Загрузка...
Учебная работа. Антибактеріальна активність фітонцидів та гемоглютинуюча властивість лектинів деяких голонасінних рослин
Расположено на
РЕФЕРАТ
На тему:
Антибактеріальна активність фітонцидів та гемоглютинуюча властивість лектинів деяких голонасінних рослин
Боту виконав:
Даценко Євгеній Олегович
Студент групи БТЕК 1-3
2012
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Черта порядку Хвойні (Pinales)
1.1 Загальна черта порядку Pinales
РОЗДІЛ 2. Фітонцидні властивості та активність лектинів Picea abies і Pinus sibirica
2.1 Загальна черта фітонцидів та лектинів хвойних рослин
2.2 Значення фітонцидів та лектинів у житті рослини та людини
2.3 Ефірні олії та їх черта
2.4 Ялинова ефірна олія та її властивості
2.5 Ефірна олія кедра сибірського та її властивості
2.6 Опис бактерій що досліджувались
РОЗДІЛ 3. Практичне визначення фітонцидних властивостей та гемаглютинуючих властивостей Picea abies та Pinus sibirica
3.1 методика визначення фітонцидних властивостей Picea abies та Pinus sibirica
3.2 методика виявлення і виділення лектинів з рослинної сировини
3.3 Результати дослідження фітонцидних властивостей ефірної олії Рісеа abies
3.4 Результати дослідження фітонцидних властивостей ефірної олії Pinus sibirica
3.5 Результати дослідження гемаглютинуючої властивості Picea abies та Pinus sibirica
3.5 методика САН
3.7 Вплив ефірної олії Picea abies на психоемоційний стан людини
3.8 Вплив ефірної олії Pinus sibirica на психоемоційний стан людини
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
ефірна олія фітонцид антибактеріальна
Актуальність теми. люди споконвіку використовували лікарські рослини. Наукова медицина продовжує розвиватися на базі глибокого вивчення й використання різних речовин, які містяться у рослинах.
Поява синтетичних ліків, що є хімічними аналогами активних речовин, котрі містяться в лікарських рослинах, не зменшила ролі використання цих рослин у медицині. Інтерес до лікарських рослин зростає серед фармакологів, фізіологів, біохіміків, лікарів різного профілю, які прагнуть розширити арсенал лікарських засобів. В наш час обширно застосовується більше 100 видів рослин, офіційно ж лікарськими визнано близько 240 видів. Чимало рослин не включено до державного реєстру, оскільки вони ще недостатньо досліджені науковцями, або ж припаси лікарських рослин в природних місцезростаннях невеликі. Інтродукція в культуру дикорослих рослин не є простою справою. У флорі України фармакологічна властивість притаманна не менше 1000 видам рослин.
У хімічному складі Picea abies та Pinus sibirica виявлено велику кількість вітамінів, фітонцидів, ефірних олій та мікроелементів, які позитивно впливають на організм людини. Тому вони здавна використовувалися у народній медицині. Для хвойних характерною є наявність у своєму складі терпентинів, що здавна використовуються для виготовлення кремів, призначених для лікування ран. Терпентини характеризуються антибактеріальними властивостями та протистоять проникненню в шкіру вільних радикалів, які плохо впливають на її стан. Тому велика кількість голонасінних рослин використовується в косметології для виготовлення кремів та масок, які сповільнюють процеси старіння шкіри.
В наш час важливим сделалось питання з’ясування сучасного рослинного покриву як на всій Землі, так і на окремих територіях (за період незалежності України економічно — соціальні умови та екологічний стан в нашій країні суттєво змінився, що обов’язково не достаточно позначитися і на рослинному покриві), а також дослідження лікувальних властивостей окремих видів, зокрема перспективними є дослідження антибактеріальних властивостей хвойних. В наш час існує велика кількість різноманітних антибіотиків широкого диапазону дії, проте не можна говорити про те, що інфекційні хвороби повністю ліквідовані. Так, в індустріально розвинутих країнах смертність від інфекційних хвороб складає 0,5 % від загальної кількості смертей. Крім того існує неувязка алергійних реакцій деяких організмів на антибіотики, має місце також шкідливий вплив даних препаратів на організм, з подальшим ускладненням і без того ослабленого організму. Тому доцільним є пошук безпечних, природних препаратів рослинного походження для подолання даної проблеми.
О’єкт дослідження — ефірні олії, лектини та фітонциди хвойних рослин Рісеа abies та Pinus sibirica.
Предмет дослідження — антибактеріальна (фітонцидна) активність Рісеа abies та Pinus sibirica по відношенню до таковых мікроорганізмів як Escherichia coli, Staphylococcus aureus, Proteus vulgaris, Pseudomonas aeruginosa, та активність лектинів даних хвойних.
Мета дослідження — визначення фітонцидних властивостей та дослідження впливу ефірних олій Рісеа abies та Pinus sibirica на психоемоційний стан людини, вивчення гемаглютинуючої активності лектинів Рісеа abies та Pinus sibirica
Завдання дослідження:
1.) проаналізувати наукові джерела з теми дослідження;
2.) дослідити фітонцидні властивості сировини Picea abies та Pinus sibirica;
3.) експериментально перевірити вплив ефірних олій Picea abies та Pinus sibirica на показники САН (самопочуття, активність, настрій) людини;
4.) виділити лектинову фракцію з дослідної сировини;
5.) провести експеримент з визначення гемаглютинуючих властивостей лектинів в данній сировині.
Методи дослідження:
-вивчення та аналіз літературних джерел з метою встановлення рівня розв’язання проблеми дослідження;
-спостереження, бесіди, тестування, анкетування респондентів за методикою САН, що дає змогу виявити практичний стан впливу ефірних олій на самопочуття людини;
—способ паперових дисків для вивчення антибактеріальних властивостей сировини досліджуваних рослин.
—способ виявлення лектинів за допомогою гемаглютинації еритроцитів.
Наукова новизна отриманих результатів. Вперше досліджені антибактеріальні властивості Picea abies та Pinus sibirica по відношенню до мікроорганізмів Pseudomonas aeruginosa, Proteus vulgaris, Escherichia coli, Staphylococcus aureus. Вперше оцінено вплив ефірних олій кедра сибірського та ялини європейської на параметри САН. Вперше відбувалася комплексне порівняння Picea abies та Pinus sibirica для визначення позитивнішого впливу на організм.
Практичне значення одержаних результатів.
1.) результати теоретичного дослідження особливостей фітонцидів та ефірних олій мають цінність для використання їх при проведенні занять у середніх та вищих навчальних закладах;
2.) результати удобного дослідження фітонцидної активності Рісеа abies та Pinus sibirica можуть бути використаними при лікуванні хвороб спричинених таковыми мікроорганізмами як Pseudomonas aeruginosa, Proteus vulgaris, Escherichia coli, Staphylococcus aureus;
3.) Результати дослідження по впливу ефірних олій на САН можуть бути використаними шкільним психологом при індивідуальному підході для роботи з учнем а також для нормалізації психічного стану.
4.) Результати дослідження гемаглютинуючих властивостей Рісеа abies та Pinus sibirica можуть бути використаними при індивідуальному підборі ефірних олій при ароматерапії та фітотерапії.
РОЗДІЛ 1. Черта перспективних видів порядку Хвойні (Pinales)
1.1 Загальна черта порядку Pinales
Всі сучасні представники порядку Хвойні (Pinales) — дерева або кущі, які характеризуються наявністю насіння і насінного зачатка, які лежать відкрито на лусочках мегаспорофілів. Насіння в основному представлене горішками зі шкірястою чи твердою оболонкою, яйцеподібні або довгасті, нередко сплющені, нерідко крилаті.
У голонасінних досконаліші провідні й покривні тканини, добре розвинутий камбій, котрий сприяє росту стебла в товщину. Пагони можуть бути видовженими або вкороченими. Стовбур з не достаточно розвинутою серцевиною. У старих стовбурах серцевина ледь помітна. Стовбур хвойних міцний, адже потовщується внаслідок розростання деревини, основна маса клітин якої мертва. В багатьох видів у корі і деревині є смоляні ходи, заповнені ефірними оліями, смолою та іншими речовинами. Взагалі, шар деревини добре розвинутий, з кільцями приросту без судин. Складається переважно з витягнутих клітин (трахеїд) з величавыми однорядними, рідше багаторядними порами на радіальних стінках і дрібних серцевинних променів, нередко зі смоляними ходами.
Pinales — вічнозелені рослини. їхні листки (хвоя) живуть тривалий час, опадають поодинці, а не водночас. Хвоя покрита товстим шаром кутикули. Занурення продихів у тканину хвої зменшує випаровування води. Хвоя, як правило, багаторічна, опадає рідко. Але в модрини, метасеквої, таксодіума хвоя опадає кожної осені. Хвоїнки спіральні, супротивні, рідше мутовчасті, голкоподібні з центральною жилкою. Ростуть поодиноко або на вкорочених пагонах, нередко є лусковидними, рідше широкими з численними жилками.
РОЗДІЛ 2. Фітонцидні властивості Picea abies та Pinus sibirica
2.1 Загальна черта фітонцидів та лектинів хвойних рослин
Фітонциди (від грец. phytyn — рослина і лат. caedo — вбиваю) — біологічно активні речовини, які виділяються рослинами і характеризуються бактерицидними, фунгіцидними і протистоцидними властивостями. Характерними представниками фітонцидів є ефірні олії, котрі екстрагуються з рослинної сировини промисловими способами. Фітонцидами називаються також секретовані рослинами фракції летких речовин, які удобно неможливо зібрати в помітних кількостях.
Первинне значення слова «фітонцид» використовувалося тільки як черта суми (фракції) речовин рослини, що пригнічують розвиток мікроорганізмів. Але в подальшому сфера застосування терміну була поширена на всі види продуктів, що отримуються при переробці рослинної біомаси та володіють антимікробними властивостями, наприклад фітоалексини і коліни. В наш час фітонциди розглядаються не тільки як специфічні захисні речовини, а і як ті, що приймають участь в теплорегуляції, як катализатор або інгібітор проростання пилку.
На користь ототожнення фітонцидів та ефірних олій мають значення такі факти:
1. Фітонциди та ефірні олії є очень летучими речовинами.
2. Летучі фракції фітонцидів та ефірні олії слабо розчиняються у воді.
3.Численними дослідженнями встановлено, що ефірні олії в
більшості випадків утворюються всіма частинами рослини, але кількісне
розподілення їх по рослині як правило різне.
4. Рослини 1-го і того ж виду, вирощені в різних умовах, можуть давати
дещо відмінні один від 1-го фітонциди. Хімічні дослідження ефірних олій
говорять про ту ж закономірність.
5. Встановлено, що не дивлячись на можливі коливання в продукції
фітонцидів, різні види 1-го й того ж роду строго специфічні по
відношенню продукції фітонцидів.
В результаті величезної кількості експериментів встановлено, що в більшості випадків лише свіжоприготовлена кашиця з рослин продукує летучі речовин, які характеризуються сильними фунгіцидними, протистоцидними та бактерицидними властивостями. Летучі фракції фітонцидів по мірі настоювання кашиці на повітрі зникають.
Летини( лат. Legere — вбирати) являють собою білки рослинного або тваринного походження, що здатні до специфічного впізнавання і зворотньої взаємодії з вуглеводами, навіть якщо останні входять до складу глюкопротеїдів. Сполучаючись з певними вуглеводами, що локалізовані в мембранах клітин, лектини здатні викликати їх аглютинацію(склеювання). Більша частина лектинів є глюкопротеїдами, у яких вміст вуглеводів коливається в широких межах: від 0.2 до 30 і навіть до 80%.
Леткини вперше почав досліджувати Г. Штільмарк у 1888 році. Приводом для цього став той факт, що неправильне зберігання насіння рицини було причиною численних отруєнь людей, а додавання його у корм тваринам призводило до масової їхньої загибелі. Вчений встановив що причиною смертей є токсиний протеїн — рицин. Штільмарк також виявив що рицин викликає аглютинацію еритроцитів і їх гемоліз. До складу вуглеводного компонента входять маноза, глюкоза, фукоза, галактоза, глюкозамін За рахунок вуглеводного компонента, лектини мають, як правило, відносно більшу термостабільність. Відомі лектини що повністю позбавлені вуглеводнів і є протеїнами: конканавалін А, лектин арахісу, аглютинін зародків пшениці.
2.2 Значення фітонцидів та лектинів у житті рослини та людини
Б.П. Токін говорячи про роль фітонцидів схиляється до думки, що фітонциди є одним з факторів природного імунітету рослин.
Кількість вироблених фітонцидів залежить від фізіологічного стану та мозгов росту рослини. В здоровій молодій рослині фітонцидів найбільше. Если рослина починає псуватися або старіти, кількість фітонцидів у ній різко зменшується. Зберігання та термообробка сировини хвойних різко зменшує кількість фітонцидів у их. Продукування фітонцидів підсилюється при ушкодженні рослини і зупиняється при відмиранні рослини.
Загальноприйнятим фактом є той, що в природних біоценозах у рослин спостерігається менше хвороб, ніж у рослин культурних. Відповідь на це питання дає думка про те, що в умовах природних фітоценозів різні види рослин частково обслуговують одна одну своїми фітонцидами.
Летучі фітонциди, котрі виділяються Picea abies та Pinus sibirica — один з найважливіших регуляторів фізико — хімічного складу повітря. Вони підвищують кількість негативних іонів (наприклад в мішаному лісі їхня кількість в 5 — 10 разів вища, ніж в повітрі величавых міст), є корисними для здоров’я людини і знижують кількість шкідливих позитивних іонів. Фітонциди збільшують біологічну активність кисню повітря. Але цим роль фітонцидів не обмежується: вони сприяють осіданню пилових часток та зменшують електричний показник забруднення повітря.
Фітонциди відіграють важливу роль в обміні речовин людини й тварини. До фітонцидів відносяться не лише летучі, а й нелетучі речовини рослин (катехіни, антоціани, феноло- кислоти, дубильні речовини). Все це є антибіотиками рослинного походження. Деякі з их знайшли застосування в медицині.
Хвойні рослини постійно виділяють фітонциди, які очищають повітря від мікроорганізмів. Підраховано, що в кубічному метрі лісового повітря в 150 -300 разів менше мікроорганізмів, ніж в тому ж о’ємі повітря міста. Отже, фітонциди сприяють профілактиці захворювань. Летучі фітонциди можуть відлякувати гризунів, комах, котрі є переносниками хвороботворних мікроорганізмів.
За даними фахівців, летучі фітонциди хвойного лісу в невеликих дозах позитивно впливають на діяльність серцево — судинної системи, однак, у високих концентраціях впливають плохо.
Проблеми вивчення фітонцидів з кожним роком стають все актуальнішими. На відміну від антибіотиків фітонциди не є мутагенами, а тому не сприяють не сприяють мутагенезу та еволюції мікроорганізмів.
Застосування летких фітонцидів для боротьби з інфекційними хворобами є досить ефективним. За силою впливу на мікроорганізми деякі рослини не мають собі рівних серед антибактеріальних засобів, що застосовуються в сучасній медицині.
Говорячи про лектини треба сказати, що вони містяться у всіх частинах рослини (насіння, коріння, листки тощо). Вважають, що лектини виконують функції запасаючого і зв’язуючого матеріалу насіння; відповідають за транспорт вуглеводів, регулюють концентрацію і накопичення цих речовин у клітині. Забезпечують зараження коренів бобових рослин певними видами азотфіксуючих бактерій. Лектини беруть участь у процесах статевого і нестатевого розмноження. Стимулюють ріст і поділ клітин, що підтверджується наявністю великої концентрації цих речовин у гіфах грибів. По мірі росту листя активність лектинів в их спадає, з початком повноцінного функціонування зростає, спадає восени. Вегетативні органи рослин містять лектини, що за вуглеводною специфічністю відмінні від лектинів насіння. Лектини забезпечують фіксацію пилку на приймочках та проростання лише специфічних для даного виду рослин пилку. Вони забезпечують взаємодію сперматозоїда з яйцеклітиною.
2.3 Ефірні олії та їх черта
Ефірні олії — це маслянисті органічні сполуки, які є сумішшю ароматичних речовин. Чисті ефірні олії — природні оздоровчі засоби, нетоксичні, як правило, не володіють побічними ефектами, не порушують боту органів та систем органів людини. В поняття «ефірні олії» різні автори вкладають різний зміст. Відомо, що за хімічним складом ефірні олії досить нередко є складними сумішами різноманітних речовин: вуглеводів, спиртів, фенолів, альдегідів, кетонів, складних ефірів, кислот, амідо -, імідо -та тіосполук. А тому вони тісно пов’язані з фітонцидами.
Рослини, котрі містять велику кількість ефірних олій називаються ароматичними. Речовини, які належать до цієї групи, в більшості випадків нерозчинні у воді, але розчинні в багатьох органічних розчинниках. Ефірні олії характеризуються певними запахами і тому визначають способ поглинання, оснований на властивості жирів поглинати ефірні олії, що випаровуються з ефіроносних органів (застосовується для духмяних квіток, узкий способ мацерації, оснований на здатності ефірних олій розчинятися в жирах. Полягає в настоюванні багатих ефірними оліями органів рослин на жирних оліях. Проводиться також екстрагування ефірної олії просто киплячими рідинами, що потім відганяються.
Найпоширенішим є способ перегонки сировини з водяною парою.
Властивості ефірних олій:
а.) просто вбираються шкірою і проникають глибоко в тканини, впливаючи не лише на поверхню шкіри, але і на весь організм.
б.) на відміну від хімічних препаратів ефірні олії мають нормалізуючий ефект і діють тільки тоді, если в організмі порушені певні процеси;
в.) ефірні олії подібно фітонцидам характеризуються антисептичними властивостями, а тому згубно діють на патогенні мікроорганізми;
г.) ефірні олії сприяють виробленню в організмі людини ендорфінів та серотонінів, здатних покращувати настрій, самопочуття та розслабляти організм.
д.) нормалізують психоемоційний стан людини.
2.4 Ялинова ефірна олія та її властивості
Ефірна олія ялини європейської — безбарвна прозора рідина. Має характерний для хвойних лісів духмяний ток крови (внутренней средой организма человека и животных) по кровеносным сосудам»>сердечко здоровое». Здавна ялинова хвоя застосовувалася як сечогінний та жовчогінний засіб. Настій ялинової кори пили при серцевих захворюваннях, при захворюваннях суглобів приймали ялинові ванни, смолою ялини користувалися як кровоспинним та ранозаживляючим засобом. При цинзі пили ялиновий сік або настій хвої. Застосовувалася ялинова хвоя також і для знезараження приміщень: окурювали запаленими ялиновими гілками людей, в котрих прогресували захворювання легенів. Підлогу в приміщеннях, де перебували хворі, посипали хвоєю. Ці лікувальні властивості хвої пояснюються наявністю в ній ефірної олії, котра з успіхом застосовується для лікування багатьох захворювань. Так, при рахітах, астмі, пневмонії, грипі, інфекціях сечовидільних шляхів рекомендують приймати внутрішньо 2-3краплі ефірної олії ялини з медом чи відваром травок. При ревматизмі, застуді використовують ароматичну олію наступного складу: ялинова олія 5-7крапель, соняшникова олія 10мл.
Спиртовий розчин ялинової олії (10 крапель олії на 10мл етилового спирту) рекомендується приймати як засіб для сауни, розтирання ніг при пітливості і для ароматизації повітря в приміщення. При застуді та ревматизмі у ванну додають 10мл цього розчину.
Використання ялинової ефірної олії в якості джерела летучих ароматичних речовин при проведенні сеансів ароматерапії дозволяє знизити застудні та вірусні захворювання у холодні періоди року.
2.5 Ефірна олія кедра сибірського та її властивості
Рекомендується для стимулювання регенерації та підвищення пружності шкіри, росту волосся, усунення бей; як ідеальний засіб при респіраторних захворюваннях, бронхітах; як антисептичний, бактерицидний, противірусний, імуномоделюючий, протизапальний, спазмолітичний, відхаркуючий засіб.
З кедрової олії виробляють гліцеринові ефіри. Нерафінована кедрова олія має світло — жовтий відтінок, ніжний горіховий атеросклерозу (заболевание артерий вследствие нарушения жирового обмена и сопровождающееся отложением ран, проводили інгаляції, ванни та масажі.
Смак в кедрової олії приємний, колір ясно — жовтий або золотисто — янтарний, чудовий горіховий температура 55 °С спричиняє її загибель через 60 хв., а 60 °С — через 15хв.
Синьогнійна паличка (Pseudomonas aeroginosa)
Виявлена А. Люкке в 1862 р. Віднесена до роду Pseudomonas.
Морфологія. Синьогнійна паличка — поліморфна грамнегативна рухлива бактерія, іноді трапляється у вигляді клітини з двома і більшою кількістю джгутиків. Довжина синьогнійної палички 1,5-3мкм, ширина 0,5мкм. У мазках розташовуються поодинокими особинами.
Культивування. Синьогнійна паличка — облігатний аероб. Оптимальна температура росту 37 °С, але може розвиватись і при 40-41 °С. Більшість штамів синьогнійної палички продукує пігмент піоцианін, який має синій колір у нейтральному або лужному середовищі і червоний колір у кислому середовищі. Є штами, які утворюють пігмент мрачно — червоного кольору.
Резистентність. При температурі 60 °С синьогнійна паличка гине протягом 1 год., чутлива до дії дезинфікуючих засобів.
Стафілокок золотистий (Staphylococcus aureus)
Стафілокок (Staphylococcus aureus) вперше виділив із гною фурункула Л. Пастер у 1880 p. Стафілококи входять до родини Місгососсасеае.
Морфологія. Стафілококи сферичної форми, діаметром 0,5 — 1,5мкм, розташовуються у вигляді неправильних безсистемних скупчень. У мазках із культури і гною утворюються короткі ланцюжки, іноді представлені парними і одиночними коками. Стафілококи не мають джгутиків, не продукують спор, деякі штами утворюють капсулу, грампозитивні.
Культивування. Стафілококи — факультативні анаероби. Вони добре розвиваються на звичайних поживних середовищах з рН7,2 — 7,4 при температурі 37 °С (межі діапазону росту — 10-45 °С). При кімнатній температурі, широкій аераціїі, розсіяному світлі стафілококи виробляють золотисті, білі, лимонно — жовті та інші пігменти. Найбільш інтенсивно пігменти утворюються на молочному агарі і картоплі при температурі 20 — 25 °С.
Резистентність. Стафілококи характеризуються порівняно високою стійкістю. У висушеному стані вони зберігаються понад 6 місяців, у пилу — 50 — 100 діб. Повторне заморожування і розморожування не вбиває стафілококів. Вони витримують дію прямого сонячного випромінювання протягом багатьох годин, нагрівання при температурі 70 °С — понад 1 год.
Протей (Proteus)
Протей (Proteus) виділений Г. Хаузером у 1885 р.
Морфологія. Протей — це поліморфна грамнегативна паличка 1 — 3мкм завдовжки і 0,4 — 0,8мкм завширшки. Розташовується попарно або ланцюжками, спор і капсул не утворює, рухлива, перитрих .
Культивування. Бактерії із групи протеїв — факультативні анаероби. Добре ростуть на звичайних живильних середовищах. Оптимальна температура росту 25 — 37 °С (10 — 43 °С). Утворюють два види колоній. Перша форма колонії має вигляд «рою» , друга — колонії великі, з рівними краями.
Резистентність. Палички протея порівняно стійкі проти фізичних факторів, при температурі 60 °С зберігаються протягом 1год, витримують низькі температури, дію 10 — 12 % розчину натрію хлориду.
РОЗДІЛ 3. Практичне визначення фітонцидних властивостей Picea abies та Pinus sibirica
3.1 методика визначення фітонцидних властивостей Picea abies та Pinus sibirica
Для визначення фітонцидних властивостей різних рослин можуть використовуватися такі методи: способ агарових блоків, способ перпендикулярних штрихів, способ жолобка, способ середніх розведень, способ паперових дисків або металевих циліндриків.
З метою визначення фітонцидних властивостей Picea abies та Pinus sibirica нами використовувався способ паперових дисків.
Сущность вищезгаданого способу полягає в тому, що диски фільтрувального паперу змочують ефірними оліями Picea abies та Pinus sibirica. Потім диски кладуть на поверхню агаризованого середовища, засіяного тест — культурами Pseudomonas aeruginosa, Staphylococcus aureus, Proteus vulgaris, Escherichia coli.
Диски розміщують на поверхні агаризованого середовища з посівом на однаковій відстані одне від 1-го, та на відстані 2см від краю чашечки. На одній чашці слід розміщувати не більше 6 дисків. Чашечки інкубують протягом 18-20 годин при 35 — 37 °С, перевернуті догори дном.
Через добу за допомогою штангенциркуля вимірюють діаметр зон затримки росту навколо дисків (зон гальмування), включно з діаметром самих дисків з точністю до 1мм.
Виконання даної роботи необхідне для визначення рівня чутливості певних мікроорганізмів до фітонцидів ялини європейської та кедру сибірського.
3.2 методика виявлення і виділення лектинів з рослинної сировини
Загальноприйнятим способом виявлення лектинів є аглютинація еритроцитів.
Еритроцити є найбільш доступними клітинами і використовуються в якості тест-об’єкта з початку досліджень лектинів. Крім того, еритроцити не потребують додаткового підфарбовування. Для пошуку лектинів рекомендують використовувати суспензію еритроцитів людини, барана, кроля, курки. Результати реакції, тобто наявність чи відсутність аглютинації, оцінюють за нравом осаду еритроцитів. Час, що необхідний для осідання, коливається від 45 хв. До 2 год., в залежності від видової приналежності еритроцитів, о’єму реакційної суміші та температури. Швидше осідають «важкі» еритроцити птахів, оскільки вони мають ядра. За більш високої температури реакція гемаглютинації відбувається швидше, ніж за низької. Приготування суспензії еритроцитів проводять шляхом відмивання еритроцитів від плазми крові буферним фізіологічним розином. Для цього 10-15 краплин крові збирають у пробірку з 10мл буферного фізіологічного розчину, перемішують і через 10 хв. Центрифугують при 1500 обертах протягом 5 хв. Склад буферного фіз.. розчину: 1 л дистильованої води; 8.0г NaCl; 0.2г KCl; 1.15г NaH2PO4. рН доводять до 7.4 за допомогою слабкого розчину НСl. Еритроцити відмивають 1-2 рази буферним фізіологічним розчином. Для пошуку лектинів рекомендують використовувати 2% суспензію еритроцитів людини груп 0, А, В або еритроцити кроля и барана.
Для виділення лектинів, рослинну сировину висушують при температурі не вище 50 градусів, після чого подрібнюють до частинок 1мм. Екстракцію лектинів проводять 0.9%-вим розчином NaCl у співвідношенні 1:5-1:10 протягом двох годин при безперервному перемішуванні. Екстракт віджимають і центрифугують 5-10 хв. При 3000-6000 обертах для видалення нерозчинного залишку. Із свіжої рослинної сировини, лектини виділяють шляхом подрібнення відповідного органу рослини та віджимання соку.
В лунку планшета вносять по 0.05мл буферного фіз. розчину, далі у першу лунку додають 0.05мл рослинного екстракту і перемішують. З першої лунки переносять в другу 0.05мл суміші, з другої — 0.05 в третю тощо. Далі в кожну лунку вносять по 0.05мл суспензії еритроцитів перемішують і залишають при кімнатній температурі на 0.5-2 год. Результати досліду оцінюють, розглядаючи лунки згори. При відсутності аглютинації еритроцити збираються в центрі дна лунки у вигляді крапки. Аглютиновані еритроцити вкривають дно лунки у вигляді диска. Якщо діаметр диска менше 2-х мм або має форму кільця, то гемаглютинація оцінюється в 1 бал. Якщо діаметр диска від 2-х до 5-ти мм (іноді край у вигляді зонта), то бал дорівнює 2, а якщо діаметр більше 5-ти мм, оцінюється в 3 бали. Титр лектину виражається у вигляді очень розведення екстракту, при якому ще спостерігається аглютинація еритроцитів.
3.3 Результати дослідження фітонцидних властивостей ефірної олії Picea abies
Провівши дослід по визначенню антибактеріальної активності Picea abies, заміряли діаметри зон гальмування. Результати представлені в таблиці 3.3. (Додаток А)
В літературі ялинову ефірну олію розглядають як ефективний антибактеріальний засіб, котрий забезпечує санацію повітря не лише в побутових, а й в госпітальних установах. Підкреслюється висока антистафілококова активність ефірної ялинової олії. Згідно отриманих результатів найбільшу активність ефірна олія Picea abies демонструє по відношенню до Proteus vulgaris (зона гальмування 10.5 мм).
За шкалою антибактеріального впливу ялинової олії всі дослідження культури можна розташувати в такий ряд Proteus vulgaris > Pseudomonas aeruginosa > Escherichia coli > Staphylococcus aureus. Таковым чином можна зауважити, що ефірна олія з ялини європейської має більший вплив на грамнегативні види бактерій, ніж на грампозитивні. Ці дані кажуть на користь гіпотези, що ялинова ефірна олія впливає не на муреїн бактеріальної клітини, а на апарат біосинтезу білків, зокрема на 70 s рибосоми.
3.4 Результати дослідження фітонцидних властивостей ефірної олії Pinus sibirica
Провівши дослід по визначенню антибактеріальної активності Pinus sibirica, заміряли діаметри зон гальмування. Результати представлені в таблиці 3.4. (Додаток Б)
Кедрова ефірна олія характеризується антибактеріальною активністю до дерматологического з досліджуваних мікроорганізмів. Найбільш чутливою до дії кедрової олії виявилася методика САН
Методика САН призначена для оперативної оцінки самопочуття, активності, настрою. Сущность методики полягає в тому, що піддослідних просять співвіднести свій стан з ознак по багатоступеневій шкалі. Шкала складається з індексів (3 2 1 0 3 2 1) і розміщена між тридцятьма парами слів протилежного значення, що характеризують рухливість, швидкість та темп протікання функцій (активність), силу, здоров’я, втому (самопочуття), а також свойства емоційного стану (настрій). Піддослідний повинен вибрати і відмітити оцінку, яка найбільш буквально відображає його стан в момент дослідження.
При обробці ці цифри перекодовуються наступним чином: індекс 3, який відповідає незадовільному самопочуттю, низькій активності та поганому настрою, приймається за 1 бал; наступний за ним індекс 2 — за 2; індекс 1 — за 3 бали і так до індексу 3 з протилежної сторони шкали, який, відповідно, приймається за 7 балів.
Отже, позитивні стани завжди отримують високі бали, а негативні — низькі. Згідно цих «наведених» балів і розраховується середнє арифметичне як в цілому, так і окремо по активності, самопочуттю та настрою. Наприклад, середні оцінки для учнів Москви дорівнюють: самопочуття — 5,4; активність — 5,0; настрій — 5,1.
текст методики
Прізвище, ініціали
Стать Вік..
людей, адже склеювання клітин мінімальне(найвищий бал гемаглютинації 15), на відміну від лектинів Picea abies(найвищий бал гемаглютинації 25), що не може бути використана, як універсальна, адже спричинює різку гемаглютинацію, що може призвести до погіршення самопочуття а згодом і до загального погіршення здоров`я.
Результати вивчення показників САН дозволяють зробити висновок про те, що ефірна олія Picea abies може застосовуватися як тонізуючий засіб. Так, після впливу даної ефірної олії показники самопочуття, активності та настрою збільшилися на С 4,3 %; А 5,7 %; Н 7 %. Тому ефірну олію Picea abies можна рекомендувати для застосування в кабінеті психолога, а також перед заняттями у середніх (вищих) навчальних закладах з метою активізації уваги та підвищення працездатності.
Ефірна олія Pinus sibirica є антидепресивним, таковым, що підвищує розумову і фізичну активність засобом. Про це свідчать результати дослідження за методикою САН. Так, після впливу даної ефірної олії показники самопочуття, активності та настрою збільшилися на збільшилися на С 5,9 %; А 5,9 %; Н 8,4 %.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Боєчко Ф. Ф. Біологічна хімія: Навч. Посібник. — К .:Вища школа. 1995. — 536 с.
2. Васильев А. Е., Воронин К. С., Еленевский А. Г., Серебрякова Т. И. Ботаника. анатомия и морфология растений. — М.: Просвещение,2008. — 341 с.
3. Дроботько В. Г. Антимикробные характеристики растений, употребляемых в еду. — К.:ИАН УССР, 1959. — 97 с.
4. Зелепуха С. И. Антимикробные характеристики растений употребляемых в еду. — М.: Просвещение, 1983. — 391 с.
5. Фитонциды, их роль природе и
6. Фитонциды в медецине: Сб. под. ред. Дроботько В. Г. — К.: АН УССР, 1959. — 93 с.
7. Токин Б. П. Бактерициды растительного происхождения (фитонциды),
М.: медицина, 1942. — 58 с.
8. Токин Б. П. Губители бактерий — фитонциды. — М.: Русская Наша родина, 1960. — 73 с.
9. Токин Б. П. Фитонциды. — М.: АМН СССР (Союз Советских Социалистических Республик, также Советский Союз — развития растения. — К.: Наук. думка., 1991. — с. 110-116.
16. Цариц Н. П. Функции лектинов в клеточках. Итоги науки и техники// Общие задачи фізико-химиеской биологии. — М.: ВИНИТИ. — 1987.-т. 1. — 349с.
17. Цариц Н.П., Выскребенцева И.Э. Функции эндогенных лектинов. исследование и применение лектинов. Лектины в биологии и медицине// Труды по химии. — Тарутский ун-т, 1989. — Вып.8 — с. 19-323.
18. антитела растительного происхождения и некие вопросцы их иследования// Успехи современной биологии, 1963. -т.5.-Вип.2.-с. 191-203.
19. Луцик М.Д., Панасюк Е.А., Луцик А.Д. Лектины. — Львов: Вища школа. 1982. -212с.
20. Линеви Л.И. Лектины и углевод-белковые соединения на различных уровнях организации живого// Успехи современной биологии, 1978. — т.20. -с. 71-95.
ДОДАТОК А
Таблиця 3.3.
Результати дослідження фітонцидних властивостей ефірної олії Picea abies
тест
мікроорганізм
Зона гальмування в мм
Середнє значення
Повторні дослідження
1
2
3
4
5
6
1 .Pseudomonas aeruginosa
9
10
9
8
8
7
8,7
2. Staphylococcus aureus
8
8
7
7
8
7
7,5
3. Proteus vulgaris
11
10
11
11
10
10
10,5
4. Escherichia coli
8
7
7
8
8
8
8
ДОДАТОК Б
Таблиця 3.4.
Результати дослідження фітонцидних властивостей ефірної олії Pinus sibirica
тест
мікроорганізм
Зона гальмування в мм
Середнє значення
Повторні дослідження
1
2
3
4
5
6
1 .Pseudomonas aeruginosa
8
7
8
8
9
8
8
2. Staphylococcus aureus
7
7
8
7
8
8
7,5
3. Proteus vulgaris
9
8
9
9
10
9
9
4. Escherichia coli
7
8
7
8
9
8
7,8
ДОДАТОК В
Таблиця 3.6.
сил
9. повільний
3
2
1
0
1
2
3
швидкий
10. бездіяльний
3
2
1
0
1
2
3
діяльний
11. нещасливий
3
2
1
0
1
2
3
щасливий
12. похмурий
3
2
1
0
1
2
3
життєрадісний
13. розслаблений
3
2
1
0
1
2
3
напружений
14. хворий
3
2
1
0
1
2
3
здоровий
15. байдужий
3
2
1
0
1
2
3
захоплений
16. врівноважений
3
2
1
0
1
2
3
схвильований
17. сумний
3
2
1
0
1
2
3
веселий
18. смутний
3
2
1
0
1
2
3
веселий
19. втомлений
3
2
1
0
1
2
3
відпочивший
20. виснажений
3
2
1
0
1
2
3
свіжий
21. сонливий
3
2
1
0
1
2
3
збуджений
22. бажання відпочити
3
2
1
0
1
2
3
бажання працювати
23. заклопотаний
3
2
1
0
1
2
3
спокійний
24. песимістичний
3
2
1
0
1
2
3
песимістичний
25. стомлений
3
2
1
0
1
2
3
витривалий
26. млявий
3
2
1
0
1
2
3
бадьорий
27. важко мислити
3
2
1
0
1
2
3
просто мислити
28. розсіяний
3
2
1
0
1
2
3
уважний
29. зневірений
3
2
1
0
1
2
3
повний сподівань
30. незадоволений
3
2
1
0
1
2
3
задоволений
ДОДАТОК Г
Таблиця 3.7.1.
Результати визначення впливу ефірної олії Picea abies на САН людини
Стан до впливу ефірної олії Picea abies (в балах)
Стан після впливу ефірної олії Picea abies (в балах)
С
А
Н
С
А
Н
4,5
4,8
4,9
4,8
5,2
5,4
Таблиця 3.7.2.
Результати визначення впливу ефірної олії Picea abies на САН людини
Стан до впливу ефірної олії Picea abies (у відсотках)
Стан після впливу ефірної олії Picea abies (у відсотках)
С
А
Н
С
А
Н
64,3
68,6
70
68,6
74,3
77
ДОДАТОК Ґ
Діаграма 3.7.
Відсоткове співвідношення показників САН до та після впливу ефірної олії Picea abies
ДОДАТОК Д
Таблиця 3.8.1.
Результати визначення впливу ефірної олії Pinus sibirica на САН людини
Стан до впливу ефірної олії Pinus sibirica (в балах)
Стан після впливу ефірної олії Pinus sibirica (в балах)
С
А
Н
С
А
Н
4,7
4,7
4,8
5,1
5,1
5,4
Таблиця 3.8.2.
Результати визначення впливу ефірної олії Pinus sibirica на САН людини
Стан до впливу ефірної олії
Pinus sibirica (у відсотках)
Стан після впливу ефірної олії Pinus sibirica (у відсотках)
С
А
Н
С
А
Н
67,1
67,1
68,6
73
73
77
ДОДАТОК Е
Діаграма 3.8.
Відсоткове співвідношення показників САН до та після впливу ефірної олії Pinus sibirica
]]>