата, которые на обыденный планшетный сканер положить не удается.

Весьма всераспространенный метод — для общения

Если вы имеете доступ в Веб, то под управлением ОС Windows 98/Me/2000/XP сможете применять обычные программы типа Windows Messenger либо NetMeeting и разговаривать с собеседником на другом конце света, видя его изображение (время от времени, правда, с огромным запаздыванием). Если же скорость связи совершенно нехорошая, то можно автоматом фотографировать собеседников через заблаговременно данные промежутки времени, опосля что изображение будет автоматом отсылаться тому, с кем вы общаетесь, и приниматься от него. Даже при наших скоростях связи и наиболее либо наименее умеренном разрешении снимков реально достигнуть того, чтоб ваш собеседник получал не наименее 5-10 новых фото за минуту.

Аналогичным образом можно организовать видеоконференцию с группой удаленных от вас людей (хотя, может быть, в этом случае для вас пригодится особое программное обеспечение).

Шпионский и/либо охранный методсистемы наблюдения

Конкретно этот вариант получил наибольшее распространение и даже стал ассоциироваться с самим понятием «Web-камера». При таком методе использования видеопоследовательность либо отдельные снимки с камеры или отсылаются для вас по заблаговременно данному адресу, или сохраняются на носителе, или просто публикуются на Web-странице с автоматическим обновлением через определенные промежутки времени. Есть даже камеры, способные реагировать на движение (вообщем, датчик движения можно воплотить на компе программно и вынудить его записывать лишь изменяющееся изображение с камеры).

В принципе, системы охраны и видеонаблюдения — это суровые и дорогие продукты со особым программным обеспечением, но некоторое подобие таковой системы можно собрать и без помощи других. При этом система будет не попросту сохранять через определенные промежутки времени в архиве на винчестере снимки, а созодать это только тогда, когда датчик движения увидит непорядок на охраняемой местности.

В истинное время бурно развивается направление конкретно цифровых систем видеонаблюдения (база почти всех из ихобыденный комп), которые, по всем прогнозам, в скором времени вытеснят аналоговые. Цифровые системы видеонаблюдения, по сопоставлению с аналоговыми, имеют огромное количество преимуществ:

  • запись инфы осуществляется на цифровые носители (HDD, CD-RW и т.д.), при этом на обыденный твердый диск стоимостью около 100 долл. можно записать сжатую с применимым качеством видеоинформацию, фиксировавшуюся практически в течение месяца, а соотношение емкость/стоимость носителей повсевременно возрастает (в 2-3 раза за год). Записи на дисках можно снабдить комфортной системой поиска, а задачи перемотки носителя тут не существует;
  • высочайшая скорость современных микропроцессоров дозволяет воплотить такие устройства, как сенсор движения, программным методом, по этому у цифровой системы видеонаблюдения возникает огромное количество нужных функций (к примеру, реакция на определенное срабатывание какого-то датчика, сенсора движения и т.д.); при желании можно поменять даже логику поведения системы;
  • система просто встраивается в современные цифровые сети либо в Веб, что дозволяет просматривать определенные камеры на различных удаленных компах;
  • и в конце концов, очень упрощается обработка видеоинформации — к примеру обработка стоп-кадра с целью улучшения свойства изображения (лица злодея и т.п.) и поочередная его печать на обычном принтере.


4 Заключение

В данном реферате была представлена довольно подробная информация о механизмах работы главных устройств ввода вывода данных.работу современного компа нереально представить без оснащения его перечисленными выше устройствами, потому что они оказывают неподменную помощь при работе юзера с компом, а познание принципов работы этих устройств, обеспечивает наиболее действенное их использование.

В истинное время существует огромное количество проф цифровых систем видеонаблюдения, решающих различные задачки и соответственно имеющих разные способности и стоимость, но полностью работоспособную систему можно воплотить и на дешевеньких Web-камерах с интерфейсом USB (тем наиболее что сейчас число USB-коннекторов на материнских платах доходит до 6-8.


5 Перечень использованной литературы

1. “Ремонт и Модернизация ПК (Персональный компьютер — компьютер, предназначенный для эксплуатации одним пользователем)” 14-е издание Скот Мюллер. Издательский ыыдом “Вильямс”.

2. Энциклопедия “Индивидуальный комп” В.П.Леонтьев. Москва aa“ОЛМА-ПРЕСС”.

3. “IBM PC для юзералаконичный курс 7-е издание. В.Э.Фигурнов.

4. Степанов А.Н. Информатика: Учебник для вузов. 4-е издание- СПб Питер фф2005.

5. Информатика: Базисный курс 2-е издание под редакцией Симоновича С.В.- ффСПб; Питер,2005

]]>

Содержание.

1 Введение………………………………………………….…3

2 Устройства ввода/вывода информации………………….4

2.1 Клавиатура…………………………………………..4

2.2 Мышь…………………………………………………5

2.3 Сканер………………………………………………..5

2.4 Монитор………………………………………………7

2.5 Принтер………………………………………………8

2.6 плоттер……………………………………………….9

2.7 Графический планшет……………………………….9

2.9 Стример………………………………………………9

3 Современные Web-камеры………………………………10

4 Заключение………………………………………………..14

5 Список литературы………………………………………15


1 Введение

В данной работе представлена тема “ Периферийные устройства ввода/вывода информации” и современные web-камеры, их сферы применения.

компьютер является универсальным устройством для переработки информации. Чтобы дать компьютеру возможность переработки информации, её необходимо каким-то образом туда ввести. Для осуществления ввода информации были созданы специальные устройства – это в первую очередь клавиатура и сканер. Попадая в компьютер, информация обрабатывается и далее реализовывается возможность вывода этой информации, т.е. пользователь имеет возможность визуального восприятия данных. Для вывода информации используются монитор и принтер. После ввода и обработки информации, её можно сохранить, для чего были созданы специальные устройства, это жёсткий диск, магнитные диски и средства оптического хранения данных.

Широкое распространение получил высокоскоростной интерфейс USB 2.0, что позволило повысить скорость передачи изображения и увеличить его формат. Ведь даже несмотря на то, что главное предназначение Web-камер — коммуникационный рынок (передача видеоинформации по низкоскоростным каналам связи, например с использованием модема), который диктует жесткие ограничения на поток информации, а следовательно, на формат и степень сжатия изображения, из более качественного исходного материала всегда получается более приемлемый результат.


2. Устройства ввода/вывода информации

2.1. Клавиатура

Со времен появления персонального компьютера вплоть до самого последнего времени внешний вид и структура клавиатуры оставались практически неизменными.

Но кое-какие изменения все-таки были.

В 1995 году, после выхода операционной системы Windows 95, при­вычные, 101-клавишные устройства были заменены клавиатурами со 104/105 клавишами. Три новые клавиши были добавлены специально, чтобы реализовать некоторые возможности новой операционной сис­темы.

Еще ряд изменений был связан с эргономическими показателями, т. е. с необходимостью соответствия новых клавиатур современным требованиям медицины. Было замечено, что при каждодневной интен­сивной работе со старыми плоскими клавиатурами у «операторов ЭВМ» начинало развиваться профессиональное работоспособности кистей рук. Поэтому сейчас на рынке появилось множество новых, «эргоно­мичных» клавиатур самых причудливых форм: как бы «разломанных» надвое, изогнутых, снабженных подставками для кистей и т. д.

Наконец, последнее нововведение. Все более популярными стано­вятся клавиатуры на ИК-лучах, не требующие шнура для подключения к системному блоку. Передача сигналов с такой клавиатуры осуществ­ляется по принципу аналогичному «дистанционному управлению».

Традиционно все имеющиеся на компьютере клавиши делят на две группы:

Буквенно-цифровые,
предназначенные для ввода информации. На­жатие каждой из этих клавиш «посылает» в компьютер команду вывес­ти на экран букву или цифру. «Значение» этих клавиш является посто­янным и не меняется — вне зависимости от «запускаемых» на вашем компьютере программ. Буквенные клавиши могут работать как в режи­ме латинских, так и русских букв. Схема их расположения — «расклад­ка» — соответствует той, которая используется в традиционных пишу­щих машинках. Совершенно особой является группа цифровых кла­виш в правой части клавиатуры: она может работать как в буквенно-цифровом режиме, так и просто в цифровом

Функциональные клавиши
предназначены для отдания компьютеру команды выполнить какую-либо операцию.

Дополнительные клавиши.

Ус
ловно делятся на три группы:

1. Клавиши управления питанием (включение/выключение ПК (Power) и перевод компьютера в «спящий» режим (Sleep)).

2. Клавиши для управления программами Интернет (открыть брау­зер, запустить программу электронной почты и т. д.).

3. Мультимедиа-клавиши (запуск воспроизведения компакт-диска, клавиши перехода между песнями, управление громкостью).

2.2. мышь

Манипуляторы типа «мышь»
представляют собой устройство ввода, которые преобразуют перемещения по столу в перемещения курсора на экране дисплея и обычно используются в дополнение к клавиатуре.

Различают мыши с двумя и тремя кнопками (большее число кнопок тоже встречается, но значительно реже).

2.3. сканер

Две главные задачи, для решения ко­торых вам может потребоваться сканер:

•сканирование изображений;

•сканирование текста для дальнейшего распознавания (перевод из формата «картинки» с непонятными закорючками в формат собст­венно текста).

Разреша­ющая способность
.

Для сканера, как и для принтера, это ос­новная характеристика. Измеряется она точно так же, в точках на дюйм(dpi). Параметров разрешающей способности у сканера два — оптическое (реальное) и программное. Оптическое раз­решение — это показатель первичного сканирования; Так, оптическое разрешение сканера может составлять 300×600 dpi, а программное до — 4800×4800 dpi. Однако «программное» разрешение сканера — величина вторичная.

Разрешение сканера, как и монитора, имеет два показателя — по го­ризонтали и вертикали. например, 600×300, 600×600, 800×800 dpi. Од­нако чаще всего употребляют только первое

Разрядность.

Разрядность сканера, которая из­меряется в битах. Фактически она означает то количество информа­ции, которая понадобится для оцифровки каждой точки изображения. А так же количество цветов, которое способен распознать ваш ска­нер: 24 бита соответствуют 16,7 миллионам цветов, 30 бит — 1 милли­арду.

Ручные сканеры
— самые небольшие и дешевые: такой сканер зани­мает не больше места, чем книжка среднего формата. Однако при обращении с таким сканером нужна сно­ровка: вам придется медленно и равномерно проводить этим устройст­вом, похожим по виду на насадку для домашнего пылесоса, по всей площади сканируемого изображения. Дрогнет рука молодого хирурга — и прощай, качество!

Планшетный сканер.
Сканеры этого типа представляют собой что-то вроде большого планшета. Бумажный лист с изображением или текстом кладется на прозрачную стеклянную поверхность, под кото­рой «снует» распознающий элемент сканера, прибор закрывается крышкой. А дальше сканер сделает все сам. Успешно работают с форматом картинки вплоть до А4 — стандартной машинописной страницы. Есть, конечно, сканеры формата A3 и даже А2.

Есть, конечно же, еще и другие типы сканеров: листовые, протяги­вающие изображение сквозь свое нутро, специализированные сканеры для фотографий и слайдов и т. д.

процесс сканирования – это преобразование документа или изображения в цифровую форму. Сканеры подобны устройствам копирования, только вместо печати копии сканер передает оцифрованные данные в компьютер. канеры можно разделить на несколько групп: по типу интерфейса, способу формирования сигнала и типу сканируемых документов. После сканирования документа с помощью специальных программ данные передаются в компьютер для обработки, т.е. сканированное изображение можно сохранить в виде файла.

Настольные сканеры

В них используется отраженный луч. В отличие от ручных и листопротяжных устройств, настольные модели имеют более точный механизм регистрации отраженного луча. В этих моделях луч проходит более длинный путь после и даже до сканирования, поскольку для сканирования цветных изображений он проходит через светофильтры для разложения на красную, зеленую и голубую составляющие.

2.4. монитор

Информационную связь между пользователем и компьютером обеспечивает монитор. Первые микрокомпьютеры представляли собой небольшие блоки, в которых практически не было средств индикации. Все, что имел в своем распоряжении пользователь — это набор мигающих светодиодов или возможность распечатки результатов на принтере. По сравнению с современными стандартами первые компьютерные мониторы были крайне примитивны; текст отображался только в одном цвете (как правило, в зеленом), однако в те годы это было важнейшим технологическим прорывом, поскольку пользователи получили возможность вводить и выводить данные в режиме реального времени. Со временем появились цветные мониторы, увеличился размер экрана и жидкокристаллические панели перекочевали с портативных компьютеров на рабочий стол пользователей.

Виды мониторов.

· Электронно-лучевой монитор

· Жидкокристаллические дисплеи

Параметры мониторов

Разные принципы, разные технологии… Однако, какой бы тип мо­нитора вы ни выбрали для своего домашнего или офисного ПК, при покупке вам придется обратить внимание на ряд важных параметров.

1) Размер диагонали экрана
в дюймах (1 дюйм — это около двух с поло­виной сантиметров).

2) Величина экранного «зерна»

3) Разрешающая способность.

4) Максимальная частота развертки (
Refresh
Rate
)

5) возможности настройки и коррекция изображения.

6) Тип «теневой маски».

7) Вид кинескопа.

· Мониторы с плоским экраном
. Кинескопы этого типа обеспечивают самое реалистическое и привычное для глаз человека изображение.

· Выпуклый экран.

2.5. Принтер

Одно из назначений компьютера — создание напечатанной версии документа, или так называемой твердой копии. Именно поэтому принтер является необходимым аксессуаром компьютера.

Технологии печати:

На сегодняшний день существует три основные технологии печати.

• Лазерная. Лазерный принтер работает следующим образом: на фоточувствительном барабане с помощью луча лазера создается электростатическое изображение страницы. Помешенный на барабан специально окрашенный порошок, называемый тонером, «прилипает» только к той области, которая представляет собой буквы или изображение на странице. Барабан поворачивается и прижимается к листу бумаги, перенося на нее тонер. После закрепления тонера на бумаге получается готовое изображение. Подобная технология используется в копировальных аппаратах.

• Струйно-чернильная. В струйных принтерах, ионизированные капельки чернил через сопла распыляются на бумагу. Распыление происходит в тех местах, где необходимо сформировать буквы или изображения.

• Матрица точек. В матричных принтерах используется группа круглых игл. Которые ударяют по листу бумаги через красящую ленту. Эти иглы собраны в прямоугольную сетку, называемую матрицей. При нажатии определенных игл в матрице формируются различные символы или изображения.

Наилучшее качество печати обеспечивают лазерные принтеры, за ними следуют струйные, а затем матричные.

2.6.
плоттер
ффУстройство для вывода на бумагу чертежей и графиков.

2.7
Графический планшет
(дигитайзер)

фУстройство, предназначенное для ввода художественной графической информации. Существует несколько различных принципов действия графических планшетов, но в основе всех их лежит фиксация перемещения специального пера относительно планшета. Такие устройства удобны для художников и иллюстраторов, поскольку позволяют им создавать экранные изображения привычными приемами, наработанными для традиционных инструментов (карандаш, перо, кисть).

2.8.
Стримеры
ффЭто накопители на магнитной ленте. Их отличает сравнительно низкая цена. К недостаткам стримеров относят малую производительность и недостаточную надежность.


3 Современные Web-камеры.

Стремительное развитие беспроводных технологий послужило толчком к созданию целого семейства беспроводных Web-камер. Конечно, беспроводные камеры пока довольно дорогие — цена более 200 долл., то есть почти в 10 раз дороже самых дешевых Web-камер, изображение с которых передается по проводу.

Появилось большое количество комбинированных устройств с функциями фотоаппарата, видеокамеры и портативного магнитофона, а также Web-камеры с возможностью автономной работы в режимах фотоаппарата и видеокамеры.

И последнее, что следует отметить, — это окончательное превращение Web-камеры из забавной игрушки во вполне работоспособный и полезный инструмент.

Сферы применения Web-камер

Необычный способ применения — фотографирование и видеосъемка

Возможно, вы подумали, что это шутка, ведь на всех коробках с видеокамерами написано, что они фотографируют и записывают видео! Отнюдь нет, поскольку фотографируют они довольно плохо, а полученное с них видео нельзя записать даже на бытовой магнитофон. Web-камера — это устройство, ориентированное на работу в цифровом окружении, для отправки фотографии или небольших видеороликов по электронной почте и для публикации их в Интернете, но не более того.

Довольно обычный способ применения — сканер

Если у вас нет выхода в Интернет, то Web-камера все равно может вам пригодиться. С ее помощью можно быстро «отсканировать» рисунок или текст, а текст даже впоследствии «распознать» и сохранить в алфавитно-цифровом виде. Надо лишь подобрать ровную поверхность, хорошо осветить объект и кликнуть мышкой на соответствующую кнопку в прилагаемой к камере простой программе. Особенно актуален такой способ «сканирования» для объектов большого формата, которые на обычный планшетный сканер положить не удается.

Очень распространенный способ — для общения

Если вы имеете доступ в Интернет, то под управлением ОС Windows 98/Me/2000/XP можете использовать стандартные программки типа Windows Messenger или NetMeeting и общаться с собеседником на другом конце света, видя его изображение (иногда, правда, с большим запаздыванием). Если же скорость связи совсем плохая, то можно автоматически фотографировать собеседников через заранее заданные промежутки времени, после чего изображение будет автоматически отсылаться тому, с кем вы общаетесь, и приниматься от него. Даже при наших скоростях связи и более или менее скромном разрешении снимков реально добиться того, чтобы ваш собеседник получал не менее 5-10 свежих фотографий в минуту.

Аналогичным образом можно организовать видеоконференцию с группой удаленных от вас людей (хотя, возможно, в этом случае вам понадобится специальное программное обеспечение).

Шпионский и/или охранный способ — системы наблюдения

Именно этот вариант получил наибольшее распространение и даже стал ассоциироваться с самим понятием «Web-камера». При таком способе использования видеопоследовательность или отдельные снимки с камеры либо отсылаются вам по заранее заданному адресу, либо сохраняются на носителе, либо просто публикуются на Web-странице с автоматическим обновлением через определенные промежутки времени. Существуют даже камеры, способные реагировать на движение (впрочем, датчик движения можно реализовать на компьютере программно и заставить его записывать только изменяющееся изображение с камеры).

В принципе, системы охраны и видеонаблюдения — это серьезные и дорогие продукты со специальным программным обеспечением, но некое подобие такой системы можно собрать и самостоятельно. Причем система будет не просто сохранять через определенные промежутки времени в архиве на винчестере снимки, а делать это лишь тогда, когда датчик движения заметит непорядок на охраняемой территории.

В настоящее время бурно развивается направление именно цифровых систем видеонаблюдения (основа многих из них — обычный компьютер), которые, по всем прогнозам, в скором времени вытеснят аналоговые. Цифровые системы видеонаблюдения, по сравнению с аналоговыми, имеют множество преимуществ:

  • запись информации осуществляется на цифровые носители (HDD, CD-RW и т.д.), причем на обычный жесткий диск стоимостью около 100 долл. можно записать сжатую с приемлемым качеством видеоинформацию, фиксировавшуюся почти в течение месяца, а соотношение емкость/стоимость носителей постоянно увеличивается (в 2-3 раза за год). Записи на дисках можно снабдить удобной системой поиска, а проблемы перемотки носителя здесь не существует;
  • высокая скорость современных процессоров позволяет реализовать такие устройства, как детектор движения, программным способом, благодаря чему у цифровой системы видеонаблюдения появляется множество полезных функций (например, реакция на определенное срабатывание какого-то датчика, детектора движения и т.д.); при желании можно изменить даже логику поведения системы;
  • система легко интегрируется в современные цифровые сети или в Интернет, что позволяет просматривать определенные камеры на разных удаленных компьютерах;
  • и наконец, сильно упрощается обработка видеоинформации — например обработка стоп-кадра с целью улучшения качества изображения (лица злоумышленника и т.п.) и последовательная его печать на стандартном принтере.


4 Заключение

В данном реферате была представлена достаточно подробная информация о принципах работы основных устройств ввода вывода данных.работу современного компьютера невозможно представить без оснащения его вышеперечисленными устройствами, так как они оказывают незаменимую помощь при работе пользователя с компьютером, а знание принципов работы этих устройств, обеспечивает более эффективное их пользование.

В настоящее время существует большое количество профессиональных цифровых систем видеонаблюдения, решающих разные задачи и соответственно имеющих различные возможности и цену, но вполне работоспособную систему можно реализовать и на дешевых Web-камерах с интерфейсом USB (тем более что сегодня число USB-коннекторов на материнских платах доходит до 6-8.


5 Список использованной литературы

1. “Ремонт и Модернизация ПК” 14-е издание Скот Мюллер. Издательский ыыдом “Вильямс”.

2. Энциклопедия “Персональный компьютер” В.П.Леонтьев. Москва aa“ОЛМА-ПРЕСС”.

3. “IBM PC для пользователя” краткий курс 7-е издание. В.Э.Фигурнов.

4. Степанов А.Н. Информатика: Учебник для вузов. 4-е издание- СПб Питер фф2005.

5. Информатика: Базовый курс 2-е издание под редакцией Симоновича С.В.- ффСПб; Питер,2005

]]>