Загрузка...
Учебная работа. Аналіз підходів до експертної оцінки змін стоматологічного статусу: судово-стоматологічні та методологічні аспекти
Гончарук-Хомин М.Ю., Стецик М.О., Стецик А.О.,
Крічфалушій С.І., Великодна М.В., Бойчук М.М.
Ужгородський національний університет
В результаті проведеного аналізу було встановлено, що підходи до оцінки змін стоматологічного статусу з метою експертної верифікації конкретних морфо-функціональних критеріїв, які повинні враховуватися як на етапах планування, так і в ході безпосередньої реалізації ятрогенних втручань, відрізняються в залежності від специфіки дослідження та сформульованих завдань: судово-стоматологічних, потреби у забезпеченні страхових відшкодувань, прогнозуванні можливостей комплексної реабілітації пацієнтів виходячи із мозгов клінічної ситуації та складової фінансового забезпечення. Існуюча на сьогодні в Україні судово-стоматологічна систематизація змін стоматологічного статусу запропонована Є.Я. Костенком, В.І. Бідою, В.Д. Мішаловим (2013) забезпечує процес поетапної категоризації в залежності від наслідків ятрогенних втручань з можливістю переходу осіб тільки у вищі класи систематизації з урахуванням обсягу виконаних маніпуляцій в порожнині рота.
Ключові слова: стоматологічний статус, експертна оцінка, судова стоматологія.
Постановка проблеми. Існуючі на сьогодні системи дентальної ідентифікації не враховують специфіки надання стоматологічної допомоги на території різних країн, відтак ідентифікація осіб-громадян України за стоматологічним статусом в умовах надзвичайних ситуацій є проблематичною в зв’язку з особливостями проведення стоматологічних маніпуляцій за прийнятими протоколами [3, 7, 8, 9, 11]. Крім того, загальноприйнятий європейський досвід ідентифікації осіб за стоматологічними записами в ході проведення попередніх досліджень виявився проблематичним, враховуючи значну кількість помилок організаційного та методологічного такового, який би передбачав можливість проведення корелятивного аналізу між стоматологічними, генетичними та рентгенологічними даними з метою ідентифікації. Особливі протоколи провадження судово-стоматологічної експертизи та оцінки стоматологічного статусу були запропоновані Chadwick B. та Adams C. (2013), які виокремлювали роль судово-стоматологічної реєстрації з метою оцінки та захисту вразливих груп населення, насамперед, дітей при жорстокому поводженні у сім’ї [1]. Jaffino G. та колеги (2017) продовжують активну розробку математичних моделей у сфері судової стоматології, які в подальшому можуть служити прогностичними з точки зору оцінки достовірності отриманих результатів та підтверджувати існування тих чи інших видів гіпотез та припущень, таковым чином забезпечуючи аналітико-синтетичну систематизацію причинно-наслідкових зв’язків судово-стоматологічних даних базуючись на конкретних математичних даних [4].
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Підходи до оцінки змін стоматологічного статусу визначають три основні складові аспекти реабілітації стоматологічного пацієнта: 1) первинну діагностичну оцінку морфофункціональних порушень зубо-щелепового апарату та можливості їх відновлення за допомогою існуючих методів хірургічних втручань, протетичної реабілітації та супровідних терапевтичних маніпуляцій; 2) визначення обсягу фінансових издержек та потенційних страхових відшкодувань, виходячи із мозгов кожної окремої клінічної ситуації, складності морфофункцінальних порушень, програми страхового полісу; 3) забезпечення моніторингу за рівнем компенсації, диспансеризації пацієнтів та їх категоризацію відповідно до ятрогенних змін з метою виділення критеріїв для формулювання класів стоматологічного статусу, що можуть використовуватися з метою оптимізації процесу судово-стоматологічної ідентифікації та експертної оцінки під час проведення комплексних та комісійних судово-медичних експертиз та слідчих досліджень. Кожен із вищеперелічених аспектів відрізняється у відповідності до рекомендацій профільних асоціацій та рішень консенсусних конференцій, діючого законодавства на території різних країн, міжнародних класифікацій патологій зубо-щелепового апарату. На території України дані аспекти характеризуються відсутністю уніфікованих керівних принципів, дефіцитом практичних рекомендацій щодо імплементації та проблемою чіткої інтеграційної взаємодії між судово-медичними та стоматологічними критеріями верифікації змін стоматологічного статусу внаслідок стоматологічних патологій та проведених ятрогенних втручань.
Мета статті. Метою наукового дослідження був аналіз існуючих підходів до класифікації та систематизації змін стоматологічного статусу з урахуванням можливостей реабілітації пацієнтів із наявними морфо-функціональними порушенням зубо-щелепового апарату, прогнозуванням потенційних фінансових витрат та обсягу страхових відшкодувань, мозгов для забезпечення компенсаційного стану функціонування зубних рядів та кісток верхньої та нижньої щелепи.
Виклад основного матеріалу. Попередні пропозиції щодо оцінки стоматологічного статусу включають аналіз таковых критеріїв як локалізація проблемної області, сукупний показник втрати функціонально-компенсаційних можливостей зубо-щелепового апарату, обсяг необхідних ятрогенних втручань, кількість уражених твердих та м’яких тканин ротової порожнини, період хронізації патологічного процесу, інтерпретацію критеріїв ВООЗ та міжнародних класифікацій у відповідності до діагностованих патологій. Morita I. та колеги (2007) провели дослідження, в якому проаналізували залежність між змінами стоматологічного статусу та родом професійної зайнятості стоматологічних пацієнтів різних груп. У відповідності до запропонованого підходу дослідники виявили, що показники індексу реставрації (restorative index) були статистично вищими у осіб із вищими фаховими вміннями та вищим якісним рівнем професійної зайнятості [1, 2]. Показник КПВ у таковых осіб був навпаки нижчим, ніж осіб із низькопрофільним рівнем професійної зайнятості. Підхід виражений у Military Dental Classification передбачає категоризацію пацієнтів за потребою у проведенні ятрогенних втручань: 1 клас — повна відсутність потреби у стоматологічному лікуванні; клас 2 — особи, у котрих відсутність лікування або моніторингу на протязі 12 місяців може потенційно спровокувати, але не обов’язково викликати розвиток невідкладного клінічного стану; клас 3 — особи із таковым станом стоматологічного статусу, що без лікування спровокує виникнення невідкладного клінічного стану протягом 12 місяців; клас 4 — особи, у яких стоматологічний огляд не проводився на протязі останніх 13 місяців [5, 6]. Однак дана класифікація визначає факт потреби проведення стоматологічних втручань та допомагає виокремити осіб із високим ризиком виникнення невідкладних клінічних ситуацій, проте не забезпечує однозначну категоризацію пацієнтів у відповідності лиш до 1-го класу, та не може слугувати базою для розробки відповідних рекомендацій щодо обсягу страхового відшкодування чи оцінки компенсаційного потенціалу. Є.Я. Костенко, В.І. Біда та В.Д. Мішалов (2013) запропонували судово-медичну класифікацію стоматологічного статусу, згідно з якою виділили 7 груп: особи, яким не було проведено жодних стоматологічних втручань; особи, яким було проведено виключно терапевтичне лікування; особи, яким було проведено ортопедичне лікування; особи зі зміненим стоматологічним статусом; особи з частковою втратою зубів; особи з дистально-необмеженими та повними недостатками; некласифіковані [10]. Дана систематизація може бути використана як для категоризації всіх видів стоматологічних втручань, так і факт їх відсутності, так і для розподілу рентгенограм як о’єктів судово-стоматологічної ідентифікації. Інтеграція даної категоризації в ході епідеміологічних та судово-слідчих досліджень позволить чітко виокремити вибірки пацієнтів із різним станом зубо-щелепового апарату в залежності від потреби лікування, обсягу уже проведених маніпуляцій, забезпечуючи о’єктивну реєстрацію морфо-функціональних змін та можливість надання судово-слідчим органам інформації медико-біологічного травм з урахуванням можливостей страхового відшкодування була висвітлена у публікації П.П. Брехлічука, Є.Я. Костенка, М.Ю. Гончарука-Хомина (2017) [7]. У більшості вітчизняних підходів до експертної оцінки травм та переломів щелепно-лицевих кісток критеріями важкості пошкодження, за даними авторів, виступає тривалість розладу здоров’я, яка залежить від топографії, виду перелому і розвитку ускладнень. Окрім того, відомим є підхід до проведення судово-медичної оцінки пошкоджень щелепно-лицевого апарату за відсотком стійкої втрати працездатності. Так при звуженні ротового отвору, пошкодженні верхньої чи нижньої щелеп, формуванні слинної фістули, стійка втрата працездатності при функціональних порушеннях легкого ступеню складає — 15%, середнього — 30%, мощного — 50% [7]. Відомо, що тривалість розладу здоров’я до 7 днів відносить до легких тілесних ушкоджень, що не несуть за собою короткочасного розладу здоров’я, від 7 до 28 днів — до легких тілесних ушкоджень, що супроводжуються тимчасовим розладом здоров’я, більше 28 днів — до більш важких тілесних пошкоджень. Проте питання щодо оцінки саме о’єму необхідних реабілітаційних заходів у розрізі їх часткової чи повної компенсації та адекватності у відповідності до вихідних мозгов клінічної ситуації та прогресуючих змін залишаються відкритим та актуальним, особливо за мозгов добровільного чи обов’язкового медичного страхування.
Висновки і пропозиції. В результаті проведеного аналізу було встановлено, що підходи до оцінки змін стоматологічного статусу з метою експертної верифікації конкретних морфофункціональних критеріїв, які повинні враховуватися як на етапах планування, так і в ході безпосередньої реалізації ятрогенних втручань, відрізняються в залежності від специфіки дослідження та сформульованих завдань: судово-стоматологічних, потреби у забезпеченні страхових відшкодувань, прогнозуванні можливостей комплексної реабілітації пацієнтів виходячи із мозгов клінічної ситуації та складової фінансового забезпечення. Існуюча на сьогодні в Україні судово-стоматологічна систематизація змін стоматологічного статусу запропонована Є.Я. Костенком, В.І. Бідою, В.Д. Мішаловим (2013) забезпечує процес поетапної категоризації в залежності від наслідків ятрогенних втручань з можливістю переходу осіб тільки у вищі класи систематизації з урахуванням обсягу виконаних маніпуляцій в порожнині рота. Такий підхід забезпечує чіткий попередній розподіл пацієнтів за відповідними критеріями по специфічним вибіркам, що оптимізує не тільки процес судово-стоматологічної ідентифікації, а й може виступати доказовою базою для аргументації обсягу реабілітації з урахуванням потенційних майбутніх витрат та прогнозуванням можливостей морфо-функціональної компенсації.
Перечень літератури
експертний оцінка стоматологічний судовий
1. Chadwick B. Role of the forensic odontologist in the protection of vulnerable people / В. Chadwick, С. Adams // Forensic Odontology: An Essential Guide. — 2013. — Р. 277-295.
2. Gupta S. Contemporary practice in forensic odontology / S Gupta, A. Agnihotri, A. Chandra, O. P. Gupta // Journal of oral and maxillofacial pathology: JOMFP. — 2014. — № 18(2). — Р. 244.
3. Honcharuk-Khomyn M. Y. Review of the forensic dental methods efficiency for age estimation of children and adolescents / M. Y. Honcharuk-Khomyn // Clinical Dentistry. — 2017. — № 4. — Р. 58-65.
4. Jaffino G. A new mathematical modelling based shape extraction technique for Forensic Odontology / G. Jaffino, A. Banumathi, U. Gurunathan, B. Vijayakumari, J. P. Jose // Journal of Forensic and Legal Medicine. — 2017. — № 47 — Р. 39-45.
5. King J. E. Historical perspective on US Military dental classification / J. E. King // Military medicine. — 2008. — № 173 (Supplement_1). — Р. 3-10.
6. Simecek J. W. A statistical method to evaluate dental classification systems used by military dental services / J. W. Simecek, J. L. McGinley, M. E. Levine, K. E. Diefenderfer, R. L. Ahlf // Military medicine. — 2008. — № 173 (Supplement_1). — Р. 51-55.
7. Брехлічук П. П. Можливості о’єктивізації параметрів травм щелепно-лицевої ділянки / П. П. Брехлічук, Є. Я. Костенко, М. Ю. Гончарук-Хомин // Судово-медична експертиза. — 2017. — № 1. — С. 73-78.
8. Гончарук-Хомин М. Ю. Антропометричні розрахунки пропорційних співвідношень за цифровими ортопан- томограмами / М. Ю. Гончарук-Хомин, Є. Я. Костенко // Буковинський медичний вісник. — 2013. — № 3(1). — С. 45-46.
9. Костенко Є. Я. Клинико-экспериментальное обоснование усовершенствования методик определения возраста у взрослых по стоматологическому статусу / Є. Я. Костенко, М. Ю. Гончарук-Хомин // Морфологія. — 2013. — № 7(1). — С. 85-88.
10. Костенко Є. Я. Клініко-експериментальне обґрунтування судово-медичної класифікації стоматологічного статусу / Є. Я. Костенко, В. Д. Мішалов, М. М. Сливка, М. Ю. Гончарук-Хомин // Вісник заморочек біології і медицини. — 2013. — № 4(1). — С. 361-364.
11. Мішалов В. Д. Особливості системи DVI INTERPOL та спеціалізованого програмного забезпечення PLASS DATA SOFTWARE, що націлені на ідентифікацію осіб та розкриття злочину / В. Д. Мішалов, Є. Я. Костенко, М. Ю. Гончарук-Хомин, В. В. Войченко // Судово-медична експертиза. — 2016. — № 1. — С. 8-15.
12. Нагірний Я. П. Актуальні проблеми дентальної ідентифікації в Україні/Я. П. Нагірний, Б. В. Михайличенко, О. В. Дунаєв, М. Ю. Гончарук-Хомин // Вісник заморочек біології і медицини. — 2014. — № 1(3). — С. 242-247.
]]>